Норми п. 73.3 ПКУ дозволяють податківцям звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації. У цій статті поговоримо про запити, які надходять на адресу підприємства, та ті, що надсилаються самим підприємством на адресу територіального управління Міндоходів.
Запити від податкового органу
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцеві або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених ПКУ.
Як бачимо, перелік підстав для надсилання запиту — надзвичайно широкий. I практика якраз про це і свідчить: часто підприємства просто завалені запитами про підтвердження тих чи інших показників бізнес-стосунків з партнерами.
Основні вимоги до оформлення запиту встановлено Порядком №12451. Зверніть увагу: цим нормативним актом визначено ще одну форму запиту — запит в електронному вигляді, який надсилають засобами телекомунікаційного зв'язку. ПКУ жодної згадки про запит в електронній формі не містить.
1 Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1245.
Запит підписується керівником (заступником керівника) податкового органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Це загальні вимоги до запиту. Втім, варто пильно стежити, аби наявність згаданих вимог у запиті мала місце не формально, а щоб на такий запит справді можна було відповісти. I бажано, з меншим клопотом із підтвердними документами.
На думку автора, на запити все-таки варто відповідати, не шукаючи на рівному місці дефектів форми.
Термін відповіді на такий запит — 1 місяць. Але пам'ятайте: є низка випадків, коли цей строк є набагато коротшим і становить лише 10 робочих днів:
— коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.1 ПКУ);
— коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пп. 78.1.4 ПКУ);
— коли щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцеві або про порушення правил заповнення податкової накладної (пп. 78.1.9 ПКУ).
У разі ненадходження відповіді на запит податкового органу у 10-денний термін на СГ чекає позапланова документальна перевірка. Тож за перебігом 10-денного терміну варто стежити дуже уважно.
Врученим вважається тільки той запит, який надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розпис платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
У випадку направлення запиту в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису податкового органу запит вважається врученим у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.
Є низка випадків, коли на запити цілком спокійно можна не відповідати:
— у випадку усного запиту: адже форма запиту має бути тільки письмовою та електронною;
— в електронній формі запиту не накладено електронного цифрового підпису;
— запит оформлено не на бланку податкового органу;
— не підписаний керівником (заступником керівника) податкового органу;
— у запиті немає посилань на норми чинного законодавства, яким податківцям надано право отримувати запитувану інформацію;
— не зазначено підстав для надсилання запиту;
— немає опису інформації, що запитується, та переліку необхідних документів.
I навіть якщо формально всі ці реквізити зазначено, проте запит складено дуже узагальнено і необхідно надати податковому органу чималу кількість документів, на думку автора, варто узгодити в усному (чи письмовому) індивідуальному порядку із відповідальною особою податкового органу конкретний перелік документів, які підлягають перевірці. У всякому разі такий індивідуальний особистісний підхід справі не зашкодить.
Щодо вимог до відповіді на запит, то тут є лише два моменти. Лист-відповідь, що надсилається на запит податкового органу, повинен містити:
— номер та дату запиту, на який надається відповідь;
— інформацію, що запитується податковим органом.
Запит на адресу податкового органу
У частині запитів на адресу податкового органу з боку суб'єктів господарювання все не так оптимістично.
Форма запиту на отримання публічної інформації міститься на сайті Міндоходів:
http://minrd.gov.ua/diyalnist-/dostup-do-publichnoi-inform/
Проте, як свідчать реалії життя, оформлення запиту за цією формою зовсім не гарантує отримання змістовної відповіді від податкового органу. Просто-таки поставлено «на потік» відмови у наданні будь-якої інформації щодо адміністрування податків, перевірок, норм податкової віддачі та будь-якої іншої інформації, яка і так невідома широкому загалу. Найчастіше все, що стосується наказів, розпоряджень, внутрішнього листування, на підставі яких здійснюється адміністрування податків та зборів і які безпосередньо стосуються суб'єктів господарювання, розповсюдженню не підлягає. Хоча ці документи і впливають на СГ безпосередньо за рахунок використання їх податківцями у своїй роботі. Податківці пояснюють це тим, що це внутрішньоорганізаційні акти, які містять службову інформацію та не підлягають оприлюдненню. Але ж не так просто надати будь-якій внутрішній інформації статус «Для службового використання».
Перелік відомостей, що містять службову інформацію та яким присвоюється гриф обмеження доступу «Для службового користування» в органах державної податкової служби України, затверджений наказом ДПСУ від 13.01.2012 р. №35. Отже, для отримання інформацією грифа «Для службового користування» її зміст насамперед має відповідати за змістом переліку відомостей, які містять саме службову інформацію. I лише після цього така інформація отримує відповідний гриф.
Звісно, запитувана у податківців інформація такого грифа не має. Тоді чому б її не оприлюднити? Звичайно, через суб'єктивність позиції податкового органу у зв'язку із суперечливістю (неоднозначністю) норм чи нормативних актів та/або невідповідністю чинному законодавству. Адже, відповідно до п. 5.2 ПКУ, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Iнша ситуація — коли суб'єкт господарювання запитує у податковому органі інформацію, що безпосередньо стосується інших суб'єктів господарювання. Навіть якщо для налагодження стабільних бізнес-стосунків із новим контрагентом потрібна інформація, якою за результатами перевірки володіє податковий орган, розголошенню вона не підлягає. У цьому випадку відмова податківців у наданні інформації є цілком законною.
Ольга САМСОНЕНКО, «Дебет-Кредит»