Фізична особа — підприємець має одного найманого працівника та два зареєстровані РРО. Підприємцеві потрібно було на одну годину відлучитися, і замість себе у магазині біля РРО він залишив знайому. Саме в цей час до магазину завітали перевіряльники, які пред'явили копію наказу на проведення фактичної перевірки. Внаслідок перевірки складено акт, яким визнано факт порушення вимог пунктів 1, 2, 6, 9, 13 ст. 3 Закону про РРО, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій та ст. 44, п. 85.2 ПКУ. Підставою для перевірки став наказ ДПСУ, у якому зафіксовано факт невідповідності між кількістю РРО та кількістю працівників (пп. 80.2.7 ПКУ). Чи є правомірними дії податкового органу в частині визначення штрафів щодо РРО, якщо перевіряти прийшли правильність оформлення трудових відносин?
Зазначимо, що майже аналогічний спір уже був предметом розгляду у суді1. I оскільки висновки суду є вкрай важливими для всіх юросіб та підприємців, розгляньмо ситуацію, що стала приводом для спору в суді, на прикладі, наведеному у запитанні.
1 Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 р. у справі №804/2165/13-а, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29759332.
Фактичні перевірки — самої підстави замало
Нагадаємо, що фактичні перевірки мають свої особливості:
1) вони проводяться без будь-яких попереджень суб'єкта перевірки;
2) проводяться за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника;
3) з можливістю проведення контрольної закупки, проте це стосується лише питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій;
4) копію наказу на проведення фактичної перевірки може бути вручено або представникові, або платникові податків, або особі, яка проводить розрахункові операції.
Такий вид перевірок спочатку лякав платників податків, особливо якщо йшлося про підприємців, які не дуже звикли до раптової появи податкових органів. Проте це лише на перший погляд.
Загальний перелік підстав, за яких податкові органи можуть проводити фактичні перевірки, наведено у п. 80.2 ПКУ. На відміну від Закону про податкову службу у ПКУ підстав для таких раптових перевірок у податкового органу більш ніж достатньо.
Проте слід зважати ще на одну особливість таких перевірок — це так звані тематичні перевірки. Проведення фактичної перевірки (у нашому випадку йдеться про дотримання належного оформлення трудових відносин та (не або!) виплату зарплати без сплати податків до бюджету) має здійснюватись органами ДПС за наявності не лише підстави — офіційної інформації, отриманої законним шляхом, але й з підтвердженням достовірності існування порушення. Така інформація має підтверджувати факт порушення госпсуб'єктом трудового законодавства та виплати зарплати без сплати ПДФО.
У наведеному випадку йдеться про наявність підстави для перевірки, а не про сумніви податкового органу з огляду на суперечності в даних, отриманих від платника податків.
Новий спосіб для стягнення штрафів
Згідно з вимогою приписів ПКУ, податківці пред'явили наказ на проведення фактичної перевірки особі, яка на цей момент стояла біля каси — фактично здійснювала розрахункові операції.
З огляду на це, порушень з боку перевіряльників нібито немає.
Але не все так просто, як видається спочатку.
По-перше, особа, яка здійснює розрахункові операції, офіційно не працює у цього підприємця. Тож вручити наказ цій особі, не переконавшись у її статусі, податкові органи не мали права.
По-друге, насправді, як з'ясувалося згодом, підставою для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки стали відомості, які надійшли до відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю від сектору оподаткування самозайнятих осіб, а саме — службова записка про забезпечення виконання вимог наказу ДПС в області від 07.05.2012 р. «Про вжиття заходів щодо виявлення та руйнування схем ухилення від сплати ПДФО» та наказу ДПСУ від 19.06.2012 р. №524 «Про затвердження Критеріїв відбору ризикових суб'єктів господарювання».
При цьому вагомим аргументом для внесення до переліку ризикових госпсуб'єктів саме цього підприємця стали дані про те, що кількість РРО у нього перевищує кількість найманих працівників.
Відповідно такого підприємця було включено до плану проведення фактичних перевірок за участю фахівців управління оподаткування фізичних осіб.
Однак, якщо звернутися до Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614 (далі — Порядок №614), для реєстрації РРО подається письмова заява СГ довільної форми разом із документами за вичерпним переліком (п. 2.3 Порядку №614). Цей перелік жодним словом не згадує про необхідність зазначення кількості працюючих чи взагалі їх наявності.
Таким чином, цілком логічним буде висновок про те, що РРО реєструється на госпсуб'єкта, а не на його працівників.
Відповідно до п. 4.2 Порядку №614, РРО може застосовуватися тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром РРО.
Знову ж таки, прив'язка є до господиниці, а не до працюючих у ній осіб.
Тож, на нашу думку, кількість РРО жодним чином не пов'язана з кількістю працівників і не свідчить про жодні порушення, які можуть стати підставою для перевірки.
Стратити, не можна помилувати!
Зрозуміло, що за наведених вище обставин підприємець не міг погодитися з таким ставленням податкових органів до виконання вимог ПКУ та звернувся до суду. Адже «де-юре» було проведено перевірку, предметом якої є «...отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету...», а «де-факто» — перевірили дотримання вимог Закону про РРО та порядок ведення касових операцій.
I претензії підприємця є цілком обґрунтованими, адже «станом на дату прийняття наказу про проведення фактичної перевірки орган ДПС не мав жодних належних доказів, які підтверджують використання підприємцем праці найманих працівників та отримання заробітної плати фізособами без належного оформлення трудових відносин».
До речі, автор цілком підтримує цю позицію підприємця.
Сам факт існування наведених вище наказів ДПСУ та даних щодо різниці між кількістю РРО та найманих працівників є офіційною інформацією. Проте відповідно до вимог пп. 80.2.7 ПКУ вона не вказує на порушення чинного законодавства в частині використання праці без належного оформлення трудових відносин, що дає право на проведення раптової фактичної перевірки.
Крім того, не можна не звернути увагу і ще на деякі факти.
По-перше, якщо перевіряють правильність оформлення трудових відносин, то логіка нам підказує, що на виконання норми п. 80.6 ПКУ працівникам органу ДПС слід було перевірити, скільки працівників працюють, протягом якого часу вони перебувають у трудових відносинах з підприємством і при цьому які трудові договори не оформлені (чи не зареєстровані у центрі зайнятості!).
Як перевірити належність оформлення трудових відносин
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у тому числі тими, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Пункт 80.6 ПКУ
Слід також з'ясувати, чи було виплачено таким працівникам зарплату без сплати ПДФО до бюджету. Зокрема, можуть перевірятися такі документи, як відомості на виплату грошей, виписки із відомості нарахування заробітної плати працівника за відповідний період, якими підтверджується розмір доходу (див. додатково ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 р. у справі №2а-8416/12/0170/10).
По-друге, знову ж таки логічно пов'язуючи приписи пп. 80.2.7 та п. 80.6 ПКУ, наслідком таких перевірок мало би бути складання акта з виявленими порушеннями щодо неналежно оформлених трудових відносин. Незрозуміло, чому така тематична перевірка трудових відносин перетворилася на перевірку використання фізособою-підприємцем РРО (зокрема, дотримання порядку обліку готівкових коштів та/або застосування чи звітування щодо використання РРО).
Водночас не можемо не визнати доконаного факту: податкові органи влучили у «десятку» — і підтвердили факт використання найманої робочої сили без трудового договору і разом з тим виявили порушення використання РРО та ведення касових операцій.
Хто винен? Підприємець!
У своєму рішенні суд дійшов висновку, що всі вимоги ПКУ щодо призначення та проведення фактичної перевірки були виконані працівниками органу ДПС у повному обсязі, жодних порушень чинного законодавства під час отримання інформації, яка у подальшому стала підставою для винесення наказу на проведення фактичної перевірки, не було допущено.
I, що є вкрай важливим, — до проведення перевірки працівників органу ДПС підприємцем було допущено. З цим наразі важко сперечатися!
Висновок: у таких ситуаціях під час вручення копії наказу на фактичну перевірку підприємець зобов'язаний:
1) насамперед з'ясувати реальну підставу для проведення фактичної перевірки;
2) далі отримати копію наказу, та якщо він вважає, що підстав для перевірки недостатньо (дії податкового органу з призначення перевірки є незаконними), скласти акт про недопуск до її проведення саме через відсутність відповідних доказів підтвердження використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, інші причини;
3) і в результаті — оскаржити дії працівників податкового органу, а також сам наказ на перевірку.
Такий алгоритм дій може привести до бажаного результату: непроведення перевірки (відсутність акта та податкового повідомлення-рішення), отримання позитивного для себе рішення суду.
А своєчасне оскарження наказу на фактичну перевірку позбавить податковий орган можливості винести рішення про накладення адмінарешту на майно такого підприємця.
Але інтригуючий момент так і залишився нез'ясованим: перевіряли згідно з пп. 80.2.7 ПКУ, який передбачає таку підставу, як неналежне оформлення працівників. Про порушення ведення касових операцій чи вимог Закону про РРО у цій нормі — ані слова.
Чи можна вважати такі дії законними?
На нашу думку, здійснювати перевірку на підставі всіх чи кількох наведених у переліку в п. 80.2 ПКУ обставин, якщо про них не заявлено в наказі, податкові органи не мають права — це буде поза межами повноважень, визначених наказом (див. додатково ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 р. у справі №2а-8334/12/0170/24).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»