• Посилання скопійовано

Аналізуємо фінансову звітність

На основі фінансової звітності підприємства можна дійти певних висновків про його «здоров’я»: ліквідність, рентабельність, використання власного та залученого капіталу. Такий аналіз варто робити як для свого підприємства, так і для контрагентів.

Власний капітал, або чисті активи

Чисті активи — це активи підприємства за мінусом його зобов’язань (абз.14 п. 4 НП(С)БО 19).

Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1:

— активи — це ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, спричиниться до отримання економічних вигід у майбутньому;

— зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, спричиниться до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

— власний капітал — це різниця між активами і зобов’язаннями підприємства.

З цих визначень бачимо, що поняття чистих активів та власного капіталу є еквівалентними, вартість чистих активів дорівнює власному капіталу підприємства.

Чисті активи = Активи - Зобов’язання.

Таким чином, на підставі балансу порахувати чисті активи ви можете за формулою: рядок 1095 + рядок 1195 + рядок 1200 (тобто значення рядка 1300 балансу) - (рядок 1595 + рядок 1695 + рядок 1700).

Або ще простіше, адже баланс складається за принципом Активи = Власний капітал + Зобов’язання. Тобто, якщо нам потрібно знати різницю між активами і зобов’язаннями, достатньо подивитися на значення власного капіталу підприємства — рядок 1495 балансу.

Власний капітал (чисті активи) — це частка майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями.

Найчастіше власний капітал включає внески засновників та нерозподілений прибуток підприємства. Якщо підприємство несе збиток, його власний капітал зменшується. Зниження вартості власного капіталу (чистих активів) є сигналом про те, що фінансовий стан підприємства погіршується.

Чому це важливо?

Звертаємо увагу на вимоги ч. 3 та 4 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ:

якщо вартість чистих активів ТОВ знизилася більш як на 50% порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган ТОВ скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження.  До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для поліпшення фінансового становища ТОВ, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

День зниження чистих активів

Який день вважати днем зниження чистих активів, Закон про ТОВ/ТДВ не визначає. А ми міркуємо так: якщо вважати днем зниження вартості чистих активів 31 грудня звітного року, то загальні збори слід скликати протягом 60 днів з 31 грудня звітного року, тобто до 1 березня або 29 лютого включно. Але ж на підготовку фінансової звітності потрібен певний час, і на її подання дається певний строк — див. п. 5 Порядку №419. Тож логічніше було б скликати збори протягом 60 днів після складання та затвердження фінансової звітності товариства, коли вже визначено всі необхідні показники.

Якщо цю вимогу не виконати і при цьому ТОВ буде визнане банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями ТОВ.

Довідково

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (ст. 39 Закону про ТОВ/ТДВ). При цьому виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачено іншої назви. Але статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови — «генеральний директор», якщо статутом не передбачено інших назв.

Що таке субсидіарна відповідальність, визначено у ст. 619 ЦКУ. Якщо коротко, то в тій ситуації, коли основний боржник (ТОВ) не виконує своїх зобов’язань, кредитор має право пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, директор ТОВ або члени дирекції ТОВ мають уважно стежити за станом такого показника, як вартість чистих активів, і щойно ця вартість перетне мінімальну межу, скликати загальні збори учасників та починати діяти разом задля уникнення банкрутства.

Якщо ТОВ не виконає вимоги ч. 3 ст. 31 Закону про ТОВ/ТДВ, його засновники та виконавчий орган зможуть уникнути субсидіарної відповідальності, лише якщо не допустять банкрутства ТОВ протягом трьох років з дня зниження вартості чистих активів.

У директора (а також у контрагентів ТОВ) є ще одна причина знати про чисту вартість активів!

Згідно зі ст. 44 Закону про ТОВ/ТДВ законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Саме тому на практиці, якщо йдеться про великі суми договору, контрагенти вимагають підтвердження права директора укладати такі договори — витяг зі статуту, який встановлює таке право, копію протоколу рішення загальних зборів про згоду на вчинення такого правочину, копію останньої фінзвітності.

Докладно про цю проблему і шляхи її вирішення ми розповіли в «ДК» №46/2019.

Показники ліквідності та стійкості балансу

Ліквідність — це здатність підприємства швидко перетворити негрошові активи на кошти. Чим вища ліквідність активів, тим легше перетворити їх на кошти. А самі кошти мають абсолютну ліквідність, тому що вони можуть бути використані негайно, проте це стосується тільки тих коштів, щодо яких немає обмежень у використанні. Наприклад, якщо кошти розміщені у банку на депозиті з такими умовами, за якими цей депозит можна зняти лише через рік, вони вже не є ліквідним активом. У бухобліку такий депозит слід обліковувати на рахунку 143.

Зокрема, короткострокова ліквідність показує, чи достатньо буде поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань — короткострокової кредиторської заборгованості, тобто чи здатне підприємство обслуговувати свої короткострокові зобов’язання.

Для розрахунку коефіцієнтів ліквідності береться інформація з балансу підприємства, тому ці показники показують ліквідність на дату балансу. Їх можна аналізувати і в динаміці — на декілька дат балансу або на послідовність інших дат, які потрібні для аналізу.

Приклад 1 Підприємство має 1,5 млн грн на рахунку в банку та готову продукцію на складі, яка буде продана протягом місяця за 5,6 млн грн. Наприкінці цього місяця підприємству потрібно буде погасити частину кредиту в сумі 3,0 млн грн, сплатити проценти 0,3 млн грн та виплатити зарплату працівникам (з ЄСВ) у сумі 2,2 млн грн. Підприємство зможе виконати ці короткострокові зобов’язання за рахунок поточних активів — продажу продукції та використання наявних коштів.

Короткостроковий період — це рік або один операційний цикл, якщо він довший за рік. Цього визначення немає в НП(С)БО, але воно випливає з визначень інших понять — довгострокової та поточної дебіторської заборгованості (п. 4 НП(С)БО 10), довгострокових та поточних зобов’язань (п. 4, 8, 9 НП(С)БО  1) тощо.

Нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може обслуговувати свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до продажу оборотних та необоротних активів, а в найгіршому випадку — до неплатоспроможності та банкрутства.

Приклад 2 Підприємство має 1,5 млн грн на рахунку в банку та готову продукцію на складі, яка буде продана протягом місяця за 0,6 млн грн. Наприкінці цього місяця підприємству потрібно буде погасити частину кредиту в сумі 3,0 млн грн, сплатити проценти 0,3 млн грн та виплатити зарплату працівникам (з ЄСВ) у сумі 2,2 млн грн. Підприємство не зможе виконати ці короткострокові зобов’язання за рахунок поточних активів — продажу продукції та використання наявних коштів, тож йому потрібно буде шукати додаткові поточні активи (приміром, взяти короткостроковий кредит у банку) або терміново продавати необоротні активи (що, своєю чергою, може зменшити його потужність надалі).

Для кредиторів недостатня ліквідність підприємства-боржника може свідчити про можливу затримку в погашенні зобов’язань боржника перед ними. Зокрема, покупцям та клієнтам буде корисно проаналізувати ліквідність постачальника, перш ніж зробити йому велику передоплату за товари, роботи чи послуги. Є ризик того, що підприємство з недостатньою ліквідністю буде змушене спрямувати отриману передоплату на погашення простроченої заборгованості і тому не зможе вчасно постачити товари, виконати роботи/послуги. Отже, погана ліквідність може свідчити про неспроможність підприємства виконати умови контрактів.

Звісно, показники ліквідності слід оцінювати в динаміці. Якщо ліквідність знижена протягом кількох років, це означає, що підприємство перебуває у тривалій кризі. Якщо вона знижується і надалі, це означає, що становище підприємства погіршується, а якщо зростає, то навпаки — підприємство подолало кризу і почало рух до поліпшення становища.

Для аналізу ліквідності підприємства його активи класифікують за їх ліквідністю, а пасиви — за терміновістю погашення. Нижче у таблиці ми навели орієнтовний розподіл активів та пасивів у рядках балансу. До речі, у балансі рядки активів розташовані від найменш ліквідних (необоротні активи) до найбільш ліквідних — поточні фінінвестиції та кошти; рядки пасивів розташовані від постійних (власний капітал) до найбільш термінових (поточна кредиторська заборгованість).

Таблиця

Групи активів та пасивів для потреб розрахунку показників ліквідності

Групи активів та пасивів Умовне позначення Характеристика Рядки балансу*
Активи
Високоліквідні А1 Кошти, їх еквіваленти та поточні фінінвестиції, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент 1160 + 1165
Швидколіквідні А2 Дебіторська заборгованість, інші оборотні активи 1125 + 1130 + 1135 + 1155 + 1170 + 1190
Повільноліквідні А3 Матеріальні цінності, оборотні матеріальні активи 1100 + 1110 + 1200
Важколіквідні А4 Основні засоби розділ І активу, рядок 1095
Пасиви
Найбільш термінові П1 Поточна кредиторська заборгованість рядки 1615, 1620, 1625, 1630, 1660, 1665, 1690 пасиву балансу
Короткострокові П2 Короткострокові кредити та позикові кошти рядки 1600, 1610 пасиву балансу
Довгострокові П3 Довгострокові кредити та позикові кошти розділ ІІ пасиву, рядок 1595
Постійні П4 Джерела власних коштів — це безстрокові пасиви, які існують доти, доки існує саме підприємство розділ І пасиву, рядок 1495
* Тут ми навели орієнтовний розподіл рядків балансу між групами активів та пасивів. На практиці потрібно аналізувати кожен актив та пасив і визначати, до якої групи він належить.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4,

тобто відповідна група активів перевищує відповідну групу пасивів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховують як відношення найліквідніших активів до суми найтерміновіших зобов’язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів):

КА = А1 : (П1 + П2).

Нормальне значення КА — не менше ніж 0,5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена негайно, грошима або їх еквівалентами. Якщо це половина поточної заборгованості чи більше, — це нормальний показник. Позаяк кількість коштів та поточні зобов’язання постійно змінюються, абсолютна ліквідність теж постійно змінюється. Її краще оцінювати не в моменті, а в динаміці за рік, два чи три — наскільки стабільно підприємство здатне оперативно погасити більшу частину поточних зобов’язань, чи не має воно постійних касових розривів.

Коефіцієнт покриття чи поточної ліквідності розраховують як відношення всіх оборотних активів (у тому числі і витрати майбутніх періодів) до суми короткострокових зобов’язань (сума кредиторської заборгованості й короткострокових кредитів):

КП = (А1 + А2 + А3) : (П1 + П2).

Нормальне значення Кп — не менше ніж 2. Коефіцієнт показує, наскільки поточні активи покривають короткострокові зобов’язання, наскільки добре підприємство балансує свої оборотні активи та поточні зобов’язання. У нормі оборотних активів має бути вдвічі більше, ніж поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховують як відношення різниці оборотних активів і запасів підприємства до суми поточних зобов’язань:

КШ = (А1 + А2 + А3 - Зп) : (П1 + П2), де:

Зп — запаси (рядки 1100 та 1110 активу балансу).

Оптимальне значення показника КШ — не менше ніж 0,5. Коефіцієнт показує здатність підприємства вчасно погашати свої короткострокові зобов’язання за допомогою високоліквідних активів (коштів та заборгованості), не вдаючись до термінового продажу запасів.

Аналіз показників ліквідності балансу потрібен не лише для керівників підприємства, але й для інших користувачів інформації:

— коефіцієнт абсолютної ліквідності — для постачальників сировини і матеріалів;

— коефіцієнт поточної ліквідності — для покупців і власників акцій підприємства;

— коефіцієнт швидкої ліквідності — для банків.

Коефіцієнт фінансової стійкості — це відношення власного капіталу до зобов’язань. Чим він більший, тим стійкішим є фінансове становище підприємства, адже більша частина зобов’язань покрита власним капіталом:

КФС = ВК : (П1 + П2 + П3), де:

ВК — власний капітал. Як його розрахувати, ми розповіли вище.

Коефіцієнт заборгованості — це, навпаки, відношення зобов’язань та власного капіталу підприємства:

КЗ = (П1 + П2 + П3) : ВК, де:

ВК — власний капітал.

Якщо КЗ менший ніж 0,5, більша частина активів підприємства фінансується з власних джерел. Якщо ж коефіцієнт більший за 0,5, більша частина активів підприємства фінансується з позикових коштів.

Показники рентабельності та швидкості роботи підприємства

Для розрахунку показників рентабельності використовують дані балансу та звіту про фінансові результати. Усі показники рентабельності мають бути більше ніж нуль — це означає, що підприємство прибуткове. А що більше їх абсолютне значення, то краще працює підприємство.

Проте є розумна межа для зростання показників рентабельності. Кожна галузь економіки має свою «нормальну» рентабельність, яка залежить від кількості ресурсів, які потрібно вкласти у певну діяльність, і розміру доходу, який вона може приносити в нормальних умовах того ринку, на якому працює підприємство. Надвисока рентабельність свідчить про те, що ситуація відхиляється від нормальної: або у фінансовій звітності не були враховані певні витрати підприємства чи завищені доходи, або воно отримало «незвичайний» прибуток, якого за звичайних умов не буде (приміром, на ринку з якоїсь причини стався ажіотажний попит на товари/послуги підприємства, який не може триматися довго).

Як правило, показники рентабельності розраховують за звітний рік, щоб урахувати сезонні коливання протягом року.

Рентабельність активів — це чистий прибуток щодо середньої валюти балансу:

РА = ЧП : ((Вал1 + Вал2) : 2), де:

ЧП — чистий прибуток або збиток, рядок 2350 або 2355 звіту про фінрезультати;

Вал1 та Вал2 — валюта балансу на початок та на кінець звітного періоду.

Рентабельність власного капіталу — це чистий прибуток щодо середнього власного капіталу:

РВК = РА = ЧП : ((ВК1 + ВК2) : 2), де:

ЧП — чистий прибуток або збиток, рядок 2350 або 2355 звіту про фінрезультати;

ВК1 та ВК2 — власний капітал на початок та на кінець звітного періоду. Як розрахувати власний капітал, ми розповіли вище.

Рентабельність діяльності — це відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг:

РД = ЧП : ЧД, де:

ЧП — чистий прибуток або збиток, рядок 2350 або 2355 звіту про фінрезультати;

ЧД — чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, це рядок 2000 звіту про фінрезультати.

До речі, за такою самою формулою можна розрахувати так зване податкове навантаження, яке показує, скільки податків підприємство сплачує з кожної гривні свого чистого доходу:

ПН = СП : ЧД, де:

СП — сума всіх податків, для яких розраховується навантаження.

Коефіцієнт оборотності активів показує, скільки разів за звітний період (найчастіше це рік) підприємство обертає свої активи:

КОА = ЧД : ((Вал1 + Вал2) : 2, де

ЧД — чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг, рядок 2000 звіту про фінрезультати;

Вал1 та Вал2 — валюта балансу на початок та на кінець звітного періоду.

Звісно, чим вищий цей коефіцієнт, тим більше оборотів підприємство робить за рік. Проте цей показник сильно залежить від видів діяльності підприємства. Наприклад, у торгівлі цей показник може бути досить високий — від 2 і більше, а в таких галузях, як сільське господарство, будівництво, виноробство, він може бути менший ніж одиниця.

Резюме

Ми розглянули декілька фінансових показників, які можна розрахувати на основі двох форм фінансової звітності — балансу та звіту про фінрезультати. Навіть якщо у вашому фінзвіті суцільні прибутки, однаково вам буде корисно проаналізувати фінансове здоров’я вашого балансу. Хоча жодний бізнес не обходиться без залученого капіталу (хоча б у вигляді кредиторської заборгованості), обсяг власного капіталу має бути достатній для того, щоб упевнено дивитись у майбутнє.

Чим кращі будуть ваші показники і коефіцієнти фінансової звітності, тим вищі будуть ваші шанси отримати кредит у банку чи вигідну пропозицію від контрагента, залучити інвесторів та укласти контракт на велику суму. А якщо деякі показники мають не дуже добрий вигляд, треба подумати, як це виправити. 

Нормативна база

  • ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.
  • Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
  • Порядок №419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 №419.
  • НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73.
  • НП(С)БО 10 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну від 08.10.1999 №237.
  • НП(С)БО 11 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 №20.
  • НП(С)БО 19 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Мінфіну від 07.07.1999 №163.

Автор: Єгорова Юлія

До змісту номеру