Насамперед нагадаємо, що саме сталося 1 квітня 2023 року. З цієї дати почав діяти Закон №2888. Як видно з назви, його першочерговим завданням було внесення змін до ПКУ та інших законодавчих актів щодо платіжних послуг в Україні. А ще трохи раніше, 1 березня 2023 року, закінчилася так звана податкова амністія щодо ПДФО. Ці дві події ми й проаналізуємо в цій статті. А почнемо здалеку.
Відкритий банкінг і з чим його їдять
Нагадаємо, що це не перша реформа надання платіжних послуг останнім часом, і реформування цього ринку тимчасово сповільнив лише карантин, а потім і війна. Ще 2021 року було прийнято Закон про платіжні послуги, про який ми писали в «ДК» №31/2021.
Згідно із законом, в Україні було визначено дев’ять категорій надавачів платіжних послуг. З’явилися нові учасники ринку — установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ, надавачі послуги з надання відомостей з рахунків, платіжні установи.
Затверджено дев’ять платіжних послуг, з яких дві — нефінансові (послуга з ініціювання платіжної операції та послуга з надання відомостей з рахунків).
Запрацював цей Закон з 01.08.2022, тобто через 12 місяців після його опублікування. Проте цей Закон створював передумови для процесів, які мали стартувати трохи згодом.
У новині про цей Закон про платіжні послуги ми зазначили таке: закон створює умови для запровадження в Україні концепції відкритого банкінгу (Open banking), що має об’єднати різних надавачів платіжних послуг і технологічні платформи в єдину платіжну екосистему. Тоді планувалося, що Open banking запрацює в Україні 2023 року. Проте тепер кажуть уже про те, що він стартуватиме 2025 року.
А що таке цей «відкритий банкінг» і нащо він потрібен споживачам платіжних послуг? Цьому присвячено главу 4 Закону про платіжні послуги.
Якщо коротко, це створення доступу до всіх даних про фінансові операції та майнове становище фізособи. А потрібен він фізособі для підтвердження її платоспроможності, джерел отриманих доходів та напрямів витрат, їх сум. Ці дані можуть аналізувати банки під час надання кредитів, орендодавці, продавці та інші контрагенти перед укладанням договорів тощо. Тобто йдеться про ще один рівень репутації фізособи — фінансовий. І авторами цієї ідеї, справді, не є українські законодавці. Її вже випробувано за кордоном, зокрема у Великій Британії, де вона має значне поширення і позитивні результати.
У цьому всьому є лише одне невеличке «але». Як ця новація існуватиме поруч із концепцією банківської таємниці? Хто матиме доступ до цих даних?
У ст. 53 Закону про платіжні послуги зазначено, що доступ буде постійний, у режимі реального часу. І це буде доступ до всієї інформації щодо рахунків їхніх власників, який матимуть банки та інші надавачі платіжних послуг, що отримали право на надання нефінансових платіжних послуг. А вище ми вже сказали, що одним із видів нефінансових платіжних послуг є послуга з надання інформації з платіжних рахунків. Тобто збиратимуть цю інформацію банки (безпосередньо) та інші зацікавлені особи (через посередництво тих, хто продаватиме послуги з надання фінансової інформації).
Доступ до рахунку здійснюватиметься шляхом взаємодії інформаційних систем надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку та стороннього надавача платіжних послуг. Тобто банк-банк або банк-посередник. Участь у цьому постійному обміні власника рахунку або того, хто бажає мати фінансову інформацію про нього (але не є банком), не потрібна.
А як же таємниця? Дуже просто. Для забезпечення права на доступ до рахунку користувача надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов’язаний перед наданням такого доступу отримати згоду користувача.
Згода користувача надається щодо:
1) конкретного стороннього надавача платіжних послуг, якому він надає згоду на доступ;
2) конкретного рахунку, згоду на доступ до якого він надає;
3) конкретної нефінансової платіжної послуги, на яку він надає згоду, та конкретного обсягу інформації щодо рахунку і користувача такого рахунку.
Проте ми ще ані слова не сказали про податківців. Невже вони пропустять таке свято зі збору фінансової інформації?
Приклад з Європи
Наприклад, як це відбувається у Великій Британії. Ви бажаєте орендувати житло. Серед інших умов, які перевіряються до укладення договору оренди, ви маєте довести свою платоспроможність. Щодо визначення платоспроможності у Великій Британії є свої традиційні вимоги, але зараз ми їх не розглядаємо. Коротко: ви мусите довести, що маєте певну суму доходів, які отримуєте на регулярній основі на власний банківський рахунок.
Для цього є два шляхи: простий і складніший. Складніший передбачає надання вами виписок банку (можливо, і не одного), щоб довести наявність регулярних доходів у потрібній сумі та джерело їх походження. Простіший спосіб, який до того ж свідчить про вашу відкритість та готовність до надання будь-якої інформації, потрібної орендодавцеві для прийняття позитивного рішення, — це надання йому (точніше, посереднику, який збиратиме фінансову інформацію) прямого онлайн-доступу до інформації про ваш рахунок.
Ні, таким чином посередник не отримує права знімати гроші з вашого рахунку або переказувати їх на інший рахунок. Усе, що він матиме, це доступ до інформації про всі проведені вами фінансові операції, як з отримання, так і з витрачання коштів. На підставі цього посередник готує звіт для орендодавця, в якому підтверджує, що ви спроможні сплачувати за оренду, або зазначає, що ваша платоспроможність є сумнівною, а договір укладати ризиковано. Це не означає, що орендодавець зобов’язаний відмовити вам, але в умовах дефіциту житла, а не орендарів, найімовірніше, він так і зробить.
Звісно, ви можете відмовитися надавати таку докладну інформацію про свої фінансові операції. Банківська таємниця, як і раніше, захищає вас. Але подекуди, щоб отримати більше грошей або вигідну угоду, вам доведеться підіймати завісу цієї таємниці для потенційних партнерів.
Банківська таємниця: сучасний стан
Закон №2888, справді, вніс зміни до п. 73.3 ПКУ, а саме: уточнив правила доступу податківців до інформації щодо платників податків. Адже є загальна процедура і спеціальна, створена нині саме щодо банківської інформації.
Загальна нам добре відома: контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Ну тобто: якщо податківців щось зацікавило, але вони ще не визначили, порушення це чи ні, вони можуть спитати про це і самого платника податків. Подекуди вони роблять це за допомогою телефону. Але офіційне звернення — це, звісно, запит.
Утім, податківці мають й інші джерела інформації. Зокрема, той самий банк, у якому в платника податків (можливо) відкрито рахунок. І вони мають право запитати й у банку.
При цьому далеко ходити не треба — у цьому самому п. 73.3 ПКУ йдеться і про те, що у запиті має бути зазначено і підставу для його складання, й інформацію, яка цю підставу підтверджує.
А ще в п. 73.3 ПКУ зазначено виключний перелік підстав, за якими запит може бути складено, і на нього має бути надано відповідну інформацію. І там немає такої підстави, як «бажання дізнатися» або «чому б і ні». Має бути отримана інформація з офіційних або неофіційних джерел (не анонімна) про порушення законодавства, контроль за яким здійснює ДПС.
І ось серед підстав згадується порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Щодо законодавства йдеться про Закон про фінмоніторинг та підзаконні нормативні акти. А функція такого контролю органами ДПС передбачена в пп. 19-1.1.35 ПКУ.
Якщо така інформація з’явиться у банку, він поділиться нею з НБУ, а той — уже і з ДПСУ?
Спеціальне правило ПКУ
Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей безоплатно у порядку та обсягах, установлених законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про платіжні послуги». Порядок отримання інформації контролюючими органами за їхнім письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Закон про платіжні послуги спрямовує нас щодо обсягів інформації, яка розкривається, до Закону про банки (ч. 6 ст. 21, ст. 70). При цьому, у принципі, надання інформації, яка становить банківську таємницю, можливе — але за згодою власника рахунку (ч. 2, 3 ст. 53, ч. 3 ст. 66 Закону про платіжні послуги).
У Законі про банки, по-перше, чітко зазначено, яка інформація становить банківську таємницю, — у статті 60 цього Закону. Таємницею, зокрема, має бути інформація про:
— операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;
— фінансово-економічний стан клієнта банку;
— і взагалі, чи має він рахунки в цьому банку або в інших.
Тобто засадничо жодного онлайн-доступу у податківців без вашої згоди до ваших рахунків бути не повинно. Якщо такий доступ податківці отримали, це порушення законів про банки та про платіжні послуги, а працівники банку, які цей доступ надали без згоди на це клієнта, — несуть відповідальність. Про це зазначено в будь-якому договорі на відкриття рахунку, який укладається з банком.
У ст. 62 Закону про банки чітко прописано випадки розкриття банківської таємниці. Крім бажання самого клієнта, в цьому переліку є рішення суду, тобто два випадки, якими податківці користуються нечасто. Хоча право звернутися до суду для отримання інформації, яка становить банківську таємницю, надає податківцям і п. 73.4 ПКУ.
А чи можуть вони запитати інформацію у банку самі? Можуть. Але через ДПСУ — тобто банки розкривають банківську таємницю на запит центрального (!) органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. І не будь-яку інформацію!
Інформація, яку банки надають на запит ДПСУ:
— щодо наявності рахунків та е-гаманців (але не інформацію щодо руху та залишку коштів на них!);
— щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
— щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме: відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;
— у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами.
А якщо в межах Закону про фінмоніторинг? Так, тут право на запит є. Але у Держфінмоніторингу, тобто центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (п. 5 ч. 1 ст. 62 Закону про банки).
Є лише один виняток — він зазначений у ч. 3 ст. 62 Закону про банки. Тобто банки зобов’язані інформувати податківців про відкриття та закриття рахунків платників податків у випадках, зазначених у ст. 69 ПКУ (зокрема, про рахунки ФОПів), а також щодо виявлених фактів володіння фізичною (юридичною) особою — резидентом України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до ст. 39‑2 ПКУ.
Гаразд, зрозуміло, банки територіальним податковим органам за законом мало що скажуть. А НБУ? Це прописано в ст. 62-2 Закону про банки.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається НБУ:
1) на запит відповідної фізособи;
2) на запит відповідної юрособи щодо інформації про таку особу, яка міститься в документах, переданих Національному банку України на зберігання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 52-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
3) за рішенням суду.
Ось і всі обов’язкові випадки. Податківців, як бачимо, в цих трьох пунктах немає.
Є лише одна норма, яку за бажання можна трактувати на користь ДПС.
НБУ має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.
Ось так, має право, а не зобов’язаний; НБУ, а не конкретні банки; і не на запити, а з власної ініціативи. Проте шанси передачі інформації податківцям є. Питання лише обсягу, регулярності такої передачі і як саме податківці нею скористаються.
Чи можуть до ДПС потрапити результати фінмоніторингу?
Слід пам’ятати, що фінмоніторинг поділяється на кілька стадій. Зокрема, коли говорять про славнозвісні 5 000 грн щодо поповнення карткового рахунку, то вони самі по собі як грошовий переказ не є підозрілою операцією. Проте це поріг суми переказу, який можна здійснювати без ідентифікації відправника коштів!
Як це працює на практиці? Через платіжний термінал анонімно готівкою таку суму і більшу вже переказати за один раз не можна — доводиться ділити переказ на частини або йти з паспортом до каси банку (ідентифікуватися). А от безготівково з картки на картку — будь ласка, адже банк чудово знає, від кого кому ці кошти надходять.
Зверніть увагу, що при цьому закон не вимагає встановити причину переказу. Проте обережні банки мають право вимагати зазначення цієї причини під час переказу. Чому? Тому що, крім продажу зброї та фінансування тероризму, є і банальніші порушення, які мають контролювати НБУ і ДПСУ. Це легалізація злочинних доходів та ухилення від сплати податків. Закон встановлює перелік випадків, коли обов’язково проводиться фінмоніторинг (тобто ретельна перевірка) платіжних операцій.
У «ДК» №19/2021 ми навели лист НБУ від 14.04.2021 №р/25-0006/32339, де Нацбанк роз’яснював про припинення обслуговування клієнтів — тобто про те саме заморожування/закриття рахунку в банку, яким нині так лякають.
Проте все це існує вже кілька років, і це контроль та санкції саме з боку банків та НБУ, а не податківців.
Чому ж банківські операцій так зацікавили ДПС саме тепер?
Що може зацікавити НБУ, а потім і ДПС?
Насправді, якщо обмін інформацією буде на рівні НБУ, а не самих банків, то йтиметься не про всі операції, а про вже відфільтровані. Тобто насамперед про серйозні порушення цього закону, які виявив банк і вже відреагував належним чином — вимагав додаткових документів, але не отримав їх (або отримав у недостатньому обсязі, або з недостовірною інформацією), зупинив платіжну операцію чи навіть обслуговування рахунку.
У другу чергу йтиметься про підозрілі операції, щодо яких із клієнтом не припинили роботу, але його самого вже віднесли до ризикованих.
Минула податкова амністія, почався контроль за доходами/витратами
Ми досить давно говорили про те, що легалізація наявних доходів, запропонована в Україні зі сплатою одноразового внеску (за ставкою, нижчою ніж наявна базова ставка ПДФО), — це лише початок. Адже законотворці пішли шляхом інших країн, легалізували поточні доходи, отримані без сплати ПДФО (тих, хто цього захотів), зауважили, що доходів, отриманих злочинним шляхом, ця амністія не стосується, нібито зачинили двері у минуле — і почали творити майбутнє.
А воно, якщо дуже коротко, таке.
По-перше, у минуле двері зачинили умовно. А насправді ще шукатимуть і каратимуть тих, хто не здався добровільно. Такі обіцянки лунали ще під час компанії з нульового декларування.
По-друге, кожен, хто до 1 березня 2023 року працював, має певну індульгенцію — на реальні (задекларовані) доходи та умовні (для тих, хто не декларував). Ми про це докладно розповіли в «ДК» №30/2021. Був щодо цього й інформаційний лист від ДПСУ, який ми опублікували в «ДК» №33-34/2021.
Отже, «стартовий капітал» є, а далі починаються так звані непрямі методи. Тобто держава збиратиме з усіх можливих джерел інформацію про ваші доходи і, з неменшою увагою, про ваші витрати. І кожна купівля товару або послуг на великі суми викликатиме у податківців запитання: «А звідки гроші?».
Найлегший варіант такого контролю — це, звісно, доступ до банківських рахунків. Проте, як не намагалися податківці зняти банківську таємницю, повністю в них не вийшло.
Тож на практиці боятися кожного переказу з картки на картку або готівкою на рахунок фізособи — не варто. До 5 000 грн, і якщо такі перекази здійснюються нерегулярно, ваш банк вони навряд чи зацікавлять (а податківці про них, принаймні офіційно, не дізнаються).
Якщо переказ більше ніж 5 000 грн, банк вимагатиме того, хто надсилає кошти, «показати личко», тобто ідентифікуватися. І, якщо банк цього захоче, він вимагатиме уточнити призначення платежу: за товар або послугу, позика, повернення боргу, допомога, благодійність тощо.
Інша річ — отримання регулярних платежів (незалежно від розміру суми!). Тут є два найпоширеніші варіанти, й обидва вони часто супроводжуються умисним уникненням від оподаткування (і податківці про це чудово знають).
Варіант 1: підприємницька діяльність без реєстрації, незалежна професійна діяльність без взяття на облік в ДПС. Для таких випадків у банку мав бути відкритий окремий рахунок спеціально для таких доходів. І клієнт, коли відкривав рахунок, мусив повідомити банк, які доходи планує на нього отримувати. Звісно, що у разі коли клієнт починає отримувати з різних джерел регулярні перекази, банк може поцікавитися: а за що? І якщо клієнт не надасть зрозумілої відповіді, банк має відреагувати — від встановлення таких переказів підозрілими до відмови обслуговувати такого клієнта і закриття цього рахунку. А про ці операції та клієнта інформація піде в НБУ, який, якщо вважатиме за потрібне, може передати цю інформацію податківцям.
Варіант 2: волонтерська діяльність без реєстрації. Ця проблема є гострою ще з 2014 року, і тоді було багато випадків, коли податківці намагалися оподаткувати зібрану волонтерами допомогу. Часто на суми значно більші, ніж сам волонтер мав у власному побуті. Тож до ПКУ були внесені відповідні зміни.
Зміни в ПКУ для волонтерів
Не оподатковують податком на доходи фізичних осіб і військовим збором такі доходи фізичних осіб — волонтерів:
— кошти або вартість майна (послуг), що надаються фізичній особі — волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, в частині витрат неприбуткової організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на проведення медичного огляду та вакцинації волонтера, інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних із наданням волонтерської допомоги такою особою відповідно до Закону про волонтерську діяльність (пп. 165.1.64 ПКУ);
— відшкодування неприбутковою організацією особі-волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов’язаних із наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені ст. 11 Закону про волонтерську діяльність (пп. 165.1.65 ПКУ).
Докладно про податкові пільги волонтерами йдеться в інформаційному листі ДПСУ, який можна прочитати в «ДК» №1-2/2023.
Проте право збирати кошти у різних верств населення без їх оподаткування має офіційний волонтер. Тобто особа, яка зареєстрована у Реєстрі волонтерів. У цьому самому Реєстрі має бути зазначена й інформація про банківський рахунок, на який збираються кошти. Інакше — мало того, що пільги не буде, сам банк може відмовитися обслуговувати такий підозрілий рахунок. Звісно, у минулому 2022 році, на початку війни банки дивилися на подібні операції крізь пальці, а НБУ рапортував про повну підтримку волонтерського (навіть незареєстрованого) руху.
Проте що далі, то більше податківці наполягають на припиненні самодіяльності і поверненні до реєстрації, а від незареєстрованих — вимагають сплати податків. А нещодавно подати заяву для реєстрації волонтером стало можливо і в електронній формі, за допомогою Електронного кабінету платника податків.
Чи можуть податківці арештувати рахунок?
Так, можуть, але, звісно, не будь-який. Таке право в них є за ст. 94 ПКУ.
І в п. 94.2 ПКУ наведено випадки, в яких цей виключний засіб впливу на платника податків може бути застосовано. Серед них, звісно, немає «отримання регулярних переказів». Але ось на що треба звернути увагу.
Річ у тім, що податківці не лише чекають, а й самі шукають інформацію про оподатковувані операції фізосіб. Тож можете бути певні: що більше людей відгукнеться на ваше оголошення про збір коштів або продаж товарів чи послуг, то швидше вас почне вивчати податкова. Дізнатися номер вашого рахунку та ваше ім’я неважко — ви самі дасте їх тим, хто поцікавиться. А знайти за цими даними, чи є ви зареєстрованим волонтером або самозайнятою особою, чи декларуєте ви отримані доходи і чи сплачуєте з них ПДФО та ВЗ, — дуже швидко і легко.
Формально ви маєте час: навіть якщо ви не зареєстровані волонтером або самозайнятою особою, ви можете сплатити ПДФО та ВЗ добровільно і тим самим уникнути негативних податкових наслідків. Адже до 1 травня року, наступного після того, як ви отримали такі доходи, ви маєте право подати декларацію про майновий стан та доходи, в якій їх показати і самостійно нарахувати до сплати 18% ПДФО та 1,5% ВЗ з їх суми.
Але, звісно, на це піде не кожен. Тим паче якщо йдеться про волонтерів.
А далі — ви отримаєте запит із проханням надати інформацію про операції, які ви здійснювали, наприклад, протягом останніх трьох років. Підставою буде надана вами самими інформація в Інтернеті. Відмова у відповіді на запит гарантує позапланову документальну перевірку. А далі — або ви відмовляєте у проведенні перевірки, або у вас за наслідками перевірки виникає податковий борг — все це може бути підставою для арешту ваших активів.
Тому, хоч автоматичного блокування рахунків через декілька днів після отримання інформації про перекази з боку ДПС і не буде, подбати про майбутнє й уникнути спорів із податківцями наступного року варто вже тепер.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
- Закон №2888 — Закон України від 12.01.2023 №2888-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг».
- Закон про банки — Закон України від 07.12.2000 №2121-III «Про банки і банківську діяльність».
- Закон про волонтерську діяльність — Закон України від 19.04.2011 №3236-VI «Про волонтерську діяльність».
- Закон про платіжні послуги — Закон України від 30.06.2021 №1591-IX «Про платіжні послуги».
- Закон про фінмоніторинг — Закон України від 06.12.2019 №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».