Що ще змінив Закон №1914, крім мінімального податкового зобов'язання?
Одразу зазначимо, що змін щодо плати за землю досить багато, але більшість із них є косметичними. Так, з 01.01.2022 р. змінилися визначення базових термінів, які використовуються при розрахунку плати за землю: «землекористувачі» (пп. 14.1.73 ПКУ), «орендна плата для цілей справляння плати за землю» (пп. 14.1.136 ПКУ).
За новою редакцією п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є:
— власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
— землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Платники орендної плати — землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єктом оподаткування земельним податком у новій редакції ст. 270 ПКУ є:
— земельні ділянки, які перебувають у власності;
— земельні частки (паї), які перебувають у власності;
— земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Об'єкти оподаткування орендною платою — земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Стаття 271 ПКУ раніше називалася «База оподаткування земельним податком». Згідно зі змінами вона називається «База оподаткування платою за землю».
Тобто тепер згідно з цим пунктом визначається база оподаткування не тільки для податку на землю, а й для орендної плати. Такою базою є НГО ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа ділянки (якщо не проведено НГО). Але й раніше для орендної плати база оподаткування визначалася так само. Хоча в ПКУ прямо про це не зазначалося.
Крім того, згідно зі змінами база оподаткування за земельними частками (паями) визначається згідно з даними земельних ділянок, на які фізособи мають право як власники земельних часток (паїв). Тобто база оподаткування для часток (паїв) визначається так само, як і база для земельних ділянок — проіндексована НГО або площа.
Уточнено й норми ст. 274 і 277 ПКУ, які визначають ставку земельного податку. Але самі ставки залишилися тими самими, що й раніше.
Уточнення пільги
Від сплати податку звільняються заклади науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Виділеною фразою доповнено пп. 282.1.4 ПКУ. Але про яке цільове використання йдеться, на жаль, не уточнено.
Крім того, на жаль, Законом №1914 не врегульовано питання пільг стосовно земельних часток (паїв). Досі податкова зазначала, що на частки (паї) ПКУ не встановлює податкових пільг. Тож у цьому питанні з 01.01.2022 р. наразі нічого не змінюється.
Iнформація про виділення ділянок
Iнформація про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) на підставі рішень органу місцевого самоврядування надається податковій в електронному вигляді згідно з порядком та за формою, які має затвердити КМУ (див. п. 284.5 ПКУ, яким доповнено ст. 284).
Щоправда, не зазначено конкретно, хто має подавати цю інформацію. На нашу думку, це мають робити органи місцевого самоврядування. Остаточно це стане зрозуміло після затвердження КМУ відповідного порядку.
Водночас підр. 6 розд. ХХ ПКУ доповнено пунктом 12. Про рішення органів місцевого самоврядування стосовно виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), прийняті до 01.01.2022 р., потрібно повідомити податкову до 01.07.2022 р. Податкова надсилає фізособам ППР стосовно податку за цими ділянками до 01.10.2022 р. Сплатити податок фізособи повинні протягом 60 днів з дня вручення ППР. Причому першим податковим періодом для нарахування податку за такими ділянками буде 2022 рік. Нарахування податку за такими рішеннями завершується звітним (податковим) періодом, що передує строку, визначеному ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» для оформлення права власності на земельну ділянку (з урахуванням положень ч. 6 зазначеної статті).
Підстави для нарахування земельного податку
Згідно з новими абзацами п. 286.1 ПКУ, якими замінено абзац перший, такими підставами будуть:
а) дані Державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлювальних документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Раніше називалися тільки дані Державного земельного кадастру. Щоправда, згідно з абзацом другим п. 286.1 ПКУ (який після змін став абзацом десятим), якщо даних не було в ДЗК, юридична чи фізична особа могла подати до податкової відповідні правовстановлювальні документи. Тобто, по суті, це могли бути документи, наведені вище.
Тож можна сказати, що підстави для нарахування земельного податку не змінилися.
Нарахування сум плати за землю фізособам
У новій редакції викладено п. 286.5 ПКУ, який регламентує це питання.
Тепер у ППР, яке податкова надсилатиме фізособі для сплати податку, потрібно наводити детальний розрахунок суми податку, з інформацією про кадастровий номер, площу ділянки, розмір ставки податку, розмір пільги тощо.
Тепер податкова нараховуватиме податок фізособам з підстав, визначених пп. «в», «г», «д» п. 286.1 ПКУ (див. вище), тільки якщо фізособи нададуть їй такі дані.
Тепер, якщо платник має у власності декілька ділянок чи земельних часток (паїв), для проведення звіряння він може звернутися (письмово або в електронній формі) до податкової як за місцем своєї реєстрації, так і за місцезнаходженням будь-якої з ділянок. А раніше потрібно було звертатися тільки за місцем розташування якоїсь із ділянок.
Iндексація НГО земель
Стаття 289 ПКУ, яка встановлює особливості індексації, викладена в новій редакції. По суті, зміна одна: індексація стосується не тільки земельних ділянок, а й земельних часток (паїв).
Пункт 9 підр. 6 розд. ХХ ПКУ викладено в новій редакції. З 01.01.2022 р. для визначення коефіцієнта індексації НГО застосовується індекс споживчих цін 100% стосовно:
— сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) за 2017 — 2022 роки;
— земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017 — 2020 роки.
Раніше індекс 100% поширювався на 2017 — 2023 роки і стосувався як сільгоспугідь, так і земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.
Отже, для сільгоспугідь у всякому разі для розрахунку земельного податку на 2022 рік застосовується коефіцієнт індексації 1,0.
А для розрахунку земельного податку за 2022 рік стосовно земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексація проводиться в загальному порядку. Такий порядок визначено ст. 289 ПКУ. В ній зазначено, що Держгеокадастр не пізніше 15 січня наступного року (2022) має проінформувати про такий коефіцієнт. Отже, варто почекати інформації від Держгеокадастру.
Олександр ЗОЛОТУХІН, «Дебет-Кредит»