Зміст справи
ГУ ДПС наказами від 29.10.2021 призначило фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об’єктів або інших об’єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску пального) ТОВ.
* Постанова ВС від 11.11.2024 у справі №480/14519/21.
За наслідками перевірки відповідач 06.12.2021 прийняв 11 податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій на майже 5 млн грн.
Під час фактичної перевірки ГУ ДПС дійшло висновку, що у ТОВ у 2020 році виник обов’язок зареєструвати як акцизні склади місця зберігання бензину, дизельного пального та газу, що розташовані у місцях провадження діяльності. Такий обов’язок виник у зв’язку з придбанням пального у кількості, що сукупно перевищує 1 млн літрів. Загальна кількість придбаного пального всіх видів дійсно становила 1,5 млн літрів, із них газу придбано 709 тис. літрів. Бензину та дизельного пального у сукупності придбано 848 тис. літрів.
Газ придбавали для роботи зерносушарки. У 2020 році контрагент за договором із ТОВ переобладнав зерносушарку з улаштуванням автономного газопостачання з власних резервуарів, а не з газогону. Були встановлені та під’єднані дві ємності по 25 тис літрів кожна. Вони є паливними баками й використовувалися виключно для забезпечення роботи сушарки. Відпуск газу з них не проводився і є технологічно неможливим. Паливний бак як ємність для зберігання пального у транспортному засобі чи обладнання не є акцизним складом (пп. 14.1.6 ПКУ).
З огляду на це газ, який був придбаний ТОВ та використовувався у технологічному процесі, не може бути врахований при визначенні загального обсягу пального. Обов’язку реєстрації акцизних складів у ТОВ не виникло. А донарахування податкових зобов’язань і застосування штрафних санкцій за зберігання пального без реєстрації акцизних складів та рівнемірів-лічильників є безпідставним.
Також безпідставним є застосування штрафних санкцій за зберігання пального без ліцензії до 24.09.2020. Резервуари для зберігання дизельного пального ТОВ має за двома адресами та на обидві у лютому 2020 року отримано ліцензії.
Позиція ГУ ДПС
ГУ ДПС пояснило, що було проведено фактичні перевірки місць зберігання та/або відпуску пального за трьома адресами фактичного провадження діяльності ТОВ, де виявлено низку порушень. Як відомо, місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (Закон №481). Зберігання пального — це діяльність зі зберігання зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Під час перевірки встановлено факт зберігання газу без відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 до моменту отримання такої ліцензії 24.09.2020, що є порушенням вимог ст. 15 Закону №481, та застосовано штрафні санкції у розмірі 500 тис. грн.
ПКУ надано визначення акцизного складу, а також обставин, за яких місце зберігання пального акцизним складом не визнається. При отриманні протягом року пального, що у загальній кількості перевищує 1000 кубічних метрів, навіть за умови його використання для власних потреб, у госпсуб’єкта виникає обов’язок зареєструвати акцизний склад. ТОВ такого обов’язку не виконало та реєстрацію акцизних складів у трьох місцях фактичного зберігання пального не здійснило.
Також ТОВ не виконано вимоги пп. 230.1.2 ПКУ й не обладнано акцизні склади лічильниками витратомірами та рівнемірами, зареєстрованими у реєстрі.
Паливні баки як акцизний склад, №20-ОПП та штрафи
Суди наголошують, що згідно з нормами податкового законодавства в особи, яка вчиняє операції з пальним, виникає обов’язок реєстрації акцизного складу, встановлення і реєстрації рівнемірів та витратомірів у разі відповідності місць зберігання пального ознакам акцизного складу.
Водночас у 2020 році ТОВ не був платником єдиного податку четвертої групи, а тому обов’язок реєстрації акцизних складів у нього виникав лише у разі отримання протягом календарного року пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів.
Справді, загальна кількість придбаного ТОВ пального всіх видів становила 1,5 млн літрів, з яких половина — придбаний газ, що використовувався для роботи зерносушарки. І саме у 2020 році ТОВ переобладнало сушарку на використання зрідженого газу з автономної системи, для чого придбало та встановило дві ємності по 25 тис. літрів.
На замовлення ТОВ проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновків якої зерносушарка, яка перебуває у власності товариства, має модульну конструкцію, не потребує будівельних робіт для встановлення. Конструкція дозволяє багаторазове перенесення виробничих потужностей. Улаштування системи автономного газопостачання та оснащення сушарки двома ємностями для зберігання газу також проведено без зведення фундаментів. Дві ємності по 25 тис літрів кожна є невід’ємною частиною зерносушарки. За сукупністю ознак зерносушарка є рухомим майном, до нерухомого майна не належить. Резервуари для зберігання газу використовуються виключно для забезпечення технологічного процесу роботи зерносушарки. Ємності не мають обладнання для відпуску пального чи перекачування в інші ємності, такі дії є технологічно неможливими. Ємності для зберігання газу є технологічними паливними баками зерносушарки.
Отже, ємності у складі зерносушарки використовуються лише для зберігання газу, що використовується виключно у роботі самої сушарки, та не призначені для відпуску іншим споживачам, крім самої сушарки.
І позаяк ці ємності є паливними баками зерносушарки, то вони не є акцизним складом і не виникає обов’язку реєстрації таких місць зберігання як акцизних складів та обов’язкового встановлення та реєстрації витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників (пп. «г» пп. 14.1.6 ПКУ).
Щодо застосованої штрафної (фінансової) санкції за зберігання дизельного пального без отримання відповідної ліцензії, то обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального у паливних баках транспортного засобу обладнання чи пристрою згаданий закон не встановлює.
Але ф. №20-ОПП за ТЗ треба подати!
Доволі цікавою є позиція судів та ГУ ДПС щодо застосування штрафних санкцій у сумі 239 700 грн за неподання повідомлення про об’єкти за формою №20-ОПП, через які провадиться діяльність ТОВ.
Так, під час перевірки ГУ ДПС встановило, що станом на 01.11.2021 у користуванні ТОВ перебувало 276 одиниць транспортних засобів та обладнання. Повідомлення за формою №20-ОПП було подане лише щодо 85 одиниць (із порушенням установлених строків), а щодо 191 одиниць — не подано взагалі.
ВС наголошує, що відповідно до вимог п. 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об’єкти оподаткування чи об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Проте частина з цих об’єктів була введена ТОВ в експлуатацію більш ніж за три роки до прийняття рішення про застосування штрафних санкцій (2002, 2004, 2008 роки тощо).
Загалом, щодо штрафних санкцій за неподання повідомлення форми №20-ОПП ВС уже висловлювався.
Податкові органи весь час намагаються прирівняти повідомлення за формою №20-ОПП до виконання обов’язку щодо подання заяв про взяття на облік.
Проте у справі №140/4362/21 ВС наголосив, що, норми Податкового кодексу України не встановлюють строків подання повідомлення за формою №20-ОПП, що, своєю чергою, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з п. 117.1 ПКУ. Адже, строки подання повідомлення за формою №20-ОПП встановлюються не ПКУ, а підзаконним нормативним актом — п. 8.4, 8.5 Порядку №1588.
Ось і в коментованій нами справі суди вкотре розглядають питання застосування санкцій за неподання повідомлення форми №20-ОПП за п. 117.1 ПКУ у розмірі 1 020 грн. Але цього разу суд скасував штрафи за абз третім п. 102.1 ПКУ, згідно з яким податкові органи можуть застосувати штрафи не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення. А всі об’єкти були введені в експлуатацію задовго до перевірки — йдеться про 2002 — 2008 роки.
Отже, враховуючи положення ст. 102 ПКУ, ВС наголосив, що при визначенні розміру штрафної санкції ГУ ДПС виходило з довільного тлумачення вимог нормативних актів щодо необхідності подання повідомлення форми №20-ОПП, правомірність своїх дій жодними доказами не підтвердило.
Порушення строків установлення рівнемірів-лічильників — без штрафу
Наприкінці згадаємо про ще одне рішення ВС, яким було скасовано штрафи за резервуари, в яких зберігається пальне. Щоправда, в цьому разі йдеться про дійсні акцизні склади, а порушення стосувалося строків установлення та реєстрації на них лічильників.
У постанові від 11.12.2024 у справі №200/18913/21 ВС не погодився зі штрафними санкціями на суму 580 тис. грн згідно з ч. 1 п. 128-1.1 ПКУ за порушення строків реєстрації в Єдиному держреєстрі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників рівня пального на резервуарі, введеному в експлуатацію.
Адже положеннями пп. 12 та 18 підр. 5 розд. XX ПКУ встановлено строки для виконання платником податку обов’язку щодо облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату, з якої до таких платників застосовуються норми п. 128-1.1 ПКУ.
ВС наголосив, що складом правопорушення, визначеного п. 128-1.1 ПКУ, за яке передбачено штрафну санкцію, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.
При цьому відповідальності за недотримання зазначеного строку, тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію у відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПКУ не передбачено.