Війна, точніше, воєнний стан — це форс-мажор. Про це нам прямо каже ч. 2 ст. 14-1 Закону про ТПП. І така обставина, знову ж таки на виконання ч. 1 ст. 14-1 Закону про ТПП, підтверджується сертифікатами, які видають ТПП України й уповноважені нею регіональні ТПП.
При цьому на сьогодні ТПП України, враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулася наша країна, спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. Щодо цього видано листа від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 (див. рубрику «Документи для роботи» в «ДК» №12/2022), у якому ТПП України підтвердила дію форс-мажору починаючи з 24.02.2022 р. до офіційного закінчення воєнного стану.
Тож бізнес має врахувати, що дія форс-мажору:
наразі обмежується датою припинення/скасування воєнного стану та поширюється на:
— договори госпсуб’єктів та фізосіб;
— податкові зобов’язання/обов’язки, виконання яких унеможливилося;
— інші зобов’язання, виконання яких настало згідно з умовами договору/контракту, угоди, виконання яких унеможливилося;
— інші зобов’язання, виконання яких настало згідно з законодавчими чи іншими нормативними актами, виконання яких унеможливилося.
Лист про форс-мажор чи сертифікат?
ТПП не встигає видавати всім охочим сертифікати і відбувається листами.
Закордонних контрагентів це часто дивує. Хоча у договорах сторони не могли передбачити, що ТПП України потрапить у сьогоднішні умови і технічно не зможе забезпечувати бізнес відповідними сертифікатами.
Але нагадаємо, що на практиці доволі багато договорів містили не тільки вимоги щодо обов’язкового повідомлення про настання форс-мажору (як правило, це 3 — 10 календарних днів — неповідомлення позбавляє можливості посилатися на такі обставини надалі), а й умови щодо укладення додаткових угод у частині подальшої долі госпзобов’язань за таким договором, якщо форс-мажор триватиме, як правило, 30 — 60 днів.
Тому здебільшого іноземні партнери з розумінням ставляться до здатності українського бізнесу в умовах воєнного стану виконувати взяті на себе зобов’язання.
Але, як свідчить практика, лист ТПП України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 для багатьох із них став підставою для вимоги про укладення додаткових угод, в яких сторони:
1) визначилися з можливістю продовжити строки виконання зобов’язань (виробництва, постачання, переробки товарів тощо);
2) відмовилися від будь-яких штрафних санкцій у разі затримки виконання зобов’язань — навіть за строками згідно з додатковою угодою;
3) домовилися здійснити авансування договорів, за якими за додатковими угодами можуть бути виконані взяті зобов’язання.
Зараз ми говоримо саме про юридичний аспект війни в Україні, коли вимоги ст. 167 ЦКУ та ст. 218 ГКУ вказують на те, що за відсутності належного підтвердження дії обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин (форс-мажор) за цих умов здійснення господарської діяльності, неможливість виконання зобов’язання внаслідок настання таких дій має доводити саме сторона, яка посилається на форс-мажор. І, на жаль, лист ТПП України від 28.02.2022 р №2024/02.0-7.1 не відповідає умовам належного підтвердження. Тобто лист ТПП не може замінити сертифікат.
Проте на сьогодні це єдина можливість вказати на наявність форс-мажору на території України з метою виконання госпзобов’язань та інших, у т. ч. податкових, зобов’язань/обов’язків. Тож не врахувати зміст цього листа неможливо, але подальші дії мають бути дещо скориговані самими контрагентами, зокрема шляхом укладення додаткових угод та окремих спеціальних домовленостей на період дії воєнного стану в Україні, а можливо, і на певний період часу після його припинення/скасування.
Спрощений порядок укладення договорів під час війни
Утім, аналогічний підхід може бути взятий на озброєння й українськими контрагентами, які укладали договори на території України. Адже умова про форс-мажор була вдосконалена та застосована практично у всіх договорах, які укладалися на території України після початку пандемії коронавірусу.
На практиці багато хто використовує для коригування умов договору не додаткові угоди, а листування щодо наявності форс-мажору з посиланням на лист ТПП України та з повідомленням про неможливість виконання договорів у строки, визначені договорами.
Але наскільки це юридично правильно?
Сторонам варто звернути увагу на такі умови договору, які вказують на можливість листування між ними щодо питань, пов’язаних із виконанням умов цього договору, за допомогою факсимільного зв’язку та/або електронної пошти, соцмереж, мобільних додатків тощо. Якщо такі умови в договорі є, листування можна за потреби використати навіть як доказ у суді.
Але навіть якщо в договорі таких положень немає, на нашу думку, сам факт надсилання повідомлення про запровадження воєнного стану разом із листом ТПП України та повідомленням про неможливість виконання зобов’язань із цих причин вже вказує на виконання стороною вимоги договору щодо повідомлення про настання форс-мажору.
А ось подальші дії — перегляд умов договору, внесення змін чи відмова від договору (його припинення, розірвання) тощо — це вже сторони мають вирішити за взаємною згодою.
Як ми бачимо з численних повідомлень, деякі підприємства вже почали працювати. Деякі ще в процесі евакуації. Отже, на сьогодні фактично багато госпсуб’єктів прямо вписуються в умови договору та встигають реорганізувати виробництво вже на новому місці.
Це коротко про наявні договори. А як бути, якщо потрібно укладати нові договори або підтверджувати наявність нових домовленостей? Навіть зважаючи на воєнний стан, бізнес і надалі бажає заробляти, а для цього однаково потрібні договори та первинні документи для обліку матеріалів та зайнятості. Чи можна спростити обмін документами?
Це питання нині як ніколи актуальне, адже виписувати й погоджувати складні умови договору неможливо в умовах воєнного стану.
Про ЗЕД-контракти
Фактично всі договори, що їх укладають з 24.02.2022 р., вже укладаються в умовах форс-мажору та мають потребувати мінімум часу і зусиль з боку контрагентів. Звісно, ми не говоримо про ЗЕД-контракти, які повинні врахувати воєнний стан, проте мають укладатись у стандартний спосіб.
Зі свого боку, можемо запропонувати так званий спрощений порядок укладення договорів — ідеться про угоди (договори), укладені у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦКУ).
Звісно, письмової форми угоди, зафіксованої в одному чи кількох документах, зокрема електронних, ми не заперечуємо. Проте укладення угод/договорів у письмовій формі наразі дещо ускладнено, якщо сторони перебувають у різних областях, одна з яких може стати чи вже є місцем бойових дій. Обмінюватися паперовими документами доволі складно.
Але сторони можуть закріпити свої домовленості у паперовій (письмовій) формі та одночасно обмінюватися листами, повідомленнями за допомогою наявних мобільних додатків, месенджерів тощо.
Як краще це зробити?
У ч. 1 ст. 207 ЦКУ також зазначається: у разі якщо зміст правочину зафіксовано у кількох документах, його зміст також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
В умовах запровадження воєнного стану ми не виключаємо можливість укладати договори, скажімо, у форматі .doc та надсилати їх стороні електронною поштою (або звичайним поштовим зв’язком, кур’єром тощо). У тексті такого договору варто зазначити дату виготовлення товару (виконання робіт, наданні послуг), порядок їх передачі, інші істотні або необхідні для цього виду договору умови, про які сторони домовились обраним шляхом документообігу. Наприклад, із використанням електронної пошти на зафіксовані сторонами електронні адреси або певного месенджера тощо.
Така поведінка контрагентів допоможе їм спростити комунікацію, зберегти час та змінювати логістику залежно від обстановки на території бойових дій.
І не забуваймо про дві обов’язкові умови такого договору (поряд з іншими, які сторони вважають необхідними):
1) зазначення у договорі, що він укладається у спрощеному порядку (ст. 207 ЦКУ);
2) зазначення можливості листування між сторонами щодо питань, пов’язаних із виконанням умов цього договору, за допомогою факсимільного зв’язку та/або електронної пошти, соцмереж, мобільних застосунків тощо.
Щодо первинних документів, які сторони укладатимуть на виконання таких договорів, — тут варто домовлятися про те, що ці документи мають бути складені у письмовій або в електронній формі з обов’язковими реквізитами відповідно до вимог бухгалтерського та податкового законодавства. Ми говоримо про накладні, акти, рахунки-фактури, специфікації, замовлення, звіти, інші документи, які використовуються для бухобліку. Адже електронна пошта та спілкування в соцмережах не можуть замінити складені та підписані сторонами первинні документи. І, звісно, значно спрощується ситуація з укладенням договорів та складенням первинних документів на їх виконання, якщо обидві сторони мають КЕП чи УЕП.
До сказаного додамо, що за потреби та для зручності сторони можуть скористатися змішаними умовами укладення договорів — листуватися за допомогою як звичайної, так і електронної пошти, соцмереж, мобільних застосунків, укладати договори та складати первинні документи як у письмовій, так і в електронній формі.
ЗЕД-контракти і війна
А от у разі митного оформлення експорту/імпорту контрагентам доведеться подавати брокеру всі документи жорстко визначених форм, навіть за умови спрощення митних процедур, зокрема звільнення від сплати мита наразі чи у майбутньому.
Також з іноземними контрагентами доведеться укладати договори у паперовій формі.
А що з електронною формою?
Нагадаємо!
Постановою КМУ від 23.01.2019 р. №60 затверджено Порядок взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав.
Мінцифри свого часу в листі від 26.11.2020 р. №1/04-9-6238 поінформувало, що електронні довірчі послуги, що надаються згідно з вимогами нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах, визнаються в Україні електронними довірчими послугами того самого виду в разі відповідності хоча б одній із таких умов:
1) кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держави відповідає вимогам Закону про електронні довірчі послуги, що підтверджується центральним засвідчувальним органом (або засвідчувальним центром у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та здійснення переказу коштів);
2) кваліфікований надавач електронних довірчих послуг внесений до Довірчого списку держави, з якою Україна уклала відповідний двосторонній або багатосторонній міжнародний договір.
Як зазначає у цьому листі Мінцифри, відсутність на сьогодні як таких договорів, так і кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг іноземної держави, зареєстрованих на території України, ускладнює підписання ЗЕД-контрактів електронними підписами (КЕП). Але ситуація може змінитись у будь-який момент. І, можливо, саме воєнний стан як форс-мажорна обставина змусить уряд і ВРУ змінити умови застосування електронних документів у ЗЕД.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про електронні довірчі послуги — Закон України від 05.10.2017 р. №2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
- Закон про ТПП — Закон України від 02.12.1997 р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».
- Порядок №60 — Порядок взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів, електронних підписів, а також використання інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу для забезпечення визнання в Україні електронних довірчих послуг, іноземних сертифікатів відкритих ключів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг у процесі взаємодії між суб’єктами різних держав, затверджений постановою КМУ від 23.01.2019 р. №60.