Як звільнитись, якщо директор не приймає заяву?
Часом трапляються ситуації, коли працівникові звільнитися з роботи по-доброму не вдається. Причини, чому роботодавець перешкоджає звільненню працівника, можуть бути різні: змусити виконати якусь роботу перед звільненням (здати звіти, баланс тощо); зволікати, аби знайти заміну тощо.
Проте працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні, скориставшись ст. 38 КЗпП.
Причому якщо працівник має поважну причину для звільнення, то роботодавець зобов’язаний звільнити його у строк, про який такий працівник просить. Перелік причин визначено ч. 1 ст. 38 КЗпП.
Поважні причини для звільнення
Серед них можуть бути: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або за дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом; інші поважні причини (поважність таких причин визначає роботодавець), що вказують на неможливість продовжувати роботу за укладеним трудовим договором.
Головбух має поважну причину
Якщо поважна причина для звільнення є серед наведених у ч. 1 ст. 38 КЗпП, то головбух подає на ім’я роботодавця заяву, в якій зазначає дату звільнення. Роботодавець має право вимагати від працівника документально підтвердити наявність поважної причини, тому бажано відразу додати до заяви відповідні документи. Після чого роботодавець зобов’язаний звільнити такого працівника в строк, про який він просить.
Вимагати відпрацювання або самостійно змінювати дату звільнення роботодавець не має права.
Головбух не має поважної причини
Головбух може звільнитися з власної ініціативи без пояснення причин, але з обов’язковим письмовим попередженням роботодавця про своє рішення за два тижні (ст. 38 КЗпП).
Зверніть увагу: в зазначеній нормі йдеться саме про попередження, а не про відпрацювання робочих днів протягом двох тижнів.
Що з відпрацюванням двох тижнів?
Працівник може розірвати трудовий договір з власної ініціативи (без двотижневого відпрацювання) у строк, зазначений у його заяві, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для його життя і здоров’я (ст. 4 Закону №2136).
Отже, попередити про звільнення працівник може як у період роботи, так і в період своєї відсутності на роботі (наприклад, тимчасова непрацездатність, щорічна відпустка тощо), які перекриють повністю або частково двотижневий період.
Щоб письмово попередити про звільнення, працівник повинен написати та подати заяву про звільнення, яка має містити підставу для розірвання трудового договору, аби дотримати вимог ст. 38 КЗпП і поставити підпис.
Тому, якщо роботодавець відмовляється звільняти головбуха («не приймає» чи «губить» його заяву), доки йому не буде знайдено заміну або поки він не доробить звіти/роботу тощо чи поки головбух перебуває у відпустці (на лікарняному), і роботодавець радить з’явитися після закінчення відпустки (хвороби) і саме тоді попередити власника або уповноважений ним орган про своє бажання звільнитися, після чого і розпочнеться відлік 14 днів, такі дії роботодавця — пряме порушення трудового законодавства, що загрожує штрафом (ст. 265 КЗпП і ст. 41 КУпАП).
Подання заяви на звільнення
Який день вважати датою попередження роботодавця, визначено ст. 241-1 КЗпП:
— день реєстрації заяви про звільнення відповідальним працівником підприємства, наприклад працівником відділу кадрів або секретарем, — якщо заяву подавав особисто працівник;
— день отримання працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис — якщо заява на звільнення надіслана поштою.
Відсутність дати звільнення, як і дати її написання, не робить заяву недійсною1, тому що відлік двотижневого строку, для того щоб визначити дату звільнення, ведеться з дня, наступного за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.
1 Рішення ВСУ від 19.11.2008 №6-14270св08; постанова ВС від 16.08.2018 у справі №554/6423/17.
Якщо останній день двотижневого строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку (днем звільнення) вважається найближчий робочий день (ст. 241-1 КЗпП).
Отже, якщо працівник має поважну причину для розірвання трудового договору або якщо він розриває безстроковий трудовий договір з власної ініціативи з попередженням за два тижні, то згода роботодавця на його звільнення не потрібна. Усе, що від останнього потрібно, — це чітко дотриматися вимоги ст. 47 КЗпП: видати наказ про звільнення, у день звільнення провести остаточний розрахунок із працівником (ст. 116 КЗпП) і видати йому трудову книжку (якщо зберігалася у роботодавця) та копію наказу про звільнення.
Дії головбуха, якщо роботодавець порушує КЗпП
Як зазначалося вище, датою попередження роботодавця, у тому числі й для визначення дня звільнення, вважається дата реєстрації поданої головбухом заяви (якщо заява надіслана поштою, то це дата отримання рекомендованого листа із заявою про звільнення, зазначена на повідомленні, а якщо заява подана через канцелярію, то дата реєстрації заяви в журналі вхідних документів), а не день, коли ця заява фактично потрапить до рук керівника підприємства. Працівник не зобов’язаний чекати, доки такий керівник з’явиться на роботі й ознайомиться з його заявою.
Фіксуємо факт подання заяви. Потрібно звернутися із заявою та її копією до відділу кадрів, до секретаря або до канцелярії підприємства (тобто до відповідальної за приймання кореспонденції особи) та зареєструвати її (із зазначенням дати реєстрації і підпису відповідальної особи на оригіналі заяви та на копії).
Якщо відмовили у прийнятті заяви особисто. Надсилаємо заяву рекомендованим листом із повідомленням про вручення й описом вкладеного на юридичну адресу підприємства. Конкретну дату звільнення не проставляємо. У цьому разі дата отримання відповідальним працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис і буде датою повідомлення роботодавця про звільнення.
Саме вона буде початком відліку для визначення дня звільнення. Після закінчення двох тижнів роботодавець проводить остаточний розрахунок і дотримується інших вимог, передбачених ст. 47 КЗпП.
Якщо за поданими заявами звільнення так і не проведено. Головбух із повідомленням про порушення його трудових прав може звернутися до територіального органу Держпраці за місцезнаходженням роботодавця зі скаргою на дії роботодавця, що порушують законодавство про працю.
Органами, які розглядають трудові спори, відповідно до ст. 221 КЗпП є комісії з трудових спорів та районні (міські) суди.
Отже, за наявності спору можна звернутися відразу до суду з позовною заявою, дотримуючись строків, установлених ст. 225 та 233 КЗпП.
Зазвичай суд стає на бік працівника як позивача та розцінює бездіяльність роботодавців (відповідачів) щодо припинення трудових відносин як протиправну, що порушує трудові права працівника. Позаяк за нормами ч. 3 та 6 ст. 13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати іншій особі шкоди, а також зловживання правом в інших формах.
У разі недодержання особою під час здійснення своїх прав вимог, установлених частинами другою — п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Тобто у цьому разі вбачається порушення права головбуха щодо вільного вибору праці.
Алгоритм заміни головбуха
Головний бухгалтер є особою, яка забезпечує ведення бухобліку, складає фінансову і податкову звітність та має багато інших обов’язків, зокрема визначених ч. 7 ст. 8 Закону про бухоблік.
Тож у разі зміни головбуха потрібно зробити декілька кроків.
Крок 1. Подати до податкової повідомлення про прийняття на роботу нового головного бухгалтера до початку його роботи.
Крок 2. Подати заяву за форму №1-ПДВ або №1-ОПП.
Підприємство має повідомити про нового головного бухгалтера за формою №1-ПДВ, якщо воно є платником ПДВ. Тоді підприємство звільняється від подання до контролюючого органу заяви за формою №1-ОПП (пп. 9.3 розділу IX Порядку №1588). Після прийняття такої форми відомості стосовно особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юрособи, будуть оновлені контролюючими органами в Єдиному банку даних юросіб.
Така реєстраційна заява має бути подана в один із способів, визначених п. 183.9 ПКУ, та задоволена відповідним контролюючим органом. Інакше, якщо форму №1‑ПДВ не подати, підприємства подають до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою №1-ОПП з позначкою «Зміни» з відомостями стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юрособи. Строк подання такої форми — 10 днів з дня виникнення змін в облікових даних.
Крок 3. Повідомити банк щодо зміни підпису у банківських документах.
Потрібно подати інформацію до банку, де обслуговується підприємство, й оформити нові картки зразків підписів у банку, адже головбух (як і директор) є особою, яка має право розпоряджатися коштами підприємства.
Крок 4. Потрібно скасувати КЕП головбуха, який звільняється. Після прийняття на роботу нового головбуха оформляють нові сертифікати електронного підпису на нового головбуха і новий договір про обмін електронними документами з податковою інспекцією. Такий КЕП доречно отримати до строку подання наступної електронної податкової звітності.
Якщо головбуха було внесено до ЄДР як представника підприємства, то під час звільнення його слід виключити з ЄДР, зареєструвавши відповідні зміни. Крім того, скасувати всі оформлені на нього доручення, за якими він може діяти від імені підприємства.
Також варто скласти акт приймання-передачі справ, де описати всі прийняті документи, складену/(не)подану податкову звітність та інші важливі аспекти. Це запорука того, що новий головбух уникне відповідальності за всі дії попереднього бухгалтера (вона буде залишена такому попередньому бухгалтеру) і відповідатиме лише за ті первинні документи, які з’являться вже після його вступу на посаду. Але звертаємо увагу, що складання такого акта не передбачено законодавством, тож до його підписання не можна примушувати як попереднього головбуха, так і наступного.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Порядок №1588 — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 №1588.