Фізособи — податкові резиденти України, які працюють за кордоном та отримують іноземні доходи (доходи, отримані з джерел за межами України), зобов’язані декларувати отримані ними доходи, подаючи річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (п. 170.11 ПКУ).
При цьому згідно з п. 1 ст. 15 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Норвегією заробітна плата й інші подібні винагороди, одержувані резидентом Договірної Держави у зв’зку з роботою за наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо робота за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у зв’язку з цим, може оподатковуватися у цій другій Державі.
Позаяк працівник здійснював роботу в Україні, то оподатковуватися його зарплата має в Україні. Тобто до такого доходу буде застосовано ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%, і він відображається у декларації про майновий стан і доходи у рядку 10.10 розділу ІІ.
Якщо ж працівник не скористався нормами Конвенції і з цієї зарплати вже було утримано податок з доходів іноземним роботодавцем, то працівник може зарахувати суму сплаченого податку в рахунок зобов’язання з ПДФО в Україні (але не більше ніж сума самого ПДФО). Така можливість передбачена ст. 13 та п. 170.11 ПКУ. Суму такого податку зазначають у рядку 18 розділу V декларації.
Фізособи, які є громадянами України та працюють і отримують заробітну плату за кордоном, відповідно до законодавства України не зобов’язані сплачувати ЄСВ, але у разі його несплати вони не матимуть страхового стажу для нарахування пенсії у майбутньому. Тож для набуття в Україні страхового стажу (потрібного для призначення пенсії) фізособа може ухвалити рішення про добровільну сплату ЄСВ згідно з ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ.
Базою нарахування ЄСВ для таких осіб є самостійно визначені суми, але не більше ніж максимальна величина бази нарахування єдиного внеску. При цьому ЄСВ, який сплачуватиме така фізособа, не може бути меншим за мінімальний страховий внесок.
Перелік документів, необхідних для укладення договору, зазначено в Інструкції №449.
Для добровільної сплати ЄСВ, особа має подати (п. 3 розділу V Інструкції №449):
— заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції, в якій зазначають, у якому вигляді загальнообов’язкового державного соціального страхування вона бажає брати участь;
— копію трудової книжки (за наявності);
— виписку зі системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
— копію документа, що посвідчує особу.
За потреби фізособи мають право створити, підписати й надіслати заяву про добровільну сплату ЄСВ (F1309401) через стороннє програмне забезпечення або через е-кабінет.