Насамперед зазначимо, що 3 березня 2022 року відбулося пленарне засідання Верховної Ради України, на якому прийнято 14 законів та одну постанову. Серед них — Закон №2118.
Ним передбачено три важливі податкові пільги для тих, хто допомагає захисникам України:
- операції з добровільної передачі або відчуження коштів, товарів, у тому числі підакцизних, надання послуг на користь Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони, без попереднього або наступного відшкодування їх вартості, не вважаються операціями з реалізації для потреб оподаткування;
- у складі витрат враховуються у повному обсязі кошти і майно, що передаються Збройним Силам України та іншим підрозділам;
- сума відшкодування вартості пального, витраченого під час надання послуг з перевезення для забезпечення потреб Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони, не включається до складу оподатковуваного доходу фізичних осіб, які надають такі послуги.
Цей Закон набрав чинності з 07.03.2022 р. — дня його офіційного опублікування в «Голосі України». З’ясуймо, хто має допомагати обов’язково, а хто може робити це добровільно.
Жертвуємо на потреби армії — що і коли?
Стаття 8 Закону про воєнний стан встановлює, зокрема, такі права військової адміністрації:
1. Запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України (Порядок №753).
Отже, фізособи можуть допомагати власною працею. А роботодавці — своїми працівниками, крім тих, без яких не обійтися і які були заброньовані заздалегідь. Позаяк це явище тимчасове, то звільняти таких працівників не треба. А за виконання таких суспільно корисних робіт ці працівники мають право на отримання середнього заробітку. Він обчислюється згідно з Порядком №100, базовий період — 2 місяці до місяця початку таких робіт.
2. Використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю.
Тут, по суті, йдеться про те саме, але вже у масштабах цілого підприємства. Держава в такий період може перепрофілювати виробництво і змусити, наприклад, завод з виробництва холодильників виготовляти лише зброю або ремонтувати її. Питання, хто фінансуватиме цю процедуру, треба буде вирішити до її початку. Про повноцінну зміну виду діяльності не йдеться — таке використання потужностей має тимчасовий характер (державне замовлення).
Але при цьому у працівників залишаються їхні права та гарантії, зокрема право на оплату праці в розмірі, не меншому за мінімальний, або на забезпечення умов з погляду охорони праці.
3. Примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Ось ми й дійшли до суті.
Відчуження чи вилучення — у чому різниця?
Порядок примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регулюється окремим законом — Законом №4765.
Згідно з ним розрізняють:
- примусове відчуження майна — позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;
- вилучення майна — позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
При цьому:
1. Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.
2. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.
3. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Документально примусове відчуження або вилучення майна оформлюється актом приймання-передачі, форма якого затверджена Постановою №998.
В акті зазначаються:
1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження чи вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;
2) відомості про власника (власників) майна:
- для юросіб — повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;
- для фізосіб — прізвище, ім’я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну позначку в паспорті;
3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (за наявності);
4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна — відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) — відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;
5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).
Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.
У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.
Зверніть увагу!
Податкові пільги встановлені лише щодо добровільної передачі або відчуження майна, а для вилучення — ні. Очевидно, тому, що в разі вилучення майна його власник не змінюється, а отже, воно має повернутися до власника. І під час самого вилучення у нього не виникають витрати, а саме майно залишається на балансі підприємства. Якщо йдеться про ОЗ, то обов’язку виводити його з експлуатації в цьому випадку немає. Хоча нарахована амортизація цього разу потрапить до інших витрат (на субрахунок 949).
Щодо ПЗ з ПДВ, то воно після вилучення може виникнути лише за п. 198.5 ПКУ, бо це майно не використовуватиметься у господарській діяльності. Нагадаємо, що в цьому разі база нарахування ПДВ (п. 189.1 ПКУ) за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни), а за товарами/послугами — виходячи з вартості їх придбання.
Тобто складаємо зведену податкову накладну на ці та подібні випадки негосподарського використання за місяць.
Консультують податківці
Відповідно до п. 11 Порядку №1307 у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ПКУ платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.
У таких зведених податкових накладних зазначається:
у графі «Зведена податкова накладна» — код ознаки 1;
у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини 13;
у графі «Отримувач (покупець)» — власне найменування (П. І. Б.) платника;
у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» — умовний ІПН «600000000000»;
рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.
Згідно з п. 16 Порядку №1307 у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 11 Порядку №1307, Розділ Б заповнюється в такому порядку:
у графі 4 «Умовне позначення українське» зазначається — «грн»;
у графі 10 «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ» — вартість (частина вартості) товару, на яку нараховується податок, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7%, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов’язань;
у графі «11» — сума ПДВ.
При цьому у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ.
ЗІР, підкатегорія 101.16
Потім, після повернення майна, до такої ПН роблять розрахунок коригування. Тобто поновлюється право на ПК з ПДВ. Це також передбачено п. 198.5 ПКУ.
Що ж до відчуження, то таке майно не повертатимуть.
І компенсація буде лише в разі примусового відчуження. Добровільна пожертва майном не компенсується, а отже, не розглядається з метою оподаткування як його реалізація.
Тому в разі добровільної передачі його слід списати з балансу, а залишкову вартість — на витрати. Для товарів витратним буде субрахунок 977. Для ОЗ це буде субрахунок 976.
У разі примусового відчуження в бухобліку буде відображено операцію з продажу такого майна (тобто за принципом нарахування будуть визнані і дохід-компенсація, і витрати-балансова вартість переданих активів).
І хоча добровільна передача з метою оподаткування не вважається реалізацією цього майна, але, однак, така операція цілком відповідає визначенню терміна «постачання» за пп. 14.1.191 ПКУ. А щодо ПДВ, то операції з постачання товарів та необоротних активів є об’єктом оподаткування (п. 185.1 ПКУ).
База оподаткування в цьому разі визначатиметься за п. 188.1 ПКУ: з договірної ціни (в разі добровільної передачі ціна нульова, а в разі примусової — в сумі компенсації), але не нижче від ціни придбання товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою від звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни.
Тобто, якщо договірна ціна є меншою за базу оподаткування, складаємо дві податкові накладні, як зазвичай, наприклад, під час безоплатної передачі.
Висновки
1. Добровільна передача спричиняє витрати і ПЗ з ПДВ.
2. Примусова передача — це, по суті, продаж майна державі. Тож у бухобліку виникають і доходи, і витрати. А це впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток — до фінрезультату потрапить різниця між такими доходами і витратами. Ті, хто застосовує податкові різниці, не забудьте про коригування фінрезультату за ст. 138 ПКУ.
3. Для «єдинника» 1-ї — 3-ї груп важливим є лише те, чи буде компенсація за передане майно. Якщо ні, то така передача не впливає на його об’єкт оподаткування єдиним податком. Отримана компенсація збільшує об’єкт оподаткування на дату її надходження на банківський рахунок «єдинника».
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №2118 — Закон України від 03.03.2022 р. №2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану».
- Закон №4765 — Закон України від 17.05.2012 р. №4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
- Закон про воєнний стан — Закон України від 12.05.2015 р. №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.
- Порядок №753 — Порядок залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затверджений постановою КМУ від 13.07.2011 р. №753.
- Порядок №1307 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. №1307.
- Постанова №998 — Постанова КМУ від 31.10.2012 р. №998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».