Сучасні технології з кожним днем дедалі більше спрощують життя. Їх впровадження допомагає мінімізувати витрати підприємства. Але у бухгалтера виникає запитання, як відображати в обліку витрати на розроблення нових чи вдосконалення старих технологій виробництва. Адже не завжди спеціалісти відразу створюють необхідну технологічну схему. Iнколи доводиться витратити значні ресурси та час для налагодження всіх механізмів.
Головне запитання, що постає перед бухгалтерами підприємств, які впроваджують новітні методи виробництва, — це як та коли відображати витрати на розроблення нових чи вдосконалення старих технологій виробництва. Не буде зайвим уточнити, що саме входить до складових таких витрат.
Пропонуємо розглянути різні підходи до визнання витрат (крім тих, що підлягають амортизації), які пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності платника. Усе залежатиме від того, які саме процеси провадять, а власне, — як розробляють нову технологію виробництва і в чому полягають витрати.
Підхід 1. Якщо витрати ресурсів та часу спрямовані на налагодження обладнання, яке використовуватиметься за новою технологічною схемою, то такі затрати, на думку автора, слід віднести до первісної вартості такого обладнання. Адже такі витрати пов'язані з доведенням активу до стану, в якому він буде придатний для використання із запланованою метою.
Найчастіше обладнання визнається як у бухгалтерському, так і в податковому обліку об'єктом основних засобів. Отже, понесені витрати створять первісну вартість об'єкта ОЗ як у бухгалтерському (за п. 8 П(С)БО 7), так і в податковому обліку (згідно з п. 146.5 ПКУ). При цьому в бухгалтерському обліку такі витрати спочатку треба показати за дебетом субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», а після введення в експлуатацію — вже на дебеті рахунка 10 «Основні засоби».
До речі, витрати на використання запасів, наприклад для пробного запуску виробництва (для перевірки всіх функцій обладнання), не варто відносити до первісної вартості ОЗ. Такі витрати варто віднести до складу загальновиробничих витрат як витрати на організацію виробництва (див. пп. «ґ» пп. 138.8.5 ПКУ).
Підхід 2. Як сказано у пп. 140.1.2 ПКУ, до витрат подвійного призначення відносять «витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку».
Виходячи з наведеної норми, якщо суб'єкт господарювання поніс витрати на розроблення нової технології виробництва або ж вдосконалення наявної, то такі витрати (крім сум, які потраплять до первісної вартості ОЗ або ж НА, про що див. у 3-му підході), можна віднести до податкових витрат.
Для того щоб можна було засвідчити, що витрати справді було понесено на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, варто всі відповідні процеси документувати. Для цього — розробити власні первинні документи, зокрема кошторис витрат, підтверджений звітами відповідних фахівців СГ, які будуть засвідчувати проведення робіт. Нагадаємо, що податкові витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ).
Виникає лише запитання: як їх правильно відображати у податковому обліку? Про це ст. 138 ПКУ мовчить. Адже у момент понесення таких витрат ми щойно плануємо виробництво (за такою технологією), але ще нічого не виробляємо. Проте за загальною практикою, якщо витрати не мають конкретної мети, але пов'язані з господарською діяльністю, використовують універсальний пп. «в» пп. 138.10.4 ПКУ, де сказано, що до інших операційних витрат включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю. Зв'язок із госпдіяльністю у створенні нової технології виробництва, відповідно до визначення пп. 14.1.36 ПКУ, є. Тож у принципі жодних перепон немає.
Iнші операційні витрати за загальним правилом визнають у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). Відображають їх у рядку 06 декларації з податку на прибуток1, а також у рядку 06.4.39 «Iнші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка IВ до Декларації з податку на прибуток з подальшим відображенням у рядку 06.4 IВ «Iнші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» основної частини декларації.
1 Декларація з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.
У бухобліку такі витрати, на думку автора, слід відображати аналогічно. Принаймні на таку позицію наштовхують пункти 7 та 8 П(С)БО 16 «Витрати». Відповідно, якщо підприємство провадило дослідження, результатом якого не стало створення певного НА — нової технології виробництва тощо, то таким витратам місце на дебеті субрахунку 949 «Iнші витрати операційної діяльності».
Підхід 3. Iнколи керівництво передбачає, що розроблена нова технологія виробництва буде застосовуватися і надалі, і в інших підрозділах підприємства, або ж її надаватимуть у користування за плату іншим суб'єктам господарювання. У такому випадку варто сформувати первісну вартість НА з витрат, понесених на створення нової технології.
Згідно зі ст. 8 Закону №3792, серед об'єктів авторського права немає такого поняття, як «технологія виробництва». Але перелік у згаданій статті не є вичерпним, тож правильно задокументована технологія виробництва (на яку оформлено патент на винахід) теж буде об'єктом авторського права — як інший твір згідно з п. 17 ч. 1 ст. 8, а також одним із об'єктів, перерахованих у п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону №3792.
Згідно з пп. 14.1.120 ПКУ, нематеріальні активи — право власності на результати інтелектуальної діяльності, у т. ч. промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у т. ч. набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами. А ось згідно з п. 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається у балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Варто пригадати, що згідно з п. 4 П(С)БО 8, дослідження — це заплановані підприємством заходи, які проводяться ним уперше з метою отримання нових наукових і технічних знань. А розробка — це застосування підприємством результатів досліджень для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання.
Відповідно до п. 7 П(С)БО 8, НА, отриманий унаслідок розробки, слід відображати у балансі за умов, якщо підприємство (установа) має:
— намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
— можливість отримання майбутніх економічних вигід від реалізації або використання нематеріального активу;
— інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Якщо НА не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому НА (п. 8 П(С)БО 8). А згідно з п. 9 П(С)БО 8, витрати на дослідження не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Такі витрати слід списувати за підходом 2.
А якщо підприємство визнає витрати на створення нової технології об'єктом промислової власності, то такі витрати мають сформувати первісну вартість об'єкта НА як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.
У бухобліку витрати на створення такого НА спочатку відображають за дебетом субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а після введення в експлуатацію — вже на дебеті субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права» (кореспонденція Д-т 125 — К-т 154).
У податковому обліку авторські і суміжні права зараховують до 5-ї групи НА (пп. 145.1.1 ПКУ). Докладніше про податковий облік НА читайте у «ДК» №48/2012.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №3792 — Закон України від 23.12.93 р. №3792-ХII «Про авторське право та суміжні права».
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 8 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. №242.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»