Щодо правомірності дій підприємства (ПП)
Підприємство (ПП), отримавши листа від ТЦК, адресований іншій юрособі (ТОВ), не було зобов’язане виконувати вказівки, викладені в ньому, бо не було належним адресатом.
Обов’язок керівників підприємств, установ та організацій щодо оповіщення працівників про виклик до ТЦК виникає у разі отримання відповідного розпорядження від ТЦК (п. 47 Порядку №1487, п. 13 Порядку №560).
Невиконання розпорядження ТЦК (якби воно було належним чином адресоване ПП) може тягнути за собою адміністративну відповідальність для посадових осіб підприємства згідно зі ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Проте в описаному випадку, позаяк ПП не було адресатом, підстав для притягнення посадових осіб ПП до відповідальності за неоповіщення працівника немає.
Керівники підприємств зобов’язані письмово повідомити у триденний строк ТЦК про результати оповіщення. Позаяк ПП не було адресатом, обов’язок з оповіщення на нього не поширювався.
Проте повне ігнорування такого листа без повідомлення ТЦК про помилку може бути розцінене як недостатня співпраця.
Обачнішою поведінкою з боку ПП було б:
1) письмово повідомити ТЦК про помилку в адресаті листа;
2) повернути листа до ТЦК із супровідним листом, де зазначити, що ТОВ за цією адресою не провадить діяльності або що працівник, зазначений у листі, є працівником ПП (якщо це було очевидно зі змісту листа).
Цього не зробили, тож виникли негативні наслідки, яких тепер доведеться позбавлятися.
Щодо правомірності дій ТЦК стосовно накладення штрафу на працівника
Накладення ТЦК штрафу на працівника за неявку за оповіщенням, яке не було йому належним чином вручене, на наш погляд, є неправомірним.
Відповідальність працівника за неявку до ТЦК настає лише у разі, якщо він був належним чином оповіщений про виклик.
ТЦК має довести факт належного оповіщення військовозобов’язаного. Якщо ТЦК посилається на оповіщення через роботодавця, а роботодавець (ПП) не отримував належного розпорядження і не вручав повістку, то підстав для притягнення працівника до відповідальності за неявку немає.
Добровільна явка працівника до ТЦК у травні 2025 року для проходження медкомісії не є автоматичним визнанням ним факту попереднього належного оповіщення або вини у неявці за попереднім викликом, про який він не знав.
Працівник має право оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення в судовому порядку протягом десяти днів з дня її винесення. Судова практика свідчить, що суди часто скасовують постанови ТЦК про накладення штрафів, якщо не доведено факту належного оповіщення особи або були допущені процедурні порушення з боку ТЦК.
Також треба враховувати строки притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Якщо «неявка за оповіщенням» стосується подій грудня 2024 року, а штраф накладено у травні 2025 року, то річний строк з дня вчинення правопорушення ще не закінчився. Проте ключовим є відсутність належного оповіщення.