15 січня ВРУ ухвалила у ІІ читанні законопроєкт №5344-д Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю». А тепер його вже передано на підпис Президенту, тож зʼявився остаточний текст, який підписано спікером ВРУ.
Цим Законом зміни вносяться до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі — Закон №875). На головних із цих змін спинимося у статті. Також в окремих статтях будуть розглянуті питання щодо сплати внесків та звітування за ними і про нові обовʼязки для роботодавців — так звані заходи розумного пристосування.
З метою реалізації особами з інвалідністю права на працю держава створює умови для їх зайнятості. Новий Закон має на меті поліпшення соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема за допомогою збільшення кількості цільових надходжень.
Які права мають особи з інвалідністю за новим Законом?
Особи з інвалідністю у сфері працевлаштування, зокрема, але не виключно, мають право на:
— працю та зайнятість, що включає можливість вільно обирати роботу (службу) з урахуванням функціональних можливостей, професійної підготовки та інтересів або займатися підприємницькою та іншою діяльністю, не забороненою законом;
— справедливі, сприятливі, безпечні та здорові умови праці (служби), зокрема рівні можливості та рівну плату за рівноцінну роботу (службу);
— представництво та захист своїх соціально-трудових прав організаціями профспілок;
— професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці;
— професійне навчання відповідно до здібностей, функціональних можливостей та з урахуванням потреб ринку праці;
— сприяння у працевлаштуванні, обранні підхожої роботи й одержанні інформації про ситуацію на ринку праці, перспективи його розвитку;
— просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу);
— сприяння можливостям самозайнятості та провадженню підприємницької діяльності;
— забезпечення розумного пристосування робочого місця;
— професійний розвиток;
— отримання соціальних послуг відповідно до законодавства про зайнятість населення та соціальний захист на випадок безробіття;
— отримання соціальних послуг персонального асистента, супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціально-трудової адаптації, порядок надання та закупівлі яких встановлюється КМУ.
Державні стандарти соціальної послуги персонального асистента, соціальної послуги супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці, соціальної послуги соціально-трудової адаптації затверджуються Мінсоцполітики;
— збереження роботи у роботодавця, в якого стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу
Зміни будуть внесені до статей 18 та 18-1 Закону №875.
Згідно з ними після встановлення інвалідності особа повертається на роботу (службу) до роботодавця, в якого вона працювала (проходила службу) до настання інвалідності, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, її побажань до умов праці, а також професійних знань і навичок.
Особа з інвалідністю матиме право повідомити роботодавця, в якого працювала (служила) до настання інвалідності, про готовність стати до роботи (служби) у письмовій формі або у формі електронного документа протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності.
Треба розуміти, що інвалідність може бути отримана з різних причин. Але, якщо вона була отримана саме внаслідок роботи (служби) на такого роботодавця, правила стають жорсткішими!
Роботодавець, у якого з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого спричинили професійне захворювання працівника, повинен забезпечити повернення на роботу (службу) такого працівника та зобов’язаний вжити для цього всіх необхідних заходів розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність стати до роботи (служби) або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа стала до роботи (служби).
Роботодавець, який не виконав наведених вище зобов’язань, повинен компенсувати працівникові втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої зарплати, яку отримують працівники відповідного роботодавця, за весь період невиконання зобов’язань щодо забезпечення повернення на роботу (службу) особи з інвалідністю, але не більше ніж за шість місяців. Така відповідальність застосовуватиметься з наступного дня після закінчення строку, встановленого для вжиття роботодавцем заходів розумного пристосування.
Що забороняється у трудових відносинах з особами з інвалідністю?
Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення з ініціативи роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення.
У разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа, роботодавець у разі відмови зобов’язаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.
Що таке «норми розумного пристосування» і як їх треба буде здійснювати, ми розповімо докладно в окремій статті.
Утім, ці правила не будуть застосовуватися, якщо єдиною причиною нещасного випадку на виробництві було порушення працівником з його вини вимог з охорони та безпеки праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння.
Як і раніше, роботодавець буде зобов’язаний забезпечувати для особи з інвалідністю належні умови праці з урахуванням її індивідуальної програми реабілітації та інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Особи з інвалідністю, які не мають змоги працювати за місцем розташування/перебування роботодавця, можуть бути працевлаштовані з умовою виконання роботи вдома або дистанційно, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.
Особи з інвалідністю зможуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їхньою згодою.
Оновлені права роботодавців
У сфері працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці мають право на отримання:
— послуг, у тому числі безоплатних консультацій з питань працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
— дотацій та/або компенсацій витрат за кошти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за проведені заходи розумного пристосування;
— фінансових гарантій (компенсацій, допомог, інших виплат) та інших послуг, передбачених суб’єктам господарювання у разі працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та/або програм сприяння зайнятості населення, затверджених КМУ;
— дотацій та компенсацій витрат за кошти Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за організацію професійного навчання працівників — осіб з інвалідністю відповідно до законодавства про професійний розвиток;
— консультацій фахівця із соціального супроводу на робочому місці працівника — особи з інвалідністю, у тому числі соціальний супровід роботодавця та співпрацівників особи з інвалідністю. Державний стандарт соціальної послуги супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці затверджується Мінсоцополітики.
У разі працевлаштування особи з інвалідністю, не зареєстрованої, як безробітна, роботодавець теж матиме право на всі перелічені гарантії. Для отримання відповідних послуг чи виплат роботодавець звертатиметься до центру зайнятості за місцем державної реєстрації або до розпорядника коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Порядок, умови надання послуг, джерела фінансування та розміри виплат роботодавцю у разі працевлаштування особи з інвалідністю, яка не зареєстрована як безробітна, визначить КМУ.
Яким буде норматив робочих місць?
Показник нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, розраховуватиметься з округленням його до цілого значення згідно з математичними правилами округлення. Для розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до середньооблікової кількості осіб штатного облікового складу не включатимуть штатні одиниці, що належать до робіт, професій із важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці.
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю буде в кількості:
— одного робочого місця, але з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо завдяки заходам розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою чи неповною, за умови нарахування за цей час зарплати, розмір якої перевищує розмір мінімальної зарплати, — для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників;
— 4 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо завдяки заходам розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час зарплати, розмір якої перевищує розмір мінімальної зарплати, — для платників внеску, в яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить понад 25 працівників;
— 2 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за квартал з розрахунку нормальної тривалості робочого часу або якщо завдяки заходам розумного пристосування тривалість робочого часу є скороченою або неповною, за умови нарахування за цей час зарплати, розмір якої перевищує розмір мінімальної зарплати, — для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними.
Тобто на сьогодні є лише два розміри нормативу працевлаштування, а стане три. І в усіх випадках для виконання нормативу потрібно буде не лише, щоб місце роботи для працівника з інвалідністю було основне, а й щоб йому платили зарплату більше ніж мінімальна!
Працевлаштування осіб, які мають психічні розлади
У межах зазначеного нормативу робочих місць також здійснюється працевлаштування осіб з інвалідністю, які мають психічні розлади, відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».
До виконання зазначеного нормативу робочих місць зараховується працевлаштування роботодавцем відповідної кількості осіб з інвалідністю, розмір оплати праці кожної з яких перевищує розмір мінімальної зарплати з розрахунку за повністю відпрацьований календарний місяць.
У разі недотримання роботодавцем вимоги щодо розміру оплати праці працівника, який є особою з інвалідністю, такий роботодавець не має право враховувати цю працюючу особу з інвалідністю на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
А ще має значення група інвалідності! Роботодавець у порядку, встановленому КМУ, має право зарахувати до виконання нормативу осіб з інвалідністю І групи незалежно від причин її встановлення або осіб з інвалідністю ІІ групи з порушенням зору чи психічними розладами з розрахунку одна працююча особа з інвалідністю за двох штатних працівників (два робочі місця визначеного нормативу). Тобто такі працевлаштовані особи з інвалідністю рахуватимуться одна за двох!
Обов’язок щодо нормативу роботодавець зможе виконувати також, працевлаштовуючи осіб з інвалідністю на умовах стажування. У цьому разі враховується виключно стажування, під час якого особа з інвалідністю, яка проходить стажування, отримує зарплату в розмірі, що перевищує розмір мінімальної зарплати.
Повідомлення ПФУ про працевлаштування осіб з інвалідністю
За новою редакцією ст. 19 Закону №875 роботодавець повідомлятиме територіальний орган Пенсійного фонду України про працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, визначеному законодавством. Тут не деталізується, яким чином відбуватиметься таке повідомлення. Але найімовірніше йдеться про надання даних в єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ.
Інформація, що містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про виконання роботодавцями критеріїв для набуття/втрати статусу підприємства/підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю або підприємства захищеного працевлаштування, передаватиметься ПФУ до Держпраці та буде підставою для перевірки роботодавця з боку Держпраці. Порядок здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та проведення перевірки роботодавців щодо його виконання встановить КМУ.
У разі виявлення за результатами перевірки випадку безпідставного зарахування працюючої особи з інвалідністю до виконання нормативу роботодавець буде зобов’язаний самостійно нарахувати і сплатити внесок за весь період такого зарахування. Що це за внесок і як його розрахувати, розповімо в окремій статті.
Моніторинг працевлаштування роботодавцями осіб з інвалідністю здійснюватиме Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю. Для цього ПФУ в порядку та за формою, встановленими ПФУ за погодженням із Мінсоцополітики, надаватиме Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю.
Отримана від ПФУ інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю зберігатиметься в централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані. Інформація про таких потенційних працівників надсилатиметься до центру зайнятості для сприяння їх працевлаштуванню.
Але тут є один нюанс! Прикінцеві та перехідні положення Закону №4219 стверджують, що до прийняття законів щодо передачі адміністрування ЄСВ органам ПКУ та про внесення змін до ПКУ щодо такої передачі адміністрування внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю мають здійснювати податкові органи.
На сьогодні адміністрування ЄСВ здійснює ДПС і її територіальні органи. Про передачу такого адміністрування ПФУ немає навіть законопроєктів і не факт, що згадка про неї — не помилка законотворців. Тож до 2026 року треба буде з’ясувати, хто в нас збиратиме внески та прийматиме звітність щодо них, ПФУ чи ДПС.
Коли наберуть чинності зазначені зміни?
Згідно з текстом Закону №4219 він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Але вводиться в дію з 1 січня 2026 року!
Виняток становлять лише норми щодо підпункту 6 пункту 2 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до ПКУ щодо особливостей оподаткування підприємств/підприємців трудової інтеграції осіб з інвалідністю, підприємств захищеного працевлаштування. Йдеться про правила оподаткування діяльності громадських об’єднань осіб з інвалідністю та їхніх спілок, прописані в статтях 14, 14-1, 14-2, 14-3 чинного Закону №875. Для них будуть прописані нові правила — вони будуть додані до ПКУ, а із Закону №875 старі правила водночас будуть вилучені.