Що нині регулює ГКУ у договорах постачання?
ГКУ визначає окрему конструкцію договору постачання (ст. 265 – 270), яка є специфічною формою купівлі-продажу для підприємницької діяльності та потребувала обов’язкового укладання договору (без укладення договору лише у деяких випадках за законом).
Особливості:
— строк договору — за умовчанням, він вважається укладеним на 1 рік;
— строк постачання;
— кількість, асортимент, якість;
— попереднє погодження специфікацій;
— наслідки порушення строків/обсягів;
— неустойки та штрафні санкції,
— строк позовної давності для товарів неналежної якості — 6 місяців;
— можливість використання у договорах відомих міжнародних звичаїв, рекомендацій, правил міжнародних органів та організацій, якщо це прямо не заборонено.
Що може змінитися у договорах постачання після скасування ГКУ?
1. Їх регулюватиме ЦКУ.
Договір постачання як окремо врегульований вид господарського договору у сфері господарсько-торговельної діяльності зникає, натомість маємо договір купівлі-продажу з умовами постачання.
Утім, мусимо нагадати про свободу укладення договору: суб’єкти господарювання мають право укладати будь-які договори, у т. ч. змішані, та зазначати назву договору, яка найбільше відповідає його умовам. Проте як договір не назви, регулюватиметься він з 28 серпня за нормами ЦКУ, а не ГКУ, а саме: нормами ЦКУ про купівлю-продаж (ст. 655 – 697 ЦКУ).
Бізнесу доведеться адаптувати договори під норми ЦКУ без відсилання до ГКУ (про це йдеться в іншій статті за посиланням).
Хоча більшість договорів постачання, умови яких прямо не суперечать ЦКУ, можуть і надалі укладатися на відповідних погоджених, схожих до ГКУ, умовах.
2. Втрата спеціального статусу «господарського договору».
Формально з 28 серпня зникає поняття «господарське зобов'язання», натомість використовується термін «цивільно-правове зобов’язання». Водночас якщо договір укладається госпсубктами, про що зазначається у його преамбулі, посилання в його тексті на термін «господарське зобов'язання» цілком можливе.
Менше імперативних норм — більше диспозитивності, тобто сторони зможуть більше регулювати умови договору на власний розсуд із використанням відомих міжнародних звичаїв, звичаїв ділового обороту, рекомендацій, правил тощо.
3. Втрата специфічних гарантій.
Наприклад, це чіткі гарантії (штрафи) щодо відшкодування недопостачання, відмова від оплати у разі некомплектності, скорочені строки пред’явлення претензій (позовів) тощо, які раніше були прописані у ГКУ. Тому бізнесу доведеться все це прописувати в договорах самостійно. Про відповідальність за договорами після скасування ГКУ ми докладно розповіли у статті за посиланням.
Що варто зробити вже тепер з договорами постачання?
Розширити умови договорів: забрати всі посилання на ГКУ, переписати всі умови відповідно до нових реалій.
Уточнювати терміни постачання, комплектність, асортимент, штрафи (якщо є лише посилання на чинне законодавство чи на ГКУ).
Описати механізми відповідальності та відмови від договору в разі порушень.
Передбачити форму погодження специфікацій та додатків (якщо вони укладаються згодом, у процесі виконання договору).
Переглянути затверджені типові зразки/форми договорів на підприємстві для діючих та потенційних контрагентів.
Наведемо узагальнену таблицю, яка показує різницю між правовим регулюванням договорів поставки за ГКУ та ЦКУ.
Таблиця 1. Порівняння умов договору постачання за ГКУ та ЦКУ
| Параметр | ГКУ | ЦКУ |
| Вид договору | Самостійний господарський договір (ст. 265 – 270 ГКУ) | Вважається різновидом договору купівлі-продажу (ст. 712 ЦКУ) |
| Статус учасників | Суб’єкти господарювання | Можуть бути як госпсуб’єкти, так і фізособи |
| Висновок: після скасування ГКУ договір постачання не матиме спеціального статусу і застосовуватимуться загальні положення про купівлю-продаж. | ||
| Предмет регулювання | Постачання товарів для підприємницької діяльності | Купівля-продаж товарів з будь-якою метою |
| Строки постачання | Чітко врегульовані: можна встановити щомісячні, квартальні, партіями (ст. 267 ГКУ) | ЦКУ не містить спеціальних правил — встановлюються договором |
| Прострочення строків | Встановлює штрафи, неустойку, право на відмову (ст. 269, 270 ГКУ) | Загальні правила відповідальності за порушення строків |
| Висновок: у ЦКУ не деталізується строкове регулювання, тому все треба прописувати в договорі або у додатках до нього. | ||
| Специфікація до договору | Дозволяється укладання без повного переліку товарів, з подальшим погодженням специфікацій (ст. 266) | ЦКУ не регулює це спеціально, діє загальний принцип погодження істотних умов |
| Форма договору | Можлива передача замовлень/заявок окремо | Не передбачено такого механізму |
| Оплата і відвантаження | У договорі можливе відвантаження й одержання не сторонами, оплата — не покупцем (ст. 267 ГКУ) | Такої умови не передбачено, не заборонено домовитися у договорі |
| Висновок: можливість погодження заявками/специфікаціями зникає як спеціальна норма — треба впроваджувати відповідну істотну умову у договір. | ||
| Вимоги до якості | Посилання на державні стандарти, техумови (ст. 268, 269 ГКУ) | Аналогічно — ст. 673 ЦКУ (але менш конкретно) |
| Відповідальність за недопостачання | Можливість компенсації вартості недопостаченого товару | Передбачено лише загальні способи захисту |
| Санкції | Прямі вказівки на штрафні санкції, пені, відшкодування (ст. 230 – 231 ГКУ) | Лише загальні принципи відповідальності за ЦКУ |
| Висновок: у ГКУ докладніше прописано відповідальність, після його скасування санкції потрібно деталізувати у договорі. | ||
| Повторювані постачання | Є норма про довгострокові договори з регулярністю (ст. 267 ГКУ) | Не регламентовано — вирішується сторонами у договорі |
| Одностороння відмова від договору | Можлива при систематичному порушенні умов постачання (ч. 3 ст. 270 ГКУ) | Лише на загальних підставах ЦКУ |
| Претензійно-позовна робота | ГКУ передбачає досудове врегулювання спорів | У ЦКУ — не обов’язкове, лише за домовленістю |
| Висновок: багато процедур (відмова, повторюваність, досудове вирішення) потребуватимуть включення до тексту договору, бо ЦКУ окремо для постачання цього не регулює. | ||