Юридична особа — нерезидент, будучи засновником нашої компанії, наполягає на застосуванні пільги в оподаткуванні нарахованих їй дивідендів. Які документи повинен надати іноземний засновник для такого оподаткування?
Нагадаємо, що відповідно до прописаної норми п. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором встановлено інші правила оподаткування, ніж ті, які встановлені ПКУ, то застосовуються правила саме міжнародного договору.
А відповідно до п. 103.1 НКУ правила міжнародного договору України застосовуються шляхом звільнення від оподаткування доходів нерезидента з джерелом їх походження з України або зменшення ставки податку у момент виплати доходів нерезиденту чи поверненням різниці між надміру сплаченим податком та податком, який нерезиденту потрібно сплатити згідно з правилами міжнародного договору України.
Для усунення подвійного оподаткування (звільнення від оподаткування або зменшення податку на доходи) нерезидент повинен надати вашому підприємству, як джерелу виплати доходів, документ про підтвердження статусу податкового резидента (п. 103.2 ПКУ). Нерезидент підтверджує свій статус податкового резидента шляхом надання документа згідно з вимогами п. 103.4 ПКУ. Цим документом буде довідка (нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, порядок оформлення яких передбачено міжнародним договором України. Документи, зазначені у п. 103.4 ПКУ, є підставою для надання вашому підприємству права самостійно звільнити від оподаткування або зменшити ставку податку на доходи у момент їх виплати нерезиденту.
Увага! Не можна застосовувати пільгу до доходів, якщо нерезидент не є їх бенефіціарним (фактичним) одержувачем та резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (п. 103.2 ПКУ).
Нагадуємо, що така довідка видається «компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни», визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою законодавством відповідної країни. При цьому вона повинна бути належним чином легалізована та перекладена згідно із законодавством України (п. 103.5 ПКУ).
Звичайно, всі пам'ятають, що легалізація документів — офіційна бюрократична процедура підтвердження автентичності документів консульствами інших держав. Конвенція1, до якої Україна приєдналася 10.01.2002 р., встановлює правила спрощення легалізації документів (ст. 2 Конвенції). Для країн-учасників Конвенції процедура підтвердження легальності наданих документів зводиться до формальної процедури проставляння на них апостилю компетентними органами країн, де такі документи були складені (ст. 3 Конвенції).
1 Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписана 05.10.61 р. у Гаазі.
Апостиль — це штамп, що відповідає зразку, який додається до Конвенції. Заголовок «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» пишеться французькою мовою та є обов'язковим реквізитом на штампі. Заповнений належним чином, проставляється на документі для підтвердження достовірності печатки, штампів, підписів (ст. 4 Конвенції).
Формальна процедура проставляння апостилю на документах не може бути обов'язковою, якщо закони, правила або практика, що діють у країні, чи договір між двома або декількома договірними країнами «скасовують або спрощують цю формальну процедуру чи звільняють сам документ від легалізації» (ст. 3 Конвенції).
Це підтверджує ДПАУ в листі від 26.05.2010 р. №10233/7/12-0117 із зазначенням країн-учасниць міжнародних договорів про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах, які звільнені від проставляння апостилю на документах, що підлягають легалізації.
Список країн, що підпадають під дію Конвенції та міжнародних договорів про правову допомогу, а також ставки оподаткування, встановлені відповідно до договорів про уникнення подвійного оподаткування, оприлюднено на офіційному сайті ДПАУ. Цей список щороку оновлюється згідно з інформацією, отриманою від Міністерства закордонних справ станом на початок року. ДПАУ в листі від 12.01.2012 р. №811/7/12-1017 (див. «ДК» №06/2012) опублікувала інформацію про чинні міжнародні договори станом на 01.01.2012 р.
Відповідно до п. 103.6 ПКУ, довідку може зажадати у нерезидента підприємство, що виплачує дохід. Крім того, орган податкової служби запитує таку довідку на момент вирішення питання про повернення сум раніше надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходу.
У разі потреби особа, яка виплачує дохід, може звернутися до податкового органу за своїм місцезнаходженням з проханням зробити запит до компетентного органу держави — країни нерезидента для підтвердження інформації, зазначеної у довідці, наданій нерезидентом (п. 103.6 ПКУ).
При ненаданні довідки доходи нерезидента оподатковуються відповідно до загальних правил оподаткування, передбачених п. 160.2 ПКУ, — з використанням податкової ставки 15%.
У разі незгоди нерезидента зі сумами утриманого з його доходів податку можна здійснити перерахунок сум утриманого та сплаченого податку за зверненням підприємства до державної податкової служби за своїм місцезнаходженням із заявою про повернення суми податку на доходи з джерелом походження з України (п. 103.11 ПКУ).
Висновок: якщо нерезидент надав довідку про підтвердження свого статусу податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір України про усунення подвійного оподаткування, то до виплачених йому доходів із джерелом походження з України застосовується пільга з оподаткування (звільнення від оподаткування або зменшення податку на доходи).
Ірина КАМІНСЬКА, консультант з бухгалтерського та податкового обліку