Нарахована фізособі-орендодавцю орендна плата за оренду земельної частки (паю) включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно з пп. 164.2.5 ПКУ.
Орендарем паю, як правило, є фізособа-підприємець, фермерське господарство або юрособа, і такий орендар є податковим агентом для фізособи-орендодавця відповідно до пп. 170.1.1 ПКУ. При цьому об’єкт оподаткування визначають виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не меншої за мінімальну суму орендного платежу, встановлену законодавством з питань оренди землі.
Указом Президента від 02.02.2002 №92/2002 запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі, не меншому ніж 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), і поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Базою для визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай) є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.
Тож орендар має утримати ПДФО із доходу під час його нарахування/виплати у розмірі 18% (пп. 170.1.4 ПКУ) та військовий збір за ставкою 1,5% (п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ). Ці податки утримують зі суми орендної плати та за її рахунок. Сплату податків та зборів проводять до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем виплати доходу у негрошовій формі (пп. 168.1.4 ПКУ), а якщо виплата доходу затримується, то не пізніше 30 календарних днів місяця, наступного за місяцем нарахування доходу (пп. 168.1.5 ПКУ). Орендар перераховує ПДФО до бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (земельної ділянки) (пп. 168.4.9 ПКУ), а ВЗ — за своїм місцезнаходженням (місцем реєстрації).
Для уникнення непорозумінь, орендарю має бути пояснено, що вартість оренди паю у договорі зазначено брутто, тобто до утримання ПДФО та ВЗ. Для орендодавців-фізосіб варто також включити до договору оренди інформацію про види та ставки утримуваних з неї платежів (у цьому випадку — ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%), а також про суму нетто орендної плати, яку буде виплачено орендодавцеві після утримання ПДФО та ВЗ.
Якщо в договорі зазначено орендну плату в розмірі 5 000 грн. і рівно стільки фізособа-орендодавець й отримала від орендаря, то це помилка. В договорі дохід фізособи зазначається у розмірі ще до утримання податків, які утримуються за рахунок такого доходу. Тому сплачені ПДФО та ВЗ за рахунок орендаря підлягають поверненню орендодавцем. У разі неповернення сплачені орендарем за власний рахунок податки та збори будуть для орендодавця ще одним додатковим благом і знову ж таки підлягатимуть оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та ВЗ — див. роз’яснення ДПС в «ДК» №48/2023.
Якщо ж орендодавець отримав дохід від надання в оренду земельного паю орендарю-фізособі, то він повинен самостійно прозвітувати про отримані доходи, подавши декларацію про майновий стан і доходи, та самостійно нараховувати і сплатити ПДФО та військовий збір.
Якщо ж орендодавець отримає орендну плату в грошовій формі, то натуральний коефіцієнт за пп. 164.5 ПКУ для визначення суми ПДФО застосовувати буде не потрібно.