Чи можна буде після 28 серпня притягнути до відповідальності порушника цивільно-правового договору, якщо в цьому договорі є посилання на ГКУ, який втратив чинність? Чи доцільно вносити зміни до таких договорів?
1. Чи є чинними договори, укладені в частині штрафів із посиланням на ГКУ?
На нашу думку, договори, укладені відповідно та з урахуванням вимог ГКУ, залишаються чинними до моменту їх виконання.
Але позаяк норми ГКУ з 28 серпня не діятимуть, то, якщо сторони не прописали прямо, якої відповідальності за порушення вони одна від одної бажають, то встановлюватимуть таку відповідальність інші, чинні на той момент нормативні документи. Зокрема ЦКУ (якщо за цим видом договору немає спеціального закону, що регулює питання відповідальності за ним).
Звісно, в кожному конкретному випадку потрібно уважно вивчати умови договору. Але приписи ЦКУ у багатьох випадках допускають аналогічне ГКУ регулювання тих чи інших відносин у договорі.
Адже не варто забувати, що за приписами статей 627, 628 ЦКУ принцип свободи договору дозволяє сторонам самостійно визначати умови договору, зокрема розмір та підстави нарахування штрафних санкцій. А відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ господарський договір укладається у порядку, встановленому ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведемо приклад.
За приписами ч. 7 ст. 180 ГКУ строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Водночас аналогічні положення передбачено й у ч. 3, 4 ст. 631 ЦКУ — сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке було під час дії договору.
Інші приклади.
Якщо говорити, наприклад, про порядок зміни та розірвання господарських договорів, то це ст. 188 ГКУ та ст. 651 ЦКУ, які загалом не суперечать одна одній за винятком ситуації, коли у ст. 188 ГКУ встановлено строк у 20 днів для відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору. Водночас сторони не позбавлені права самостійно встановити такий чи інший строк у договорі.
Щодо місця виконання зобов’язання, то ст. 532 ЦКУ містить чіткіше визначення, яке застосовується, якщо воно не конкретизовано договором. Тимчасом як ст. 197 ГКУ здебільшого відсилає до «закону».
Також і місце укладення договору — воно врегульоване лише у ст. 647 ЦКУ. Договір є укладеним у місці проживання фізособи або за місцезнаходженням юрособи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.
Тобто ситуація виглядає так, що скасування норм ГКУ, на які посилається договір, та застосування замість них норм ЦКУ, не завадить притягнути порушника до відповідальності.
Проте сама наявність у договорі застарілих норм законодавства — це, звісно, негарно.
2. Договір залишається чинним. Чи треба забрати з нього посилання на ГКУ?
Наприклад, якщо у договорі штрафні санкції (штраф, пеня) встановлені не просто посиланням на статтю ГКУ, а конкретно викладені (наприклад, «у разі порушення строків постачання покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення»), — такі положення й надалі діють, бо вони є умовами самого договору, а не лише відсилкою до закону.
Якщо ж у договорі є лише загальна відсилка (наприклад, «штрафи визначаються відповідно до ст. 231 ГКУ») і жодних конкретних сум чи механізмів не прописано, — це може створити юридичну невизначеність, бо стаття, на яку надано посилання, більше не діє. Тому до цієї частини договору треба внести зміни, і бажано не чекати до 28.08.2025, коли ця невизначеність уже виникне!
Щодо розміру пені, то на сьогодні на вимогу ч. 3 статті 549 ЦКУ (доповненої Законом №4196) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Тобто на сьогодні (фактично так було і до Закону №4196 — за Законом України від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань») розмір пені у будь-якому разі обчислюється від суми простроченого платежу та обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Що варто зробити у зв’язку зі скасуванням ГКУ:
1. Проаналізувати всі пункти з посиланням на ГКУ.
2. Замінити такі посилання на конкретні умови в самому договорі або на положення ЦКУ (якщо такі є або прописати інші).
3. Закріпити умови щодо відповідальності (штрафи, пеня, неустойка) чітко в тексті договору або послатися загальною фразу, на кшталт: «…відповідно до чинного законодавства». Хоча і в загальній фразі краще вказати на конкретну статтю (чи її частину) конкретного нормативного документа.
Зразки того, як саме можна переписати положення договору за новими правилами, дивіться в нашій статті «Штрафні санкції в договорі з посиланням на ГКУ: що робити після 28 серпня 2025 року?».
4. Якщо зміни не внесли, а посилання на ГКУ в договорі залишилися, чи можна буде звернутися до суду та стягнути штрафні санкції?
На нашу думку, так, можна буде звернутися до суду, але:
— суд завжди оцінюватимете умови самого договору (чи чітко вони сформульовані, чи є згода сторін на конкретні санкції і згода сторін погодити механізм стягнення, чи послалися на відповідне законодавство);
— якщо санкції визначено у договорі (навіть із посиланням на ГКУ, але з конкретним змістом), — суд має право їх застосувати або чітко зазначити, з яких саме причин ця чи інша санкція не може бути застосована. Не кажучи вже про те, що штрафні санкції за договорами можуть бути зменшені судом — якщо вони є надміру великими порівняно зі збитками, які можна було б передбачити, або якщо є інші виняткові обставини. Це право суду, і залежить воно від обставин конкретної справи;
— якщо ж умови розмиті, некоректні чи незрозумілі або з відсилкою до скасованої норми, — це може створити ризики відмови у стягненні.