Облік страхування автомобілів

Види страхування авто

Обов’язкові види страхування:

— обов’язкове страхування цивільної відповідальності (ОСЦПВ, ще називають автоцивілкою);

— міжнародне обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних автотранспортних засобів («Зелена картка»);

— страхування водіїв та пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Добровільні види страхування:

— добровільне страхування цивільної відповідальності;

— страхування автомобіля від викрадення та збитків (КАСКО);

— страхування від механічних та/або електричних поломок авто.

Кілька слів скажемо про особливості наведених вище видів страхування.

ОСЦПВ (автоцивілка)

Цей вид обов’язкового страхування транспортних засобів урегульовано Законом №1961.

Страхується цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Приклад 1 Підприємство володіє парком вантажівок для доставки товарів. Водій підприємства, керуючи вантажівкою, не впорався з керуванням і зіткнувся на перехресті з мотоциклістом. Унаслідок цієї аварії:

1. Мотоцикл зазнав серйозних пошкоджень.

2. Мотоцикліст отримав травми середньої тяжкості.

За загальним правилом, підприємство, як власник вантажівки, несе відповідальність за цю шкоду. Це означає, що підприємство зобов’язане:

1. Відшкодувати вартість ремонту або заміни пошкодженого мотоцикла.

2. Оплатити всі медичні витрати на лікування травм мотоцикліста.

3. Компенсувати мотоциклісту втрачений заробіток за час лікування.

Щоб убезпечитися від таких ситуацій, підприємство, як і всі власники транспортних засобів в Україні, має обов’язкову страховку ОСЦПВ для кожного свого транспортного засобу.

В описаному випадку страхова компанія підприємства:

— оцінить завдані збитки;

— виплатить компенсацію за пошкоджений мотоцикл;

— покриє витрати на лікування мотоцикліста;

— відшкодує втрачений заробіток мотоцикліста.

Таким чином, система цивільно-правової відповідальності забезпечує:

1. Захист потерпілих у ДТП, гарантуючи їм отримання компенсації.

2. Захист власників транспортних засобів від значних фінансових втрат.

3. Розподіл фінансових ризиків через механізм страхування.

Що таке «Зелена картка»?

Це таке саме страхування, як і ОСЦПВ, тільки під час експлуатації транспортних засобів за межами території України. Регламентується як Законом №1961, так і міжнародними договорами.

Страхування водіїв та пасажирів від нещасних випадків на транспорті

Особливості цього виду страхування встановлені Положенням №959. Раніше цей вид страхування визнавався обов’язковим на рівні Закону від 07.03.1996 №85/96-ВР «Про страхування», який втратив чинність з 01.01.2024 і на підставі якого було видане це положення. Тому нині діє тільки Положення №959.

Страхують пасажирів, водіїв, інших працівників, які обслуговують перевезення пасажирів. Договір страхування укладає перевізник. Під час придбання квитків кожен пасажир, зокрема, сплачує страховий платіж. Страхують на випадок:

— загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

— одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті зі встановленням йому інвалідності;

— тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Добровільне страхування цивільної відповідальності

Поруч з обов’язковим страхуванням на транспорті є і додаткове — добровільне. Здійснюється воно для збільшення страхової виплати.

Тобто, якщо звичайної автоцивілки для покриття шкоди забракне, тоді може допомогти добровільне страхування.

Добровільне страхування КАСКО

Якщо ОСЦПВ покриває шкоду, завдану вашим транспортним засобом іншим особам, то КАСКО покриває шкоду, завдану вашому транспортному засобу.

КАСКО — це добровільний вид страхування. Залежно від програм КАСКО покриває такі страхові ризики:

— збиток унаслідок ДТП;

— викрадення транспортного засобу;

— збиток унаслідок протиправних дій третіх осіб;

— збиток унаслідок пожежі;

— збитки внаслідок стихійного лиха;

— збитки внаслідок падіння предметів на транспортний засіб тощо.

Конкретні страхові випадки встановлюються договором страхування.

Приклад 2 Авто підприємства потрапляє у ДТП, в якому дістає значні пошкодження. Якщо підприємство має на це авто договір КАСКО, завдану внаслідок ДТП шкоду можна буде відшкодувати.

Дії підприємства згідно з договором КАСКО:

— повідомлення страхової компанії: після ДТП про подію повідомляють страхову компанію. Зазвичай це потрібно зробити впродовж 1 — 2 днів після інциденту;

— оцінювання збитків: страхова компанія скеровує експерта для огляду автомобіля та оцінювання збитків. Експерт складає акт про пошкодження;

— подання документів: підприємство надає страховику всі необхідні документи (наприклад, протокол ДТП, права водія, техпаспорт, страховий поліс тощо);

— розгляд справи страховиком: страхова компанія розглядає ситуацію та ухвалює рішення про відшкодування збитків. Зазвичай це триває від кількох днів до кількох тижнів;

— відшкодування збитків: страхова компанія виплачує підприємству компенсацію, яка покриває вартість ремонту автомобіля згідно з умовами договору КАСКО. Виплата може бути здійснена: грошовою компенсацією, яку підприємство отримає на власний банківський рахунок, або оплатою ремонту безпосередньо автосервісу, з яким страхова компанії має договір.

Таким чином, якщо застраховане за КАСКО авто було пошкоджено у ДТП, то підприємство отримає відшкодування від страхової компанії, яке покриє витрати на ремонт авто.

Страхування від механічних та/або електричних поломок

За цим видом добровільного страхування страхують від збитків, пов’язаних із неможливістю використання транспортного засобу внаслідок поломок його деталей, вузлів, агрегатів. Зокрема, коштом страхового відшкодування такі деталі ремонтують чи замінюють.

Приклад 3 Підприємство уклало договір страхування на випадок поломки деталей, вузлів, агрегатів придбаного авто. Через 2 роки після купівлі автомобіля виходить з ладу коробка передач через внутрішню механічну несправність. Ця поломка не пов’язана з ДТП чи неправильною експлуатацією.

Підприємство доставляє автомобіль до авторизованого сервісного центру, де проводять діагностику та встановлюють причину поломки. Відтак підприємство інформує страхову компанію про поломку та надає результати діагностики. Страхова компанія перевіряє, чи підпадає ця поломка під умови страхового договору.

Після підтвердження страхового випадку страхова компанія узгоджує із сервісним центром обсяг робіт та вартість ремонту. Сервісний центр замінює коробку передач.

Страхова компанія оплачує вартість ремонту безпосередньо сервісному центру або відшкодовує витрати власникові, якщо той заплатив за ремонт самостійно.

Відремонтований автомобіль повертається власникові.

Цей вид страхування може бути особливо корисний для власників автомобілів, термін гарантії яких закінчився, але які хочуть убезпечитися від витрат на дорогий ремонт у разі серйозних механічних чи електричних несправностей.

Бухгалтерський облік

Страхові внески, отримання страхового поліса.

До витрат підприємства у бухгалтерському обліку можуть бути віднесені витрати на страхування майна підприємства (пункти 15, 18, 19 НП(С)БО 16). Це стосується як обов’язкового, так і добровільного страхування.

Утім, часто страхові платежі сплачують не щомісяця, а наперед, наприклад за рік, тому їх обліковують відповідно до п. 8 НП(С)БО 16: витрати визнають шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами. І тоді, згідно з Інструкцією №291, страхові витрати визнають витратами майбутніх періодів та обліковують за рахунком 39 «Витрати майбутніх періодів». З цього рахунку суми страхування списують на відповідні рахунки витрат залежно від напряму використання автомобіля. Наприклад, витрати на страхування транспортного засобу, що використовується з адміністративною метою, визнаватимуть частинами за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Для відображення розрахунків зі страхування зі страховими організаціями застосовують субрахунок 655 «За страхуванням майна», на якому за дебетом показують суму перерахованої оплати за страхування, а за кредитом — факт отримання страхового поліса:

— Д-т 655 К-т 311 — сплата страхових внесків;

— Д-т 39, 91, 92, 93 К-т 655 — отримання страхового поліса.

Приклад 4 Підприємство сплатило страховий внесок 12 000 грн, придбавши страховий поліс КАСКО терміном на один рік, на легковий автомобіль, який використовується для адміністративних потреб.

Бухгалтерський облік за прикладом 1 наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Бухоблік страхових внесків

Облік збитків.

Понесені збитки за ДТП та іншими негараздами на транспорті відображають залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Наприклад, якщо автомобіль повністю зруйновано і він ліквідується:

— Д-т 131 К-т 105 — списують знос ліквідованого авто;

— Д-т 976 К-т 105 — списують залишкову вартість ліквідованого авто.

Отримані внаслідок ліквідації запчастини, деталі тощо, призначені для подальшого використання у діяльності підприємства, відображають проведенням:

— Д-т 207, 209 тощо К-т 746 — за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого їх використання, яка може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності для експлуатації (п. 2.12 Методрекомендацій №2).

Чиста вартість реалізації запасів — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 НП(С)БО 9).

Якщо підприємство має витрати на ремонт, тоді включає їх до складу тих витрат, у яких відображає витрати на експлуатацію певного авто. Наприклад, якщо автомобіль використовують в адміністративній діяльності, витрати на його ремонт списують на рахунок 92. Про те, що витрати на ремонт включають до складу поточних витрат, а не капіталізують, зазначено у п. 15 НП(С)БО 7.

Складання страхового акта.

В акті чи іншому подібному документі зазначають суму страхового відшкодування, яку отримає підприємство. Таким чином, уже на дату такого документа потрібно відобразити доходи від отриманого страхового відшкодування:

— Д-т 375 К-т 746.

Отримання страхового відшкодування.

Проведення для суми страхового відшкодування, яка отримується на банківський рахунок підприємства, що зазнало збитків:

— Д-т 311 К-т 375.

Якщо ремонт авто виконувала стороння організація (СТО), то сума страхового відшкодування може надходити безпосередньо СТО, минаючи страхувальника. І тоді в обліку страхувальника будуть такі проведення:

— Д-т 91, 92, 93 тощо К-т 631 — отримано роботи з ремонту авто від сторонньої СТО;

— Д-т 631 К-т 375 — страхова компанія переказала кошти страхового відшкодування СТО як оплату за виконані роботи.

Приклад 5 Застраховане авто підприємства (платника ПДВ), яке використовується для адміністративних потреб, потрапило у ДТП і внаслідок цього підлягає ремонту. Складено страховий акт, за яким підприємству належиться страхове відшкодування у розмірі 18 000 грн.

Варіант 1. Підприємство отримало страхове відшкодування на власний рахунок.

Варіант 2. Ремонт здійснила стороння СТО на суму 18 000 грн, зокрема ПДВ — 3 000 грн. Страхове відшкодування страхова компанія переказала на рахунок СТО. Підприємство вирішило нарахувати компенсуюче ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ щодо вартості ремонту, який оплачено страховою компанією, на суму 3 000 грн. Докладніше про цей аспект — нижче.

Бухгалтерський облік за прикладом 5 наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Бухоблік отримання страхового відшкодування

Податок на прибуток

У зв’язку зі сплатою страхових платежів із понесенням витрат на ремонт, отриманням страхового відшкодування, оприбуткуванням запасів, отриманих від ліквідації авто (ОЗ), податкових різниць немає.

У разі ліквідації авто, якщо підприємство коригує фінрезультат до оподаткування на податкові різниці, будуть «амортизаційні» різниці, встановлені ст. 138 ПКУ:

— на суму залишкової вартості за даними бухобліку списаного авто фінрезультат до оподаткування збільшується, а

— на суму залишкової вартості, визначеної за податковими правилами, фінрезультат до оподаткування зменшується.

Податок на додану вартість

Страхові внески, отримання страхового відшкодування.

Не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних із такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів (пп. 196.1.3 ПКУ).

З наведеного можна зробити висновок: позаяк надання послуг зі страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то й виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ і операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).

Такого самого висновку доходить і ДПС, відповідаючи на запитання у ЗІР (101.11): «Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?».

Але є нюанси у ситуації, коли страхова компанія сплачує страхове відшкодування не безпосередньо страхувальникові, а організації, яка здійснює ремонт. На погляд податкової служби, який висловлений у багатьох консультаціях, приміром в ІПК №1667/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК, підприємство, авто якого ремонтується, має нарахувати компенсуюче ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ. Причому виконавець робіт з ремонту складає ПН на підприємство, яке в загальному порядку і відображає ПК.

Обґрунтовує свій висновок податкова служба таким чином: ПДВ потрібно нарахувати, тому що платіж за ремонт зробило не підприємство, а страхова компанія.

Але такої підстави для нарахування ПДВ за п. 198.5 ПКУ немає. ПДВ нараховується в разі, якщо придбані з ПДВ товари, послуги використовуються у негосподарській діяльності.

У ситуації, яку ми розглядаємо, такого немає. Підприємство отримало кошти від страхової компанії у власність. Але за договором ці кошти перераховуються виконавцю робіт. Тобто власність підприємства (кошти) перераховано виконавцю. Сума цих коштів включається до складу доходу підприємства. По суті, вартість ремонту оплачена належними підприємству коштами.

Але, якщо підприємство не бажає зайвий раз сперечатися з податковою службою, воно може пристати на думку податкової служби й нарахувати ПДВ за п. 198.5 ПКУ. Ті, хто не бажає цього робити, мають бути готові обстоювати власну правоту.

Понесення підприємством витрат у зв’язку з ремонтом чи ліквідацією авто.

Якщо зроблено витрати з ПДВ і підприємство — платник ПДВ, то ПДВ відносять до ПК у загальному порядку.

Якщо авто ліквідоване внаслідок ДТП, то ПДВ на ліквідований автомобіль (об’єкт ОЗ) не нараховують згідно з нормами абз. 2 п. 189.9 ПКУ. Проте потрібно мати документи, які підтверджують потрапляння авто у ДТП і його списання (довідка про ДТП, акт огляду транспортного засобу, акт списання ОЗ тощо).

Єдиний податок третьої групи

Доходом платника ЄП — юрособи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ПКУ (пп. 2 п. 292.1 ПКУ).

Доходи, які не включаються до оподатковуваного доходу, зазначені у п. 292.11 ПКУ. Але серед цих доходів немає страхового відшкодування.

З наведеного, на наш погляд, випливає, що отримане юрособою — платником ЄП групи 3 страхове відшкодування включається до складу оподатковуваного доходу.

Водночас, на наш погляд, якщо страхувальником є юрособа — платник ЄП групи 3, її авто пошкоджене, а ремонтує його стороння СТО, то страховій компанії доречно не перерахувати кошти на оплату ремонту СТО. Адже в такому разі страхувальник — платник ЄП групи 3 порушить норми п. 291.6 ПКУ, згідно з якими платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі — готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей). Враховуючи також те, що страхове відшкодування оподатковується єдиним податком, воно має надходити саме у грошовій формі платникові ЄП.

Якщо ж страхова компанія перерахує страхове відшкодування СТО, на наш погляд, це буде підставою для страхувальника — платника ЄП групи 3 перейти на загальну систему оподаткування (пп. 4 пп. 298.2.3 ПКУ). Крім того, до такого доходу потрібно буде застосувати подвійну ставку ЄП (див. пп. 2 п. 293.5 ПКУ).

Страхування для ФОПа

ФОП на загальній системі.

Перелік витрат, на які зменшується оподатковуваний дохід ФОПа, наведено у п. 177.4 ПКУ. І витрати на страхування там не названі. Це дає податковим органам підстави висновувати у своїх консультаціях, що витрати на страхування до витрат ФОПа не включаються.

Саме так консультує, приміром, ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

На наш погляд, це не так. У пп. 177.4.4 ПКУ наведено, зокрема, витрати на експлуатацію майна, що використовується в госпдіяльності. Якщо ФОП використовує автомобіль для провадження госпдіяльності, то витрати на страхування, на наш погляд, є витратами на експлуатацію авто.

Але навряд чи податкова служба з цим погодиться. Тому ФОП має ухвалити рішення самостійно: чи буде він відносити на витрати, а потім за потреби доводити власну правоту, чи ні.

Отримане страхове відшкодування не є доходом від провадження підприємницької діяльності, тому воно, на наш погляд, до доходу ФОПа не включається.

Таке відшкодування має оподатковуватися як дохід фізособи. Особливості цього наведено у пп. 165.1.27 ПКУ. Тут ми це питання не розглядаємо.

ФОП на ЄП групи 1 — 3.

Сплата страхових платежів на податковий облік ФОПа не впливає. А отримане страхове відшкодування до оподатковуваного доходу ФОПа не включається (пп. 1 п. 292.1 ПКУ). Воно оподатковується як дохід фізособи (див. вище).

Нормативна база

• Закон №1909 — Закон України від 18.11.2021 №1909‑IX«Про страхування».
• Закон №1961 — Закон України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
• Інструкція №291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291.
• Положення №959 — Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою КМУ від 14.08.1996 №959.
• Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 №2.