Підпунктом «в» пп. 164.2.16 ПКУ, яким визначено перелік оподатковуваних ПДФО доходів фізосіб, звільнено, зокрема, від оподаткування ПДФО сплачені внески роботодавцем-резидентом за свій кошт за договорами добровільного медичного страхування у межах 30% нарахованої заробітної плати такому працівникові.
У разі мобілізації працівника трудові відносини з ним не перериваються. Так, він тимчасово не виконує трудових обов’язків, але посада за ним зберігається (ст. 119 КЗпП).
Проте внески за договорами добровільного медичного страхування, сплачені роботодавцем за працівника, не оподатковуються ПДФО (а отже, і ВЗ) у межах пільгової граничної суми — 30% нарахованої зарплати працівника. Якщо ж роботодавець не платить мобілізованому жодних виплат, які підпадають під визначення зарплати, то вся сума внесків за договором добровільного страхування стане оподатковуваним доходом мобілізованого! Проте припустімо, що підприємство виплачує щомісячну матеріальну допомогу добровільно, бо Закон №2352 з 19 липня звільнив роботодавців від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу. Якщо така виплата має систематичний характер, наприклад нараховується щомісяця, вона належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп. 2.3.3 Інструкції №5).
Законодавство не містить винятків чи заперечень щодо здійснення підприємством добровільного медичного страхування мобілізованого працівника. А враховуючи, що роботодавець виплачує мобілізованому працівникові щомісячну матеріальну допомогу, яка належить до зарплати, та сплачує ЄСВ (нарахований на цю виплату), то вважаємо, що роботодавець може включити мобілізованого працівника у добровільне медичне страхування разом з іншими працівниками, бо трудові відносини тривають (працівник лише увільнений від виконання службових обов’язків).
Отже, нараховану суму матеріальної допомоги можна використати для розрахунку 30% граничної межі для неоподаткування вартості добровільного медичного страхування.