ПКУ містить дві норми, які звільняють допомогу на лікування від сплати ПДФО, а отже, і від ВЗ. Яку з них застосовувати, залежить від того, хто безпосередньо отримає кошти: сам працівник чи лікувальний заклад. Нагадаємо ці норми.
Перша норма.
Згідно з пп. 165.1.19 ПКУ, до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім’ї фізособи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за кошти благодійної організації або його роботодавця, в тому числі у частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом №1645 та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону №4004, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
Тобто ця норма передбачає виплату допомоги безпосередньо працівникові, а умовою відсутності оподаткованого доходу є надання разом із заявою про допомогу документів про понесені витрати.
У єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ таку допомогу відображають за ознакою «143».
Друга норма.
Цільова допомога на лікування, переказана безпосередньо закладу охорони здоров’я, не включається до оподатковуваного доходу працівника підприємства, а також члена сім’ї працівника першого ступеня спорідненості на підставі пп. «а» пп. 170.7.4 ПКУ. Але цей підпункт містить винятки: медичні процедури, допомога на здійснення яких є оподатковуваним доходом (косметичне лікування або косметична хірургія, не пов’язані з медичними показаннями, протезування зубів, зміна статі тощо). Ще одним винятком є придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Якщо працівник пише заяву з проханням укласти договір із медичним закладом та оплатити вартість лікування (у т. ч. придбання ліків) за таким договором, роботодавець укладає такий договір і на підставі виставленого рахунку переказує гроші на поточний рахунок закладу. Про рішення надати таку допомогу також може видаватися наказ по підприємству.
У єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ допомогу на лікування працівника, переказану закладу охорони здоров’я, відображають за ознакою «169».
На кошти, переказані медичному закладу на оплату лікування працівника, ЄСВ не нараховують (п. 3.30, 3.32 Iнструкції №5, п. 13 розділу II Переліку №1170).
З метою оподаткування податком на прибуток коригування за пп. 140.5.10 ПКУ в цьому разі не застосовують, позаяк працівник — отримувач допомоги є платником ПДФО.
За обома варіантами сума такої допомоги законодавчо не обмежена. Але в разі недотримання умов, визначених ПКУ, допомога оподатковуватиметься ПДФО і ВЗ.