Якщо учасник ТОВ відмовляється отримувати листи, на думку ВС1, така поведінка є недобросовісною. I що ж? А те, що внаслідок цього такий учасник втратив право придбати частку в ТОВ у іншого учасника. I не допоміг навіть суд.
Як правило, у статутах ТОВ право переважного придбання частки в учасника ТОВ прописано так:
«Учасник Товариства, який має намір відчужити платно свою частку третім особам, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників Товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.
1 Постанова ВС від 04.08.2021 р. у справі №921/383/20.
Учасник Товариства, який отримав повідомлення іншого учасника про намір відчужити частку (її частину), має право повідомити про свій намір скористатися переважним правом або про відмову від його реалізації протягом строку, встановленого у повідомленні, але не більше тридцяти днів з дати отримання повідомлення».
Важливо! Статутом також може бути передбачено обов'язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, спершу провести переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства.
Які наслідки, якщо протягом 30 днів учасник-продавець не отримує жодних повідомлень про намір інших учасників щодо придбання частки у ТОВ?
Якщо учасник відмовляється від кореспонденції
За правилами ч. 3 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ, якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що на 31-й день така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Але це в разі, якщо всі учасники отримали повідомлення від учасника-продавця та їм відомо про продаж частки в ТОВ.
А як бути, якщо учасник відмовився отримати листа від учасника-продавця? Чи працює тут правило, встановлене у ч. 3 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ?
Саме такий спір потрапив до суду — учасник ТОВ вирішив продати свою частку в товаристві та надіслав іншому учаснику лист-повідомлення про такий продаж і про умови продажу.
Проте лист повернувся до учасника-продавця. У запиті до поштового відділення учасник-продавець поцікавився, чому лист (цінний із повідомленням про вручення) не був вручений.
Як з'ясувалося з відповіді поштового відділення, цінний лист з метою особистого вручення адресату було видано листоноші, котра повідомила про неможливість вручення поштового відправлення адресату через відмову одержувача від ознайомлення з ним і отримання. Причому в описі до цінного листа було чітко сказано, що у цінному листі є повідомлення про намір продажу частки в ТОВ. Цінний лист було повернуто відправникові із зазначенням «інші причини повернення».
Учасник-продавець розцінив такі дії як згоду на продаж третій особі та уклав договір купівлі-продажу частки з наступним переоформленням в ЄДР.
Але за певний час той учасник ТОВ, який відмовився отримувати цінного листа, не визнав такого продажу та звернувся до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця через порушення його переважного права на придбання частки в ТОВ.
Що кажуть суди?
Суди були неодностайні в оцінці поведінки учасників ТОВ. Перша інстанція стала на бік учасника-продавця.
А ось Західний апеляційний господарський суд щодо такої поведінки учасників ТОВ слушно зауважив, що повідомлення учасника про продаж своєї частки у статутному капіталі іншим учасником не може бути формальним, адже право на обізнаність про таке відчуження частки є гарантією дотримання його прав у товаристві.
Позиція суду першої інстанції
...факт відмови адресата отримати лист підтверджується заявою свідка... Свідок працює на посаді листоноші... Прибувши за адресою, що була вказана в листі та збігалася з відомим свідку місцем проживання ОСОБА_1, свідок адресата не застала. Натомість була його дружина, котра сказала, що жодних листів брати не буде, так як їй заборонив це робити чоловік.
Через декілька днів після того свідок зустріла ОСОБА_1 на автодорозі та повідомила його про те, що йому надійшов цінний лист, який необхідно отримати та який свідок мала при собі. Проте ОСОБА_1 відмовився отримувати даного листа на руки, сказавши, що йому такі листи більше не пропонувати.
На підставі всього вищенаведеного суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2, через пошту, здійснила всі розумні і необхідні заходи для того, щоб повідомити свого співвласника — ОСОБА_1 — про свій намір відчужити частку в спільно їм належному ТОВ
<...>
У позовній заяві позивача посилається на недоліки форми Повідомлення про намір продажу частки у статутному капіталі. Позивач посилається на той факт, що в Повідомленні детально не описується порядок платежів по договору купівлі-продажу. Суд звертає увагу, що закон не вимагає детально описувати порядок платежів у Повідомленні. Позивач, якби отримав документ, мав би нагоду запитати додаткову інформацію, потрібну для того, аби прийняти рішення про викуп частки чи відмову від неї. Оскільки позивач, як встановлено судом, взагалі відмовився отримувати Повідомлення, то тепер не може посилатися на його неповноту чи неточність.
Оскільки встановлено, що ОСОБА_2 належно повідомила позивача про свій намір продати частку в статутному капіталі товариства, а той не заявив про свій намір цю частку купити, суд визнає продаж частки ОСОБА_3 законним.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020 р. у справі №921/383/20
У цьому випадку учасник-продавець мав право продати свою частку третій особі лише на 31 день, який розраховується саме з дати отримання повідомлення про намір продати частку. Однак продавець не отримав жодної відповіді про згоду чи відмову іншого учасника від придбання частки, що продається, чим було порушено переважне право цього учасника на придбання частки.
Важливо! Але є й інший бік проблеми: якщо учасник щоразу знаходитиме різні поважні підстави для відмови від отримання кореспонденції, то продати частку буде в принципі неможливо ніколи.
I з таким варіантом ВС категорично не погодився. Він зазначив, що дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень містить неприпустимість зловживання правом і означає, що здійснення прав та свобод людини не має порушувати прав та свободу інших осіб.
I суд першої інстанції, на думку ВС, обґрунтовано відмовив у захисті переважного права учасника, що відмовився від кореспонденції, на придбання частки, бо він діяв недобросовісно та нерозумно, чим порушив права інших осіб.
Висновок ВС: не отримав листа — втратив права на придбання частки!
Норми ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ у частині дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку у спірних правовідносинах слід застосовувати таким чином:
«У разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні, і нездійснення ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати відмови, на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і у такому разі учасник товариства не має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки».
ВС також наголосив, що Закон про ТОВ/ТДВ і статут ТОВ не зобов'язують учасника товариства кілька разів надсилати письмове повідомлення про намір продати частку (частину частки).
Щоправда, суд врахував, що учасник ТОВ, який відмовився від отримання кореспонденції, жодним чином не пояснив свою поведінку та поважність причин такої відмови.
Увага! Для оцінки добросовісності поведінки у конкретній ситуації достатньо однієї безпідставної відмови від отримання поштової кореспонденції.
Ті, хто прочитає вищенаведені висновки ВС, скажуть, що в житті можуть бути різні випадки. I учасник, який мав би отримати повідомлення про намір іншого учасник продати свою частку, міг просто фізично не мати можливості отримати поштову кореспонденцію. На те може бути багато різних причин. I внаслідок цього можуть бути порушені права тих учасників, які залишились у ТОВ та не знали про продаж частки одним з учасників.
Звісно, прописати всі можливі варіанти поведінки ані в Законі, ані в статуті ТОВ/ТДВ практично неможливо. Та учасникам ТОВ варто розуміти, що той, хто хоче продати частку, все ж таки мусить переконатися, чи інший (інші) учасник(и) отримав (отримали) від нього повідомлення. Для того є різні можливості — соцмережі, мобільний зв'язок, SMS тощо.
А іншим учасникам слід зважати, що їхня некоректна поведінка щодо свого бізнес-партнера буде мати вищезазначені наслідки: вони будуть позбавлені можливості вплинути на купівлю-продаж частки в ТОВ третій особі та змушені будуть працювати з нав'язаною їм (а можливо, й небажаною!) особою.
Вимоги до змісту повідомлення
Кілька слів щодо змісту повідомлення про намір продати частку.
У цьому спорі суди надали оцінку й тому, що саме має бути зазначено у такому повідомлені. Наприклад, у нашій справі учасник-продавець у повідомленні поінформував, що має намір продати частку в СК ТОВ, що становить 50% СК, за кошти в розмірі 850 тис. грн, та просить протягом 30 днів повідомити, чи позивач має намір придбати цю частку за названою ціною.
А вже у договорі купівлі-продажу частки розміром 50% у СК ТОВ сторони погодили, що за частку покупець зобов'язується сплатити продавцю кошти в розмірі 850 тис. грн у такому порядку:
— 300 тис. грн — у момент підписання сторонами акта приймання-передачі частки;
— 550 тис. грн — у день внесення змін до відомостей до ЄДР (щодо зміни складу засновників).
Чи не порушено права іншого учасника ТОВ?
Адже іншому учасникові продаж у «розстрочення» не пропонували.
Тут нагадаємо, що у ч. 3 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ зазначено вимоги до такого повідомлення, зокрема повідомити інших учасників товариства про намір продати частку та поінформувати їх про ціну і розмір частки, що відчужується, інші умови продажу.
Суди, загалом оцінюючи зміст повідомлення від учасника-продавця, звертають увагу на те, що Закон про ТОВ/ТДВ не вимагає детально описувати порядок здійснення платежів у повідомленні. Якби учасник отримав поштову кореспонденцію, він мав би нагоду запитати додаткову інформацію, потрібну для того, аби прийняти рішення про викуп частки чи відмову від неї. А позаяк він взагалі відмовився від отримання повідомлення, то посилатися на його неповноту чи неточність уже в суді не може.
Висновки
Найскладніше в цій ситуації є те, що така жорстка позиція судів може стосуватися й інших документів — відмова отримати листа про призначення загальних зборів, ігнорування іншої важливої поштової кореспонденції учасником ТОВ може негативно впливати на провадження господарської діяльності. Тож нехтування обов'язками учасника (засновника) може мати непоправні наслідки!
Нормативна база
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»