Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Проте укладати контракти можна лише у випадках, прямо передбачених законом (див. лист Мінпраці від 06.12.2002 №06/2-4/281).
Порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників визначається Положенням №1701.
1 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою КМУ від 19.03.1994 №170.
Контракт як особлива форма трудового договору має спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності і професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову та соціальну захищеність працівника.
Контракт укладається у письмовій формі, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін контракту, набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, укладеною у письмовій формі (п. 8 та 9 Положення №170).
Сам контракт має передбачати:
— обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання;
— строк дії контракту;
— права, обов’язки та взаємну відповідальність сторін;
— умови оплати (виплати не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами та колективним договором, і залежать від виконання умов контракту) й організації праці;
— підстави припинення та розірвання контракту;
— соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов’язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства чи роботодавця;
— режими робочого часу і часу відпочинку працівника;
— тривалість відпустки працівника, яка не може бути меншою від установленої законодавством для цієї категорії працівників;
— умови розірвання контракту.
Отже, з вищезазначеного зрозуміло, що контракт може бути змінено тільки за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Тож за згодою сторін контракт може бути змінено або доповнено у будь-який час.
Зміни оформлюють:
— у вигляді додатка до раніше підписаного контракту, де зазначається, що сторони дійшли взаємної згоди щодо внесення до контракту відповідних змін. Зміни, викладені у тексті додаткової угоди, починають діяти за вибором сторін або з дати набрання чинності самою додатковою угодою або з будь-якої іншої дати;
— або ж контракт оформляється в новій редакції. При оформленні нового контракту, після письмового погодження, в розділі «Обов’язки працівника» можна передбачити загальні обов’язки, адже не передбачити взагалі в контракті обов’язків працівника не можна, тож доречно зазначити серед інших такі пункти, наприклад:
«Працівник зобов’язується:
особисто виконувати всі покладені на нього обов’язки;
знати, виконувати та дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку та інших нормативних актів Підприємства; <…>
Додаткові обов’язки (понад ті, що передбачені цим Контрактом) працівникові можуть бути встановлені за погодженням сторін. Додаткові обов’язки та умови їх виконання, а також пов’язані з ними зміни умов цього Контракту оформлюватимуться додатковою угодою».
До змін умов контракту застосовуються загальні правила щодо зміни істотних умов праці ст. 32 КЗпП, якщо такі зміни відбулися в цьому випадку. Але на період дії воєнного стану норми ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються — ми розповіли про це у статті «Трудові відносини під час війни: аналіз Закону №2136» в «ДК» №14/2022.