Правила формування податкового кредиту та вимоги до його документального підтвердження встановлені ст. 198 та 201 ПКУ.
Так, до складу податкового кредиту відносять суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. «а» п. 198.1 ПКУ).
Здійснюючи операції з постачання товарів/послуг, платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ПКУ).
Увага: для потреб оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ).
З огляду на зазначене компанія формує податковий кредит за операцією з отримання послуг оренди на підставі ПН, складеної за такою операцією, за допомогою якої можливо ідентифікувати здійснену операцію, та зареєстрованої в ЄРПН.
Відповідно до наведеної умови витрати на оренду приміщення є витратами періоду, їх неможливо безпосередньо ідентифікувати з доходом, для отримання якого вони здійснені (п. 7 НП(С)БО 16).
Звичайно, у компанії виникає запитання, чи відносити за таких умов витрати за договором оренди до господарської діяльності. На нашу думку, так, і ось чому.
Господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.136 ПКУ).
Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним для провадження господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю, адже під час здійснення господарських операцій є звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції.
Вимушене призупинення роботи за наявності трудових ресурсів, необоротних активів, зокрема меблів та техніки, чинного договору оренди, за яким проводяться розрахунки, не передбачає відсутності господарської діяльності та відповідно ділової мети. Адже підприємство функціонує та несе витрати для збереження необоротних активів, зокрема витрати за договором оренди, з подальшим наміром відновлення діяльності у повному обсязі. Тому, на нашу думку, підстав застосовувати положення п. 198.5 ПКУ, через те що витрати за договором оренди належать до господарської діяльності, немає.