Незважаючи на гарантії збереження місця роботи та посади, які передбачені ст. 119 КЗпП та поширюються рівною мірою на захист прав мобілізованих працівників, останні мають право звільнитися за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП у будь-який період. Та головне — щоб то було власне бажання працівника, без жодного примусу з боку роботодавця.
Хоча Держпраці думку з цього питання виклала в листі від 26.11.2015 р. №4979/0/4.1-06/6/ДП-15 — про те, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин із працівником, призваним на військову службу, взагалі за жодних обставин.
Позиція Держпраці
...чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.
Припинення трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливо тільки після закінчення проходження військової служби. Для цього роботодавець має в день закінчення строку трудового договору видати відповідний наказ та вжити заходів щодо ознайомлення працівника з цим наказом, наприклад шляхом направлення його копії поштою на відому адресу.
Лист Держпраці від 26.11.2015 р. №4979/0/4.1-06/6/ДП-15
«Щодо можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу»
Звільнити за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) мобілізованого можна, але небезпечно. Небезпечно це тим, що таке звільнення працівник згодом може оскаржити в суді як незаконне (ст. 232 КЗпП). Суд, звісно, стане на бік працівника, і тоді потрібно буде не лише поновити його на роботі, а й виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Але якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, про що подасть заяву роботодавцю, то затримувати такого працівника немає підстав.
Проводячи розрахунок під час звільнення, потрібно виплатити працівникові компенсацію за всі не використані ним дні щорічної основної відпустки, в тому числі за період мобілізації, бо згідно зі ст. 6 та п. 2 ст. 9 Закону про відпустки йому належиться оплачувана відпустка.
До речі, для роботодавців, які звільняють (безпідставно) працівників, призваних на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або запровадження воєнного стану, чинним законодавством передбачено відповідальність: фінансова (абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП, два розміри мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, 13000 грн у 2022 році), адміністративна (ч. 1 ст. 41 КпАП, від 30 до 100 н. м. д. г. — від 510 до 1700 грн), кримінальна (ст. 172 ККУ).
Крім того, відповідно до ст. 147 КЗпП до працівників, у тому числі керівника підприємства, установи, організації, може бути застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення (відповідно до п. 3 ст. 40, п. 1. ст. 41 або п. 8 ст. 36 КЗпП).
Отже, тільки якщо мобілізований працівник самостійно виявить бажання звільнитися за ст. 38 КЗпП, — його слід звільнити.