Гарантійні зобов'язання: податкові акценти

Гарантійне зобов'язання стало звичайним атрибутом сучасного бізнесу та запорукою лояльного ставлення покупця до продукції. Адже, як відомо, товар із дво-, трирічною гарантією швидше придбається, аніж продукція невідомої фірми без будь-яких гарантійних зобов'язань з боку виробника чи продавця. У цьому матеріалі поговоримо про правовий зміст та основні умови відображення гарантійних зобов'язань у податковому обліку виробника.

За споживачем законодавчо закріплено право на отримання продукції, товарів, послуг належної якості. Отже, відповідальність за їх надання має хтось нести. Основними нормативними документами, що регулюють відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та їхніми виробниками і продавцями, є ЦКУ, ГКУ, а також Закон №1023¹.

Продавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості та надати інформацію про цю продукцію. Крім того, на вимогу споживача продавець зобов'язаний надати документи, які підтверджують належну якість продукції. На товари, які ввозяться на територію України, має бути документ, передбачений законодавством, який підтверджує їх належну якість (ст. 6 Закону №1023). У виробника гарантійні зобов'язання дещо інші. Виробник (виконавець) повинен забезпечити належну роботу (застосування, використання) продукції, у т. ч. комплектуючих виробів, у межах гарантійного строку², визначеного нормативними документами чи окремим договором.

Документальна складова відносин між споживачами та виробниками, продавцями та виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін товарів регулюється Порядком №506³ (див. «ДК» №37/2013). Його п. 10 визначає, що гарантійні зобов'язання зазначаються виробником (продавцем) у гарантійному талоні за формою №1-гарант і №2-гарант або в іншому експлуатаційному документі у розділі «Гарантійні зобов'язання виробника». До експлуатаційних документів також додаються відривні талони на технічне обслуговування (за потреби) і гарантійний ремонт за формою №3-гарант і №4-гарант. Якщо експлуатаційними документами передбачено проведення робіт із введення товару в експлуатацію, виробник (продавець) додає відривний талон за формою №5-гарант. Варто ретельно перевіряти оформлення цих документів, адже через недбалість чи неуважність цілком реально можна втратити право на гарантійний ремонт або гарантійне обслуговування.

¹ Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».

² Це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг. Гарантійний строк зазначається у паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.

³ Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11.04.2002 р. №506.

Зверніть увагу: Порядком №506 визначено вичерпний перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні. Далі ми поговоримо про роль цього нормативного акта у визнанні податкових витрат виробником.

Не слід забувати і про важливість обліку покупців, які отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування). Відповідний Порядок затверджено наказом Мінфіну від 03.12.2012 р. №1263 (далі — Порядок №1263, див. «ДК» №37/2013). Так, платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у т. ч. якщо вони здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування). Тобто такий облік ведеться у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу), зокрема і на основі звітів від центрів сервісного обслуговування, у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування)¹. Максимально коректний облік та правильне заповнення цієї Книги прямо визначає право на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Бухгалтерський облік

Відповідно до п. 13, 14 П(С)БО 11² для виконання гарантійних зобов'язань підприємство має створити забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Такими минулими подіями, як правило, є продаж товарів, виконання робіт або надання послуг, і по суті саме ці події запускають у дію процес виконання таких зобов'язань. Проте жодних методик розрахунків гарантійного забезпечення законодавством не визначено. Фактично на момент виникнення такого забезпечення підприємство ще не знає ні суми фактичних витрат, ні дати їх реального виникнення.

Певна річ, що таке забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття котрих воно було первинно створено.

Пункт 19 П(С)БО 16³ відносить витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування до складу витрат на збут.

¹ Форма Книги є додатком до Порядку №1263.

² Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. №20.

³ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.

Не зайвим буде наголосити, що оцінка таких забезпечень має бути достовірно визначена. На практиці деякі підприємства розмір гарантійного забезпечення визначають як відсоток від доходу, отриманого від продажу товарів з чинною гарантією. Щойно гарантійний строк закінчується, такі реалізовані товари, роботи і послуги вилучаються з бази обчислення розміру гарантійного забезпечення. Визначення такого відсотка є досить трудомістким процесом, адже потребує повної та систематичної аналітики обсягів реалізації товарів, робіт і послуг та відстеження початку/закінчення гарантійних строків щодо окремих партій чи одиниць продукції протягом декількох звітних періодів (наприклад, років). Розмір відсотка має бути зафіксовано у наказі про облікову політику.

Проте його обчислення не завжди є економічно доцільним, а іноді і просто неможливим. Тож багато підприємств не формують гарантійних забезпечень саме через неможливість їх достовірної оцінки. Тим часом практика податкових перевірок свідчить, що сам факт формування гарантійного забезпечення у бухобліку може реально стати додатковим аргументом при обстоюванні гарантійних витрат у податковому обліку. Адже сама його наявність та використання свідчитимуть про їх статус як гарантійних. Тому не варто нехтувати нарахуванням гарантійного забезпечення. Особливо якщо ціна питання є високою.

У бухгалтерському обліку підприємства облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту ведеться на субрахунку 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань». Нарахування забезпечення здійснюється проведенням Д-т 93 «Витрати на збут» К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань», а його використання — Д-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань» К-т рахунка обліку взаєморозрахунків із контрагентами та обліку всіх витрат, понесених підприємством під час гарантійного ремонту та заміни. Фактично у дебет субрах. 473 списують вартість матеріалів, запчастин, використаних для виконання гарантійного ремонту, витрати на зарплату залучених до цього процесу працівників, підрядників, інших сторонніх осіб, залучених для його виконання. Зверніть увагу: до збутових витрат списують не завжди чисту суму, що обліковується та попередньо була нарахована за К-т 473. Часто фактичні витрати перевищують розмір сформованого гарантійного забезпечення. Тож варто пильнувати, щоб на витрати (Д-т 93) були списані всі фактично понесені витрати на гарантійний ремонт, а не лише сформовані у межах попередньо нарахованого забезпечення.

Податковий облік

Сам факт нарахування підприємством гарантійних забезпечень не знайде свого відображення у податковому обліку. Податкові витрати матимуть місце лише за фактом їх реального понесення у розмірі фактичних гарантійних витрат.

Відповідно до пп. 140.1.4 ПКУ до складу податкових відносять будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

Термін «оприлюднення» тут означає розповсюджене у рекламі, технічній документації, договорі чи іншому документі зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного обслуговування.

Фактично у податковому обліку гарантійні витрати як такі можуть існувати лише для особи, яка взяла на себе гарантійні зобов'язання самостійно чи є зобов'язаною за гарантією на підставі законодавчого поля.

Раніше Закон про прибуток встановлював обмеження: гранична сума витрат на гарантійні заміни (ремонт) мала відповідати рівню гарантійних замін, оприлюднених продавцем, але не вище 10% сукупної вартості товарів, що були продані та щодо яких не минув строк гарантійного обслуговування (див. пп. 5.4.3 Закону про прибуток). Тепер жодних процентних обмежень немає. Але є інші визначальні фактори таких податкових витрат.

Як і раніше, у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), але тепер уже згідно з нормами Порядку №1263. Як бачимо, ведення обліку — одна з визначальних умов віднесення гарантійних витрат до складу податкових. Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку — це те, що реально позбавить права на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначено Порядком №506, дотримання якого, як бачимо, є запорукою відображення податкових витрат за такими сумами. Виробники можуть впевнено відносити до складу податкових гарантійні витрати за споживчими товарами з Переліку груп технічно складних побутових товарів. Усе, що не перелічено у цьому переліку, проходить повз регістри податкового обліку.

Ще один момент, на який варто звернути увагу: для одержання права на гарантійні витрати Книгу обліку має вести сам виробник як зобов'язана за гарантією особа. Передоручати цей обов'язок у жодному разі не слід. Сервісне підприємство, своєю чергою, обліковує гарантійні ремонти виключно для власної звітності в іншому регістрі — за формою додатка 10 до Порядку №506. Навіть якщо виробник самостійно гарантійного обслуговування не здійснює, а за фактом залучає до цього третіх осіб, Книгу обліку покупців він все одно мусить вести самостійно. Книга може вестися і в електронному форматі, але з роздрукуванням її раз на квартал. У будь-якому разі Книга має бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою і підписом керівника підприємства або його уповноваженого представника.

Чи залежать податкові витрати з гарантійного обслуговування від статусу покупця? На думку автора, ні, не залежать. Підпункт 140.1.4 ПКУ говорить про товари, продані платником податку. I жодної прив'язки до статусу покупця — чи то юридична особа, чи то фізособа-підприємець або ж звичайна фізособа. Податківці і за часів дії Закону про прибуток, і тепер, коли діє ПКУ, твердо стоять на позиції, що ця норма прив'язується до покупця без статусу суб'єкта господарської діяльності — звичайних фізосіб.

Міндоходів — про витрати на гарантійний ремонт

Чи включаються до складу витрат витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування товарів, проданих платником податку, у т. ч. товарів, покупцями яких є ЮО?

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

Проте не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку юридичним особам, оскільки на таку категорію покупців не поширюються норми законодавства з питань захисту прав споживачів.

ЄБПЗ, підкатегорія 110.07.11

Проте суди не поділяють точку зору податківців¹, і, на нашу думку, такі висновки за підсумками податкових перевірок цілком успішно оскаржуються у судах.

¹ Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 р. у справі №2а-18741/11/2670, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду України від 25.09.2012 р. у справі №2а-6093/12/2670.

У будь-якому разі законодавець не ставив собі за мету однозначно обмежити цю норму лише фізособами. Тож рішення залишається за конкретним підприємством. Якщо ціна питання значна — прямий шлях до суду! Податківці вже тривалий час у цьому питанні просто непохитні.

Підсумуймо: є низка визначальних факторів, наявність яких одночасно дасть право платнику податків визнати свої гарантійні витрати у складі податкових:

1) на момент понесення витрат термін гарантії на реалізовані товари, роботи, послуги ще не минув (вони є на гарантії);

2) умови та терміни гарантійного обслуговування (заміни, ремонту) оприлюднено у договорі, техдокументації, рекламі або будь-якому іншому документі, що закріплює за продавцем гарантійні зобов'язання;

3) витрати на гарантійне обслуговування покупець не компенсує;

4) платник податку в установленому законодавством порядку веде облік покупців, для яких виконано гарантійне обслуговування;

5) покупець обов'язково повертає платнику податків бракований товар.

Наявність такої кількості умов, що мають виконуватися одночасно, на думку автора, продиктована тим фактом, що норма пп. 140.1.4 ПКУ виписана таким чином, що до складу податкових витрат можна віднести будь-які витрати без обмеження, і потім податківцям під час перевірок важко розпізнати, які витрати є реально понесеними, а які — відображені в обліку суто з метою зменшення об'єкта оподаткування. Саме тому податківці виставляють так багато умов для відображення гарантійних витрат у податковому обліку.

Гарантійні витрати відображають у податковому обліку в періоді їх понесення (п. 138.5 ПКУ) і показують у декларації з прибутку в рядку 06.2. Якщо ж з якихось причин для підприємства гарантійні витрати належать до собівартості товарів (робіт, послуг), їх слід показати у рядку 05.1 декларації. Отже, у період проведення гарантійного ремонту виробнику не потрібно визнавати у себе в обліку дохід та ПЗ з ПДВ, адже тут немає постачання. Проте податкові витрати у сумі собівартості запчастин, зарплати своїх працівників, оплати їхніх відряджень тощо відобразити цілком реально.

Приклад На адресу підприємства-виробника надійшло звернення від покупця-фізособи про вихід із ладу монітора комп'ютера впродовж гарантійного строку. Виробник придбав запчастину та здійснив заміну на суму 1000 грн без ПДВ. Бухгалтерський та податковий облік цієї операції наведено у таблиці.

Таблиця

Проведення ремонту реалізованого товару впродовж гарантійного строку

Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»