Наказ про облікову політику: інструкція зі складання

Для правильного складання наказу про облікову політику підприємства рекомендується:

— керуватися Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства, затвердженими наказом Мінфіну від 27.06.2013 №635,

— враховувати норми Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (НП(С)БО)

— або Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), якщо ви їх застосовуєте.

Для частини, яка стосується податкового обліку, треба застосовувати норми ПКУ, а також окремих підзаконних нормативних актів податкового законодавства.

Облікова політика: правові засади, значення та сфера застосування

Наказ про облікову політику (ОП) є фундаментом для ведення всього бухобліку підприємства та першим і головним документом, який регламентує цей порядок (див. зразок наказу про ОП).

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для ведення бухобліку, складання та подання фінансової звітності.

Проте, позаяк бухоблік відображає всю господарську діяльність підприємства, в ньому є місце і для податкового обліку: відображення нарахування і сплати податків, отриманих та неотриманих податкових накладних, штрафів за наслідками податкових перевірок тощо. Крім того, деякі суто бухгалтерські процедури, такі як встановлення вартісної ознаки для визначення ОЗ і МНМА, методу амортизації їх вартості, наразі відбуваються з урахуванням норм ПКУ.

Таблиця 1

Основні положення облікової політики

Практична порада: не варто дублювати в наказі про облікову політику імперативні норми НП(С)БО або інших нормативних документів, які є обов’язковими для безумовного виконання.

Якщо підприємство не має наказу про ОП або його положення суперечать реальній обліковій практиці (наприклад, обрано один метод вибуття запасів, а застосовується інший), це автоматично послаблює його позицію у спорі з контролюючими органами та може призвести до коригувань.

Зразок наказу про облікову політику (Завантажити)

Принцип послідовності та стабільність ОП

Одним із фундаментальних принципів бухобліку є принцип послідовності, який вимагає постійного застосування обраної облікової політики з року в рік.

Саме тому наказ про облікову політику ухвалюють як базисний на час діяльності підприємства і перевидавати його щороку не потрібно, якщо немає підстав для змін (про це докладніше далі).

Сфера застосування облікової політики

Обрану підприємством облікова політика застосовують усі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи:

— єдність обліку: це забезпечує єдину систему організації бухобліку та дотримання єдиної методології;

— консолідація: єдина політика потрібна для складання достовірної та консолідованої фінансової звітності.

Приклад. Філії (відділення, структурні підрозділи) мають виконувати вимоги центрального наказу про облікову політику, узгоджуючи свої дії з головним бухгалтером підприємства.

Організаційний блок наказу: внутрішня архітектура обліку

Організаційний блок наказу про ОП (зазвичай розділ 1 наказу) визначає внутрішню архітектуру та порядок ведення обліку на підприємстві, що є ключовим для забезпечення контролю та достовірності даних. Хоча організаційні питання можна оформити окремим наказом про організацію бухобліку, на практиці їх часто поєднують з наказом про ОП.

Наказ чітко закріплює, хто саме відповідає за ведення обліку та яку систему підприємство застосовує для обробки даних (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Організаційно-технічні елементи облікової політики

Приклад фрагменту наказу про ОП: «Застосовувати на підприємстві журнально-ордерну систему обліку. Дозволити головному бухгалтерові затверджувати додаткову систему субрахунків до Плану рахунків (наприклад, субрахунок 2811 «Товари на складі №1») та регістрів аналітичного обліку».

Регламентація документообігу та внутрішнього контролю

Цей розділ установлює чіткі правила для працівників усіх відділів, що гарантує своєчасне та правильне оформлення первинних документів (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Організація облікового процесу на підприємстві

Дисципліна та інвентаризація

Наказ про ОП використовують як інструмент адміністративного впливу для забезпечення дотримання облікової дисципліни нефінансовими відділами. Тобто цей наказ — не тільки для бухгалтерії та каси підприємства!

Як це виглядає на практиці:

1. Фахівці інших відділів (маркетингу, збуту, постачання, виробничо-технічного) повинні неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії щодо порядку оформлення первинних документів і терміну їх подання до обліку.

2. За порушення вимог, несвоєчасне складання первинних документів або недостовірність даних фахівці можуть бути притягнені до дисциплінарної відповідальності.

3. Якщо порушення фахівця призвело до застосування фінансових санкцій щодо підприємства, то підприємство, крім дисциплінарної відповідальності, може вимагати відшкодування фінансових санкцій як матеріальної шкоди.

Для забезпечення достовірності даних бухобліку:

1. У наказі зазначають, що інвентаризація проводиться відповідно до Положення №879, затвердженого Мінфіном.

2. Визначають об’єкти і періодичність інвентаризації (крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно із законодавством).

3. Наказом про ОП може бути створенл і постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі голови та членів (хоча, якщо керівнику так зручніше, він може затвердити цю комісію окремим наказом).

Ключові елементи облікової політики: вибір методів та оцінок

Формування облікової політики полягає у виборі одного варіанта з декількох альтернативних, установлених НП(С)БО та іншими нормативно-правовими актами.

До наказу про ОП включають лише ті принципи, методи і процедури, щодо яких нормативно-правовими актами з обліку передбачено більш ніж один варіант.

Вартісні критерії та межі суттєвості

Кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про госпоперації та статті фінзвітності встановлюються підприємством самостійно, якщо інше не передбачено НП(С)БО. Орієнтовні критерії наведено у п. 2.20 Методрекомендацій №635, а визначення суттєвості — у п. 3 розд. І НП(С)БО 1 (див. таблиці 4 і 5).

Таблиця 4

Орієнтовні кількісні критерії суттєвості

Таблиця 5

Діапазони для кількісних критеріїв суттєвості статей, які розкриваються безпосередньо у формах фінансової звітності

Облік запасів

Підприємство має обрати методи оцінки вибуття запасів та порядок обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) згідно з НП(С)БО 9 (див. таблиці 6 і 7).

Таблиця 6

Методи вибуття запасів

Для всіх одиниць бухобліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовують лише один з обраних методів оцінки вибуття.

Приклад вибору в наказі:

«При відпусканні запасів у виробництво застосовувати метод ФІФО.

При відпусканні товарів у реалізацію до фірмових магазинів застосовувати метод ціни продажу».

Підприємство обирає один із двох підходів до обліку ТЗВ.

Таблиця 7

Методи обліку ТЗВ

Читайте також:

• Облік вибуття запасів: методи та приклади.
• Облік ТЗВ: практичні питання.
• Транспортно-заготівельні витрати — до собівартості.

Облік та амортизація необоротних активів

Сума нарахованої амортизації сама по собі є обліковою оцінкою (п. 3 НП(С)БО 6), а не елементом облікової політики. Тому встановлювати метод амортизації наказом про ОП, на думку автора, недоречно.

Проте Мінфін уважає, що методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, у разі якщо їх обліковують за первісною вартістю, мають бути визначені саме наказом про ОП (п. 2.1 Методрекомендацій №635).

Читайте також:

• Як порахувати ліквідаційну вартість ОЗ
• Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів: ст. 138 ПКУ
• Податок на прибуток: переоцінка і зменшення корисності ОЗ
• Фінансовий лізинг активів: що це таке і як його обліковувати?
• Ремонт, покращення та повернення об’єкта фінансового лізингу: як провести в обліку та які податкові наслідки?
• Амортизація безоплатно отриманих активів: що треба врахувати?
• Придбали вживаний ОЗ: як нараховувати податкову амортизацію?
• Чи підлягають податковій амортизації необоротні активи, які тимчасово не використовуються?

Формування резервів, забезпечень та облік витрат

Цей розділ наказу про ОП є критичним, бо вибір, зафіксований у ньому, безпосередньо впливає на фінансовий результат і показники фінансової звітності підприємства.

Так, наказ про облікову політику встановлює методологію створення резерву сумнівних боргів (див. таблицю 8) та перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат.

Таблиця 8

Метод обчислення резерву сумнівних боргів (п. 8 НП(С)БО 10)

Способи розрахунку коефіцієнта сумнівності: якщо обрано метод застосування коефіцієнта сумнівності, його можна розраховувати у такий спосіб:

— визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

— класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

— визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 — 5 років.

Приклад фіксації в наказі: «Суму резерву сумнівних боргів установлювати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за термінами її непогашення».

Хто резерв не створює (пп. 2 п. 2 та п. 7 розд. І НП(С)БО 25):

— мікропідприємства та непідприємницькі товариства мають право взагалі не нараховувати резерву сумнівних боргів;

— рішення про нестворення РСБ (якщо підприємство має на це право) повинно бути чітко зафіксовано в наказі про ОП.

Перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів

Забезпечення (зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення) створюють для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат. Підприємство має визначити у наказі, які саме забезпечення створює (див. таблицю 9).

Таблиця 9

Перелік можливих забезпечень (п. 13 НП(С)БО 11)

Підприємству забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Приклад фіксації в наказі: «Створити забезпечення: оплати відпусток згідно з розрахунком, складеним економічним відділом (економістом); гарантійних зобов’язань для здійснення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції відповідно до кошторису, складеного службою головного механіка й узгодженого з економічним відділом (економістом)».

Хто забезпечення не створює (пп. 2 п. 2 та п. 7 розд. І НП(С)БО 25):

— мікропідприємства та непідприємницькі товариства мають право взагалі не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів;

— якщо підприємство має право на спрощення, це рішення треба закріпити в наказі про облікову політику.

Читайте також: Змінили метод обліку витрат: чи треба оновлювати облікову політику?

Облік виробничих витрат і калькулювання

Якщо підприємство провадить виробничу діяльність, воно має самостійно встановити у наказі перелік і склад загальновиробничих витрат (ЗВВ), бази їх розподілу та статті калькулювання.

Класифікація загальновиробничих витрат (ЗВВ)

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні (див. таблицю 10). Підприємства самостійно визначають перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Таблиця 10

Змінні і постійні ЗВВ (п. 16 НП(С)БО 16)

Докладне визначення складу постійних ЗВВ є важливим, бо нерозподілені постійні ЗВВ (внаслідок простою або роботи нижче нормальної потужності) включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Це дозволяє списати їх на фінансовий результат швидше, ніж через капіталізацію у запаси.

У наказі про ОП має бути наведено докладний перелік ЗВВ, наприклад:

— витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, відрахування на соціальні заходи, витрати на відрядження);

— амортизація основних засобів та нематеріальних активів виробничого призначення;

— витрати на утримання та експлуатацію необоротних активів (вартість мастильних, обтиральних матеріалів, оплата праці допоміжних робітників, витрати на паливо, електроенергію);

— витрати на охорону праці й техніку безпеки;

— витрати на охорону навколишнього природного середовища (утримання очисних споруд, зберігання екологічно небезпечних відходів).

Визначення бази розподілу ЗВВ

Підприємство самостійно обирає базу розподілу ЗВВ (див. таблицю 11).

Таблиця 11

Приклад бази розподілу ЗВВ (п. 16 НП(С)БО 16)

Приклад фіксації в наказі: «Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат основну заробітну плату (без доплат і надбавок) виробничих робітників».

Читайте також:

• Загальновиробничі витрати в обліку
• Облік загальновиробничих витрат

Перелік і склад статей калькулювання собівартості

Підприємство самостійно визначає перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Номенклатура статей калькуляції:

— сировина та матеріали;

— основна та додаткова зарплата;

— відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

— змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

— витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

— втрати від браку, інші прямі витрати.

Номенклатура статей калькуляції має враховувати особливості технології та організації виробництва, а також питому вагу окремих видів витрат у собівартості.

Читайте також:

• Методи обліку витрат промпідприємства
• Собівартість в обліку

Зміна облікової політики та зміна облікових оцінок: процедура і наслідки

Облікова політика має застосовуватися постійно, з року в рік (принцип послідовності, ст. 4 Закону про бухоблік). Тому її зміна є винятковим заходом, який потребує чітких підстав та правильного оформлення. Критично важливо розрізняти зміну ОП та зміну облікових оцінок (ОО), бо вони мають кардинально різні наслідки для фінзвітності.

Підстави та порядок зміни облікової політики.

Облікова політика підприємства має бути стабільна, а її зміна має бути обґрунтована. Зміни, як правило, вводять у дію з початку року, але можуть бути внесені й у середині року, наприклад у разі зміні НП(С)БО або МСФЗ (див. таблицю 12).

Таблиця 12

Підстави зміни облікової політики (п. 9 НП(С)БО 6)

Практичні поради

1. Не вважається зміною ОП встановлення політики для подій або операцій, які:

— відрізняються за змістом від попередніх (наприклад, оцінка нових, індивідуальних запасів за іншим методом);

— не відбувалися раніше (наприклад, підприємство вперше вирішило провести переоцінку ОЗ або почало новий вид діяльності).

2. При внесенні змін до наказу про ОП потрібно обов’язково зазначити причину зміни.

Розмежування облікової політики та облікових оцінок.

Облікова політика — це правила відображення господарських операцій (сукупність принципів, методів і процедур), тоді як облікова оцінка — це грошове вираження елементів фінансової звітності, які визначаються наближено (попередньо оцінені) (п. 3, п. 6 НП(С)БО 6) (див. таблицю 13).

Таблиця 13

Розмежування облікової політики та облікових оцінок

Правило ідентифікації: якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікової оцінки, то це розглядається і відображається як зміна облікової оцінки (п. 14 НП(С)БО 6) (див. таблицю 14).

Таблиця 14

Процедура оформлення змін

Вплив змін на фінансову звітність

Наслідки зміни ОП і ОО відображають у фінзвітності принципово по-різному.

Зміна облікової політики (ретроспективне застосування).

Зміну ОП застосовують ретроспективно (з моменту виникнення подій та операцій). Це потребує перерахунку всіх минулих операцій, наче вони від початку відображалися за новою політикою.

Коригування нерозподіленого прибутку: якщо внаслідок перерахунків змінюються доходи чи витрати минулих періодів, треба скоригувати сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок звітного року.

Повторне надання інформації: підприємство має скласти виправлену фінансову звітність за всі попередні періоди, в яких застосовувалася змінена політика. Хоча подавати виправлену фінзвітність адресатам (ДПС, статистика) не зобов’язане.

Податкові наслідки: у зв’язку зі зміною ОП подавати уточнені декларації з податку на прибуток не потрібно (бо це не передбачено ПКУ).

Неможливість достовірного визначення: якщо суму коригування нерозподіленого прибутку визначити достовірно неможливо, нова ОП поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики (перспективний метод) (п. 13 НП(С)БО 6).

Зміна облікових оцінок (проспективне застосування)

Зміну ОО застосовують проспективно (без перерахунку минулих періодів).

Вплив на поточний період: наслідки зміни ОО слід включати до звіту про фінансові результати у тому періоді, в якому відбулася зміна, а також у наступних періодах (якщо зміна впливає на них) (п. 8 НП(С)БО 6).

Без коригувань: перераховувати дані минулих звітних періодів за новими обліковими оцінками не потрібно.

Читайте також:

• Облікова політика підприємства: чи треба її переглядати на початку 2026 року?
• Облікова політика підприємства: коли до неї треба вносити зміни в середині року?
• Податкове навантаження: що це таке, як його розрахувати, оцінити та використовувати у 2025 році