Неплатоспроможний банк — це банк, який не спроможний протягом одного місяця виконати законні вимоги кредиторів (фізичних та юридичних осіб).
Після визнання банку неплатоспроможним буде ініційовано процедуру виведення його з ринку.
НБУ не пізніше дня, наступного за днем ухвалення рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ст. 76 Закону про банки і банківську діяльність):
— повідомляє про це рішення банк, учасників банку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом про систему гарантування вкладів фізичних осіб, та особам, які провадять клірингову діяльність;
— оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його ухвалення на сторінках офіційного інтернет-представництва НБУ з урахуванням вимог Закону про захист персональних даних та надає для опублікування в газеті «Голос України» або «Урядовий кур’єр» інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва НБУ банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про ухвалене НБУ рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Тобто саме з дня оприлюднення рішення НБУ у підприємства виникає новий дебітор — банк. В обліку заборгованість буде відображено за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Така заборгованість є сумнівною, адже є невпевненість в її погашенні боржником (п. 4 НП(С)БО 10). Безнадійною її можна буде визнати, лише коли буде впевненість у тому, що банк ці кошти не поверне!
Мінфін у листі від 17.03.2010 №31-34000-10-27/5857 зазначив, що з дати, на яку заборгованість банку за коштами відповідає визначенню сумнівної дебіторської заборгованості, вона має відображатися підприємством відповідно до п. 7 НП(С)БО 10, тобто за чистою реалізаційною вартістю, що відповідає сумі поточної дебіторської заборгованості за мінусом резерву сумнівних боргів.
Створення резерву сумнівних боргів відображають проведенням: Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» К-т 38 «Резерв сумнівних боргів».
Метод розрахунку резерву підприємство обирає самостійно відповідно до п. 8 НП(С)БО 10.
Безнадійною цю заборгованість можна визнати, зокрема, на дату ліквідації банку. Це підтверджують і податківці в ІПК від 30.11.2021 №4548/ІПК/99-00-21-02-02-06.
Чи виникають тимчасові податкові різниці?
Тимчасові податкові різниці — це різниці між оцінкою активу або зобов’язання за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов’язання відповідно (пп. 5 НП(С)БО 17). Вони виникають, коли бухоблік та податковий облік вимагають визнавати доходи та витрати в різні звітні періоди. На відміну від постійної, тимчасові податкові різниці з часом нівелюються.
У бухобліку вся сума створеного забезпечення (резерву) сумнівних боргів включається до витрат у періоді нарахування.
А от у ПКУ ситуація трохи інша: якщо ТОВ — «високодохідник» та коригує фінансовий результат, то фінансовий результат:
— збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 139.2.1 ПКУ)
— зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів та на суму списаної дебіторської заборгованості за рахунок створеного резерву сумнівних боргів.
Отже, до декларації з податку на прибуток потрапить сума саме використаного забезпечення (резерву), а в обліку всі витрати будуть враховані при нарахуванні резерву. У цей момент і виникає тимчасова різниця. Але з часом весь резерв буде використано і різниця нівелюється. Тому якщо ця різниця виникає, тобто є часовий розрив, то ВПА/ВПЗ розрахувати потрібно.