Резидент має грошову заборгованість перед нерезидентом в інвалюті за отримані товари. За договором нерезидент відступив право вимоги за такою заборгованістю іншому резиденту. Як тепер проводити розрахунки з новим кредитором-резидентом — у гривнях чи у валюті?
С початку варто пригадати, що відповідно до ст. 7 Декрету №15-931 у розрахунках між резидентами та нерезидентами у межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня. При цьому такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки у порядку, встановленому НБУ. А у ст. 3 того ж таки Декрету №15-93 сказано, що валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
Порядок використання валютних рахунків регулюється Iнструкцією №492 2, пп. 5.3 та 5.4 якої не передбачають можливості використання інвалютних рахунків резидентів для отримання від резидента чи перерахуванню резиденту інвалюти як плати за договором відступлення права вимоги. Щоправда, згадані пункти дають зелене світло перерахуванню інвалюти резидентом нерезиденту за реалізований товар (роботи, послуги) у межах торговельного обороту. Та все ж таки абз. 22 п. 5.4 Iнструкції №492 визначає, що інвалютний рахунок можна використовувати для перерахувань коштів на території України за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ відповідно до законодавства України.
А тепер повернімося до Декрету №15-93. Так, у його ст. 5 зазначено, що індивідуальні ліцензії Нацбанку видаються резидентам на здійснення одноразової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. При цьому індивідуальної ліцензії потребують операції використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету №15-93). Таку саму думку з цього питання висловили і спеціалісти НБУ в листі від 15.11.2010 р. №13-210/5939-20044.
I пам'ятайте: одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії (п. 5 ст. 5 Декрету №15-93).
Порядок видачі індивідуальної ліцензії регулює Положення №4833. У п. 1.6 цього Положення зазначено, що Нацбанк видає ліцензію виключно за умови достатньої обґрунтованості потреби використання іноземної валюти як засобу платежу. А пунктом 1.11 Положення №483 встановлено, що валютна операція, на здійснення якої видано (отримано) ліцензію, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.
1 Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
2 Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492.
3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. №483.
Перелік документів, які потрібно подати до НБУ для отримання ліцензії, наведено у п. 2.1 Положення №483. Крім того, НБУ має право запитувати й отримувати від заявника додаткові документи чи їхні копії, які потрібні для з'ясування обставин щодо здійснення валютної операції (абз. 8 п. 2.1 Положення №483).
Як бачите, цілком можливо провести розрахунки між резидентами за зобов'язаннями і в інвалюті — щоправда, не без паперових ускладнень. Тож радимо не морочити собі голову і провести такі розрахунки у гривнях.
Василь БРЮХОВИЦЬКИЙ, «Дебет-Кредит»