Під час воєнного стану зі зрозумілих причин було встановлено мораторій на виконання грошових зобов’язань перед суб’єктами країни-агресора. Але вони не припиняють спроб стягнути гроші з українських суб’єктів господарювання. Хоча б щодо боргів, які виникли до запровадження воєнного стану.
* Постанова Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21.
Ось і в коментованій судовій справі господарський суд під час розгляду заяв кредиторів у справі про банкрутство з’ясував, що 23 листопада 2021 року до суду надійшла заява від ТОВ «Представництво НВП «Смілянський електромеханічний завод», м. Москва, з грошовими вимогами до боржника на суму 18 147 851 грн 79 коп.
На обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на неналежне виконання боржником грошових зобов’язань за договором від 01.04.2013; контрактом від 11.02.2019; контрактом від 08.05.2019.
АТ «Міжнародний резервний банк» (щодо якого розпочата процедура ліквідації — боржник) у письмовій заяві зазначає, що згідно з пп. 1 п. 1 Постанови №187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією російської федерації було встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних із державою-агресором, мораторій (заборону) на:
— виконання, зокрема у примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі — особи, пов’язані з державою-агресором) — юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації.
Заяви кредитора з рф не підлягають розгляду — позиція судів попередніх інстанцій
Суд першої інстанції вирішив, що вимоги ТОВ «Представництво НВП «Смілянський електромеханічний завод», юрособи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства російської федерації, не можуть бути виконані та визнані:
— з огляду на законодавчу заборону, закріплену постановою КМУ та законодавством України, спрямованим на захист України від російської агресії;
— позаяк законодавчо було встановлено заборону на виконання таких вимог, що фактично свідчить про відсутність обов’язку з виконання чи вимоги виконання цих вимог;
— визнання таких вимог порушуватиме не лише таку заборону, а й публічний порядок в Україні, бо війна російської федерації за участі, підтримки чи згоди з її резидентами ставить під загрозу існування держави України та зазіхає на її суверенітет;
— ці економічні ресурси можуть бути використані російською федерацією для підтримання ведення війни;
— відсутність обов’язку виконання цих вимог свідчить про те, що ці зобов’язання не є вимогами, що можуть бути включені до реєстру вимог у розумінні КУзПБ.
Але, на думку суду, такі вимоги можуть бути заявлені та розглянуті судом лише після скасування мораторію (заборони) на їх виконання. А нині зазначені обставини, на думку суду, є самостійною підставою для залишення заяви такого кредитора без розгляду.
За таких обставин суд вважає за необхідне заяву ТОВ «Представництво НВП «Смілянський електромеханічний завод», м. Москва, залишити без розгляду.
Апеляційний господарський суд підтримав такий висновок і вважає, що в умовах збройної агресії російської федерації та запровадженого у зв’язку з цим воєнного стану на підставі Указу №64/2022 запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, слід визнати загалом допустимим.
Рішення апеляційної інстанції
З огляду на наведені мотиви та беручи до уваги, що ТОВ «Представництво «НВП Смілянський електромеханічний завод» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства російської федерації, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що в цьому випадку вимоги такої юридичної особи можуть бути заявлені та розглянуті судом лише після скасування мораторію (заборони) на їх виконання.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі №925/1248/21
ВС: грошові вимоги ТОВ з рф у справах про банкрутство — не враховуються!
Тим часом Верховний Суд не погоджується з висновками судів у частині залишення без розгляду заяви суб’єкта рф про визнання грошових вимог до українського боржника. На думку суду, відповідь мала би бути надана, і ось яка.
Верховний Суд вважає, що суди не врахували процесуальних наслідків цих обставин, бо хоча і послалися на положення чинного законодавства щодо мораторію (заборони) — обмежень у цивільному обороті щодо певних учасників такого обороту, обумовлених збройною агресією російської федерації та запровадженого у зв’язку з цим в Україні воєнного стану, проте неправильно застосували ці положення чинного законодавства.
Приписи пп. 1 п. 1 Постанови №187 вказують на дію мораторію щодо заборони на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, установлюють певний правовий режим для цих правовідносин і впливають на перебіг грошових та інших зобов’язань. З моменту запровадження мораторію суб’єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведено у Постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов’язаної сторони, зокрема шляхом звернення по судовий захист. Також мораторій хоча й не припиняє суб’єктивного права, проте на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
При цьому Верховний Суд враховує, що мета звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а також встановлені законодавцем імперативно в КУзПБ правила погашення цих вимог вказують на спосіб захисту та відновлення порушеного права як звернення з грошовими вимогами кредитора (кредиторів) у процедурах банкрутства з метою їх задоволення.
А тому мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юрособи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації, взагалі унеможливлює визнання за правилами КУзПБ грошових вимог тих кредиторів, які є, зокрема, юрособами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства російської федерації.
Отже, незважаючи на наявність формальних підстав для залишення без розгляду заяви ТОВ із грошовими вимогами до боржника, Верховний Суд доходить висновку, що відповісти треба було так: ці обставини унеможливлюють визнання грошових вимог відповідного суб’єкта (суб’єктів) до боржника у справі про банкрутство за правилами національного законодавства — КУзПБ.
Таким чином, усі грошові вимоги кредиторів щодо погашення заборгованості у разі невиконання госпдоговорів у межах справи про банкрутство не можуть бути визнані як під час воєнного стану та наявності мораторію за Постановою №187, так і після його припинення/скасування.
Нормативна база
- КУзПБ — Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.
- Указ №64/2022 — Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX.
- Постанова №187 — Постанова КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації».