Відразу зазначимо, що колективне вибуття у щорічні відпустки не заборонено законодавством.
Час відпустки обчислюють (як і раніше, незважаючи на внесені до цього документа зміни) виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців (п. 2 Порядку №100). Якщо ж працівник пропрацював менше ніж рік, тоді його середню заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.
Тож якщо на підприємстві всі працівники перебувають із роботодавцем у трудових відносинах понад рік, то розрахунковий період для всіх буде однаковий, за умови надання відпустки з 30 грудня 2023 р., при обчисленні відпусткових, тобто грудень 2022 — листопад 2023 рр. У разі винятку дивіться абзац вище.
Крім того, зважайте на те, чи не припадає на розрахунковий період, наприклад, відпустка без збереження зарплати чи призупинення дії трудового договору, бо такі періоди слід вилучити з розрахункового періоду згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100.
І пам’ятайте, що час перебування у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки), а призупинення дії трудового договору — ні.
Незайвим буде мати на увазі, що до закінчення воєнного стану роботодавцю надано право (але не обов’язок) працювати у святкові та неробочі дні (Закон №2136). Про це ми розповіли в статті «Трудові відносини під час війни: аналіз Закону №2136» у «ДК» №14/2022.
Тому, якщо роботодавець перейшов на виконання норм цього Закону, святкові і неробочі дні починаючи з 24 березня 2022 р. (день набрання чинності Законом №2136) з розрахункового періоду не вилучають.
Якщо ж роботодавець дотримується старих правил за КЗпП, тоді з розрахунку відпусткових потрібно вилучити ще й святкові дні.
Заробітну плату працівникам за весь час відпустки виплачують до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки).
Отже, заробітна плата за весь час відпустки, в загальному випадку, має бути виплачена не пізніше моменту початку відпустки. Моментом початку відпустки доцільно вважати нуль годин нуль хвилин першого календарного дня відпустки, зазначеного у рішенні про її надання.
Тому, якщо у рішенні про надання відпустки чи іншому локальному документі (наприклад, положенні про оплату праці) зазначено виплату відпусткових за три (два тощо) дні до її початку, потрібно дотримуватися зафіксованих у ньому строків виплати. Тобто такий строк роботодавець встановлює самостійно, головне — виплатити до початку відпустки.
Таким чином, дотримуючись усього сказаного вище, в описаному в запитанні випадку роботодавець має право провести виплату відпусткових усім працівникам 28 грудня 2023 року.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100.