Нагадаємо, що у статті 222 ГКУ передбачено порядок досудового врегулювання спору в разі невиконання договірних зобов’язань.
Сам факт скасування ГКУ, на нашу думку, не скасовує цей юридичний інструмент врегулювання спорів між сторонами без звернення до суду (або до такого звернення).
Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності за ГКУ включав у себе такі дії:
1. Претензія складається у разі прострочення виконання договірного зобов’язання стороною, яка зазнала збитків, та вважає за потрібне спонукати винну сторону до виконання зобов’язання, а також до сплати договірних чи законних санкцій за порушення виконання та відшкодування завданих збитків (за їх наявності).
2. У претензії зазначаються, зокрема, крім найменування сторін та дати її складення, також обставини, на підставі яких пред’явлено претензію, докази, що їх підтверджують, сума претензії та її розрахунок (якщо претензія підлягає грошовій оцінці) і перелік документів, що додаються до претензії.
Важливо! Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії, а інші документи треба додавати в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях.
3. Претензія може бути складена заявником або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом з описом вкладення або вручається під підпис. Строк для розгляду претензії — як правило, один місяць або інший строк.
Важливо! При розгляді претензії сторони за потреби повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.
4. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов’язаний задовольнити.
Важливо! Відповідь на претензію має бути письмова та надсилається заявникові рекомендованим чи цінним листом з описом вкладення або вручається під підпис.
Чи можна зберегти цей порядок і після скасування ГКУ?
На нашу думку, так, сторони договору можуть користуватися процедурою досудового врегулювання спору й після скасування ГКУ.
Тут варто нагадати про принцип свободи договору (ст. 6 ЦКУ) та загальний принцип диспозитивності: сторони самі визначають порядок взаємодії у разі спору, якщо це не суперечить закону.
Доцільність використання досудового порядку врегулювання спору
| Переваги: | Недоліки: |
| Зниження судових витрат Можливість збереження партнерства Якнайскоріше вирішення спору Можна зафіксувати позиції сторін (претензія — доказ у суді) Менше репутаційних втрат |
Може затягнути час Сторона може зловживати «переговорами», затягуючи розгляд Не гарантує вирішення |
| Висновок: досудове врегулювання варто сприймати не як обов’язок, а як потужний інструмент вирішення більшості питань, які одразу не могли бути прописані у договорі. Особливо якщо цю процедуру правильно структуровано у договорі. | |
Зразки того, як можна прописати в договорі умови про досудове врегулювання спорів, дивіться в нашій статті «Скасування ГКУ і досудове врегулювання спорів: як це відбуватиметься після 28 серпня і що писати у договорах?».
Але тут може виникнути певна проблема: за приписами ст. 19 ГПКУ (а він залишається чинним!) сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.
Таким чином, прописуючи у договорі відповідний порядок надсилання претензії, сторони мають розуміти, що суди за наявності відповідного порядку в договорі неодмінно з’ясовуватимуть, чи дотрималися сторони такого договірного порядку, і якщо ні, то чому. Від цього залежатиме подальше вирішення спору в суді.