Законодавство про працю в Україні регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ та організацій (далі — підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності i галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (як самозайнятими особами, так і з пересічними громадянами). Додержання законодавства про працю працедавцями є передумовою захисту прав найманих працівників. Саме з цією метою було створено Державну інспекцію України з питань праці (далі — Держпраці).
Повноваження органу та порядок проведення перевірки
Діяльність Держпраці регулюють Положення №386, а також Порядок №390. Контрольні повноваження Держпраці поширюються на додержання норм законодавства про працю, а також законодавства про зайнятість населення, законодавства про за-гальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похован-ням, а також на випадок безробіття у частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій працівників. Держпраці має право перевіряти не лише підприємства та СГД, які є роботодавцями, а й СГД, що займаються найманням працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця (аутстафінг), рекрутингові агентства (посередники у працевлаштуванні), підприємства, які розповсюджують рекламу про вакансії, а також фонди соціального страхування (з нещасних випадків, безробіття, з тимчасової втрати працездатності).
Право на проведення перевірок мають посадові особи Держпраці та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (п. 2 Порядку №390). Згідно з п. 3 Порядку №390, інспектор може проводити як планові, так і позапланові перевірки. Перевірки можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності СГД чи його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу Держпраці, у випадках, передбачених ст. 4 Закону про держнагляд. При цьому, згідно з пп. 5 п. 6 Положення №386, інспектори Держпраці мають право безперешкодно здійснювати перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Iнспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього (п. 4 Порядку №390):
1) службового посвідчення;
2) направлення на перевірку.
Про проведення планової перевірки СГД має бути письмово повідомлено не пізніше ніж за 10 днів до початку перевірки (ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд). Проте не все так просто. Україна у 2004 р. ратифікувала міжнародну конвенцію про інспекцію праці1, стаття 12 якої дозволяє інспекторам не попереджати про перевірку, у разі якщо вони вважатимуть, що таке попередження зашкодить перевірці. Статус міжнародної конвенції є вищим за закон. Тому фахівці Держпраці наполягають на такому своєму праві навіть під час планових перевірок, всупереч Закону про держнагляд. Тож у деяких випадках (на власний розсуд) вони можуть з'явитися і без попередження.
Перед початком перевірки посадова особа Держпраці вносить запис до відповідного журналу2 суб'єкта господарювання (за його наявності).
1 Конвенція Міжнародної організації праці 1947 року №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.
2 Журнал перевірок, форму і порядок ведення якого затверджено наказом Держпідприємництва України від 10.08.98 р. №18, СГД веде на добровільних засадах з метою недопущення несанкціонованих перевірок.
До речі, перевірка (як планова, так і позапланова) має здійснюватися у присутності керівника підприємства чи його заступника або уповноваженої особи у робочий час, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку суб'єкта господарювання (ч. 3 ст. 4 Закону про держнагляд). Iнспекторові на час проведення перевірки має бути надано робоче місце, обладнане належним чином. Також він має право користуватися телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації його повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування із працівниками (для одержання потрібних пояснень).
Відповідно до п. 6 Порядку №390 перевірка поділяється на кілька етапів, а саме:
— робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу інспектора;
— оформлення документів за результатами перевірки;
— ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки;
— проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб СГД).
Види перевірок, наслідки та оскарження результатів
Як ми вже зазначали, перевірки Держпраці поділяються на планові та позапланові.
Планові перевірки проводяться з періодичністю, що визначається відповідно до критеріїв ступеню ризику господарської діяльності, наведених у додатку до Постанови №1059.
Так, за п. 6 Постанови №1059 планові перевірки проводяться:
— СГД з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік;
— СГД із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки;
— СГД із незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на п'ять років.
Водночас строк перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів без можливості продовження (ч. 5 ст. 5 Закону про держнагляд).
Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок та за наявності підстав, визначених ст. 6 Закону про держнагляд.
Підстави для проведення позапланової перевірки:
— подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання. На думку автора, йдеться про звітність, яка стосується трудових відносин та загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто у межах компетенції Держпраці;
— перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);
— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється тільки за згодою центрального органу виконавчої влади на її проведення. Але не потребує погодження Держпраці проведення перевірки: за вимогою прокуратури, СБУ або місцевої державної адміністрації тощо;
— неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
— настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Стаття 6 Закону про держнагляд
Проте можуть виникнути додаткові підстави для позапланових перевірок як самим органом Держпраці, так і з залученням її спеціалістів під час перевірок іншими контролюючими органами, а саме: вимога прокурора (ст. 4, 8 Закону України від 05.11.91 р. №1789-XII «Про прокуратуру») або іншого державного органу, який має право вимагати вчинення певних дій; розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті у межах їхньої компетенції (ст. 2, 6 Закону України від 09.04.99 р. №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації»); лист СБУ або її органів про залучення до перевірки як спеціалістів посадових осіб Держпраці1 (ст. 25 Закону України від 25.03.92 р. №2229-XII «Про Службу безпеки України») тощо.
1 Таке залучення спеціалістів, зокрема Держпраці, передбачено ч. 2 ст. 25 цього Закону, тобто у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності. Звісно, така боротьба не належить до функцій Держпраці, але якщо під час перевірки СБУ виникнуть питання, щодо яких знадобиться консультація (висновок) спеціалістів Держпраці, безумовно, їх буде залучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону про держнагляд, під час проведення позапланової перевірки інспектор Держпраці має право з'ясовувати лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення. Такі питання та обставини обов'язково зазначаються у посвідченні (направленні) на проведення перевірки. Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються лише за згодою Держпраці на їх проведення.
Оскільки інше не встановлено Порядком №390 та іншими нормативними актами, строк позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а у разі перевірки суб'єктів малого підприємництва — двох робочих днів (ч. 4 ст. 6 Закону про держнагляд).
Як і у випадку планової перевірки, продовжувати строк позапланової не дозволяється.
Які документи можуть вимагати інспектори під час перевірки? Це насамперед документи щодо оформлення трудових відносин, а також оплати праці. До них, зокрема, належать:
— накази про прийняття на роботу та звільнення, про надання відпустки, відрядження;
— відомості про нарахування зарплати, відпускних, премій, лікарняних тощо;
— листки непрацездатності;
— трудові книжки;
— штатний розпис, графік відпусток, табелі тощо.
Це основні та найважливіші документи, які найчастіше вимагають інспектори Держпраці. До того ж, оскільки пункт 5 Порядку №390 надає інспекторам право спілкуватися із працівниками, вони можуть говорити з ними про умови праці, режим роботи, регулярність виплати зарплати, надання відпусток тощо. Повний перелік питань, що їх розглядає інспектор під час перевірки, можна дізнатися з форми акта перевірки Держпраці, також затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. №390.
Акт перевірки складає інспектор Держпраці за результатами перевірки. Якщо під час перевірки було виявлено порушення законодавства про працю або загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інспектор також складає приписи про усунення порушень та вживає заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно з вимогами чинного законодавства (складаються адмінпротоколи та постанови).
Відповідно до п. 8 Порядку №390, рішення інспектора Держпраці може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством. Так, ст. 21 Закону про держнагляд дає право оскаржити рішення або через центральний орган Держпраці, або через суд. Проте ця законодавча норма не встановлює строків для такого оскарження. Тож, якщо роботодавець хоче скасувати несправедливий, на його думку, протокол чи постанову, йому доведеться це робити якнайшвидше.
Відповідальність
За порушення законодавства про працю передбачено чотири види відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна.
Так, згідно зі ст. 147 КЗпП, дисциплінарна відповідальність передбачає або звільнення працівника, або винесення йому догани1. Під час перевірки інспектори Держпраці можуть рекомендувати керівникові або органу вищого рівня (це може бути власник або збори засновників) застосовувати дисциплінарні заходи щодо посадових осіб, які порушили трудове законодавство (ч. 9 п. 6 Положення №386).
1 Якщо інше не зазначено у законодавстві, статутах або у положеннях про дисципліну. Згадані статути та положення про дисципліну здебільшого затверджуються ВРУ або КМУ. Прикладами таких документів можуть бути Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою ВРУ від 06.11.91 р. №1796-ХII, або Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою КМУ від 26.01.93 р. №55.
Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування працівникові роботодавцем матеріальної шкоди через порушення останнім законодавства про працю. Водночас є можливість відшкодування працедавцем працівникові ще моральної шкоди у деяких випадках, передбачених ст. 237-1 КЗпП.
Також на підставі перевірки Держпраці на винних осіб може бути накладено адміністративну відповідальність. Види адмінпорушень та розміри відповідальності наведено у таблиці.
Таблиця
Адміністративні штрафи щодо різних видів порушень законодавства з праці
|
Вид адміністративного порушення
|
Розмір адмінштрафу*
|
| Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів щодо їхньої трудової діяльності на цьому підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41 КпАП) | Накладається на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (510 — 1700 грн) |
| Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки чи інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі у переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій із представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41-1 КпАП) | Накладається на таких осіб у розмірі від 3 до 10 н. м. д. г. (51 — 170 грн) |
| Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 41-2 КпАП) | Накладається на таких осіб у розмірі від 50 до 100 н. м. д. г. (850 — 1700 грн) |
| Ненадання особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КпАП) | Накладається на таких осіб у розмірі від 1 до 5 н. м. д. г. (17 — 85 грн) |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення з роботи, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи (ч. 1 ст. 188-1 КпАП) | Накладається на таких осіб у розмірі від 5 до 8 н. м. д. г. (85 — 136 грн) |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 2 ст. 188-1 КпАП) | Накладається на таких осіб у розмірі від 10 до 20 н. м. д. г. (170 — 340 грн) |
| Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу (ст. 188-6 КпАП) | Накладається на посадових осіб у розмірі від 50 до 100 н. м. д. г. (850 — 1700 грн) |
| * Протоколи про адміністративні порушення, складені інспекторами Держпраці, розглядає та виносить за ними рішення суд. Натомість адміністративні штрафи, встановлені ст. 188-6 КпАП, має право накладати сам інспектор Держпраці. | |
Ну і, нарешті, про кримінальну відповідальність, яка може настати внаслідок перевірки Держпраці. Зокрема, статтею 172 ККУ (грубе порушення законодавства про працю), статтею 173 ККУ (грубе порушення угоди про працю) та статтею 175 ККУ (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат) передбачено кримінальну відповідальність за порушення зазначених вимог — від істотних штрафів (починаючи з 50 н. м. д. г. — 850 грн) до позбавлення волі та навіть арешту. Водночас п. 7 Порядку №390 зобов'язує інспекторів притягувати винних осіб до відповідальності. Тож у разі виявлення підстав, передбачених ККУ, у межах повноважень інспектори Держпраці повинні повідомити правоохоронні органи про правопорушення.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КпАП— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Положення №386 — Указ Президента України від 06.04.2011 р. №386/2011 «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці».
- Порядок №390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. №390.
- Постанова №1059 — Постанова КМУ від 17.11.2010 р. №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)».
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»