Чи повинен нерезидент бути платником податку на прибуток?
Платниками податку на прибуток — нерезидентами є нерезиденти, які провадять господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи з джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом (пп. 133.2.2 ПКУ).
Господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).
Постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобування природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (пп. 14.1.193 ПКУ).
Далі в цьому підпункті ПКУ зазначено, що постійним представництвом не є:
а) використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезидентові;
б) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезидентові, виключно з метою зберігання або демонстрації;
в) зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезидентові, виключно з метою переробки іншим підприємством;
г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента;
ґ) направлення у розпорядження фізосіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;
д) утримання постійного місця діяльності з іншою метою.
Утримання постійного місця діяльності виключно для провадження будь-якої комбінації видів діяльності, зазначених у підпунктах «a» — «д» цього підпункту, за умови що такі види діяльності (їх комбінація) мають підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не є постійним представництвом.
На наш погляд, з наведеного випливає, що представництво нерезидента у наведеній ситуації не відповідає поняттю постійного представництва і нерезидент не провадить господарської діяльності на території України. А тому не має підстав реєструватися платником податку на прибуток.
Якщо ж нерезидента зареєстровано таким платником, може бути доречно знятися з такої реєстрації.
Яку фінзвітність подавати — нерезидента чи представництва?
Позаяк у наведеній ситуації нерезидент зареєстрований платником податку на прибуток, він зобов’язаний подавати декларацію з податку на прибуток, обов’язковим додатком до якої є фінзвітність.
Дивимося запитання у ЗІР, підкатегорія 102.20.02: «Хто (нерезидент чи його постійне представництво) починаючи зі звітних періодів 2021 року подає звітність з податку на прибуток (у т. ч. фінансову) та за якими формами при здійсненні нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та/або отриманні доходів із джерелом походження з України (не через постійне представництво)?».
Податкова відповідає, що починаючи зі звітних періодів 2021 року обов’язок щодо ведення бухгалтерського обліку та визначення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, обчислення об’єкта оподаткування податком на прибуток, утримання податку з доходів із джерелом їх походження з України, подання Податкової декларації з податку на прибуток (у т. ч. фінансової звітності) покладається на нерезидента як платника податку на прибуток, який провадить діяльність на території України через своє постійне представництво та/або отримує доходи з джерелом походження з України.
Справи, пов’язані зі сплатою податків, платник податків веде особисто або через свого представника (ст. 19 ПКУ).
Особиста участь платника податків у податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Консультує Мінфін
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
З огляду на те що кошти, які знаходяться на рахунку представництва нерезидента в Україні, належать нерезиденту, отже є його власними коштами, представництво може сплачувати податок на прибуток за нерезидента за умови надання відповідних повноважень керівнику представництва як представнику нерезидента відповідно до довіреності.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності.
Для взяття на облік нерезидента (іноземної компанії, організації) до контролюючого органу подається заява за формою №1‑ОПН та документ, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента (п. 64.5 ПКУ та п. 4.4 розд. IV Порядку №1588). Якщо такий документ видано в країні реєстрації нерезидента, він має бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Водночас, крім ПКУ, питання представництва врегульоване нормами ЦКУ.
Так, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ст. 237 ЦКУ).
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юрособи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами) (ст. 244 ЦКУ).
Таким чином, нерезидент може наділити повноваженнями зі сплати податку на прибуток підприємств та подання декларації (у т. ч. фінзвітності) свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ за умови, що такий суб’єкт господарювання є представником платника податку з підтвердженням відповідних повноважень.
Таким чином, з наведеного випливає, що фінзвітність, яка долучається до декларації з податку на прибуток, складають лише за наслідками діяльності підрозділу нерезидента. Фактично це є фінзвітністю підрозділу.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Порядок №1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 №1588.