Відповідно до Закону про відпустки додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, належать до соціальних та надаються:
— понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону;
— понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 Закону про відпустки.
На додаткові відпустки мають право (ст. 19 Закону про відпустки):
— один із батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
— один із батьків, які працюють і мають дитину з інвалідністю;
— один із батьків, які усиновили дитину;
— мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— одинока мати (батько);
— батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи один із прийомних батьків.
Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини.
Зверніть увагу!
Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено. У цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону про охорону дитинства, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, який застосовується до неї, вона не отримує прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто до 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 243 СКУ опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, адже згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182-1 КЗпП, поширюються також на піклувальників.
Тривалість відпусток (ст. 182-1 КЗпП):
— звичайний порядок — 10 календарних днів, без урахування святкових та неробочих днів;
— за наявності декількох підстав — не більше ніж 17 календарних днів.
Зверніть увагу!
Наявність неповнолітніх дітей або ж дитини з інвалідністю є окремими підставами для надання такої відпустки. А поєднання цих двох підстав (наприклад, працівниця має двох неповнолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю) дає право на збільшену тривалість такої відпустки.
Чи вплинула війна на тривалість таких додаткових відпусток?
Відповідь дуже коротка: ні!
Навіть на початку війни йшлося лише про обмеження щодо тривалості основних щорічних відпусток. Як повідомляла Держпраці, тоді відповідно до ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надавалася працівникам тривалістю 24 календарні дні.
Таким чином, ця норма не обмежувала права працівника на одержання щорічних додаткових та інших відпусток, передбачених законодавством. Що вже казати про тепер, коли зазначену норму пом’якшили.
Водночас у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Порядок надання
Логічно, що право на цю відпустку має лише людина, яка працює. Реалізувати своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати відпустку, тривалістю хоча б один день.
Відпустка надається в будь-який час протягом календарного року (лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 р. №76/13/116-15, див. «ДК» №30/2015).
Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але, на думку Мінсоцполітики, працівниця, яка має право на соцвідпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів. Відповідне роз’яснення наведено у листі Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. №256/13/116-15.
Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку, така відпустка не «згорає», і він має право використати її у наступні роки. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому виплачують компенсацію за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і відпустки «на дітей» згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.
Якщо поточного року дитині виповнюється граничний вік, який дає право на соцвідпустку, така відпустка надається протягом цього року в повному розмірі. Працівник також не втрачає права на неї в році смерті дитини.
Документи, що підтверджують статус одинокої матері, наводимо в таблиці. Аналогічні документи можуть використовувати для підтвердження права на соцвідпустку й одинокі батьки, вдівці тощо.
Таблиця
Документи, що підтверджують статус одинокої матері
| Статус | Документальне підтвердження |
| Жінка, що виховує дитину без батька: | |
| розлучена, що виховує дитину сама, якщо батько не проживає з дитиною | — копія свідоцтва про народження дитини; — копія свідоцтва про розірвання шлюбу; — документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини |
| жінка, яка знову одружилася, але дитина не всиновлена новим чоловіком | — довідка органів РАЦСу про те, що дитина не всиновлена новим чоловіком; — документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини |
| жінка, що не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька або запис зроблений зі слів матері | — копія свідоцтва про народження дитини; — довідка органів РАЦСу про підстави внесення в книгу записів народжень відомостей про батька дитини |
| вдова | — копія свідоцтва про народження дитини; — копія свідоцтва про шлюб; — копія свідоцтва про смерть чоловіка |
Цікаво, що перелік документів, якими підтверджується право на цю відпустку, і досі є предметом спорів.
Так, у свіжому листі від 10.06.2022 р. №4712-06/36178-09 (див. «ДК» №34/2015) вже Мінекономіки каже, що чинним законодавством на сьогодні не визначено конкретного переліку документів, які одинока мати повинна пред’явити для підтвердження свого статусу й отримання додаткової соціальної відпустки. Отже, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. Рішення про надання цієї соціальної відпустки роботодавець приймає з урахуванням наданих документів.
За наявності відповідних документів, які підтверджують право на отримання відпустки «на дітей», таку відпустку надають на підставі заяви працівниці (див. зразок) й оформлюють наказом роботодавця.
Зразок
Оплата відпустки «на дітей». За дні такої відпустки потрібно нараховувати оплату шляхом їх множення на середньоденну заробітну плату, яка розраховується на підставі Порядку №100.
Зазвичай: середньоденну заробітну плату розраховують шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП). Одержаний результат множать на кількість календарних днів відпустки, теж за винятком святкових і неробочих.
Під час війни: знову звертаємо вашу увагу, що згідно з ч. 6 ст. 6 Закону №2136 у період воєнного стану ст. 73 КЗпП не працює. Тож фактично чинного переліку святкових і неробочих днів під час війни немає.
На нашу думку, це означає, що під час розрахунку відпусткових і надання відпусток скорочувати відповідні періоди на святкові та неробочі дні не потрібно. Але офіційного роз’яснення від Мінекономіки з цього питання й досі немає.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III.
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 р. №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.