Зміни, внесені Законом №1441 до Закону про туризм, серед іншого дозволяють ФОПам надавати готельні послуги. Таке нововведення запрацює з 01.04.2023 р. А як нині підприємці надають такі послуги з проживання?
Як ми повідомляли в «ДК» №23/2021, нещодавно прийнято Закон №1441, який вносить зміни до Закону про туризм. Одна з позитивних змін — можливість відкрити готель поширюватиметься не тільки на юросіб, а й на ФОПів.
Проте ці зміни запрацюють нескоро. Закон №1441 набере чинності 1 січня 2023 року та вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності.
Як ФОПи надають послуги з проживання тепер і що треба знати, щоб через два роки відкрити готель, читайте далі.
Готельні послуги у законодавстві України
У 2010 році до Закону про туризм було внесено зміни, якими запроваджено такі поняття, як «готель», «готельна послуга» та «аналогічні засоби розміщення».
Доти готель пов'язували з підприємством будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням.
Категорії готелям та іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), присвоюються відповідно до Порядку №803. Категорія встановлюється готелю на 5 років.
Тобто готель та інший аналогічний засіб розміщення останні 20 років могли бути виключно юрособами.
Зверніть увагу!
Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії (нова редакція ч. 5 ст. 19 Закону про туризм).
Готельні послуги: для юросіб та ФОПів
Звісно, код КВЕД 68.20, пов'язаний зі здаванням в оренду нерухомого майна (власного чи у користуванні), активно використовується фізособами-підприємцями під час надання послуг громадянам (у разі відрядження, на місцях відпочинку тощо).
Проте стаття 5 Закону про туризм, в якій ідеться про інших суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійні, розважальні та інші туристичні послуги, відносить підприємців до суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність.
Отже, коли ми говоримо про туристичний продукт та супутні туристичні послуги, то підприємцям законом дозволено надавати будь-які туристичні послуги, у т. ч. послуги з перевезення, послуги з розміщення тощо, — проте не послуги готелів.
На сьогодні не є рідкістю, коли ФОПи в Iнтернеті запрошують відвідувачів і туристів до мальовничих міст України та розміщують (тимчасове проживання) у власній чи орендованій нерухомості, яка мало чим відрізняється від готелів за якістю послуг та іншими характеристиками, проте називати таку нерухомість готелем та отримувати відповідну категорію, яка дає право розміщувати свої оголошення і запрошувати туристів на міжнародних вебпорталах із вказівкою на кількість зірок, підприємці не можуть.
Отже, на сьогодні підприємці не обмежені у можливості надавати туристичні послуги з тимчасовим розміщенням у місцях відпочинку. Єдине, чого вони не можуть, — називати свою нерухомість, де розміщують відвідувачів та туристів, готелем.
Звісно, у цьому є відкрита дискримінація. Нагадаємо, що згідно з ч. 1 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Тож з 01.04.2023 р. фізособи-підприємці стануть повноправними учасниками ринку туристичних та готельних послуг.
Готель як єдиний майновий комплекс
Як завжди, не обійшлося без сюрпризів.
Відтепер готель — це засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб'єкт господарювання надає готельні послуги. Види готелів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Мета прийняття Закону №1441
Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №1441, внесення змін до Закону про туризм та розширення кола суб'єктів надання готельних послуг покликане створити сприятливі умови для розвитку готельної інфраструктури та сфери туризму, надавши можливість звертатися за встановленням об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії не лише власникам, а й користувачам відповідних об'єктів нерухомості.
А під терміном «засіб тимчасового розміщення» Закон про туризм розумітиме єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення діяльності з надання послуг з тимчасового розміщення.
Термін «єдиний майновий комплекс» визначено у ЦКУ ту ГКУ, проте прив'язано до підприємства.
Так, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для провадження підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 191 ЦКУ).
Відповідно до ч. 3 ст. 66 ГКУ єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Але згідно з п. 9 Порядку №803 роботи з оцінювання готелів виконуються відповідно до вимог ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів». I якщо звернутися до ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів», то про єдиний майновий комплекс у ньому не йдеться. А класифікують готелі та аналогічні засоби розміщення (далі за текстом для потреб цього стандарту — готелі) за категоріями згідно із загальною характеристикою готелю, яку визначають комплексом вимог до:
— матеріально-технічної оснащеності;
— переліку надаваних послуг;
— кваліфікації персоналу.
Загалом зрозуміло, для чого потрібен час до 2023 року, — прийняття цього Закону потребує й інших змін до чинного законодавства, у т. ч. й до ДСТУ 4269:2003.
Зверніть увагу!
Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюються за заявою суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Тобто йдеться як про власників нерухомості, які надають готельні послуги, так і користувачів (за договорами оренди, користування, управління тощо — тут без обмежень).
Хоча тут варто бути обережними — до прав суб'єктів туристичної діяльності віднесено право на встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, відповідної категорії (ч. 1 ст. 24 Закону про туризм). Тобто тут ідеться лише про власників туристичної інфраструктури. Як це буде використано на практиці та чи не завадить іншим користувачам (не власникам готельних комплексів) отримувати відповідну категорію, покаже час.
Відповідно до Положення про ДАРТ, встановлює категорію об'єктів туристичної інфраструктури (готелів, інших засобів тимчасового розміщення, закладів харчування, курортних закладів тощо) Державне агентство розвитку туризму.
Порядок надання готельних послуг: не дуже істотні зміни
Щодо інших змін, то терміни «послуги з тимчасового розміщення» та «готельна послуга» співзвучні і вказують на дії (операції) з тимчасового розміщення шляхом надання номера(ів), а також інших послуг, безпосередньо пов'язаних із таким розміщенням. Єдиний момент — для готелів такі пов'язані послуги мають відповідати категорії готелю.
Тож незалежно від того, як підприємець надає послуги туристам та іншим відвідувачам — готельні чи інші послуги тимчасового розміщення, різниця буде лише у кількості зірок. I при цьому лише наявність таких зірок надаватиме право підприємцю назвати свій майновий комплекс «готелем».
Під час надання різних комплексів туристичних послуг на території України туроператор чи турагент мають пам'ятати, що готелі та інші засоби тимчасового розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування є істотною умовою договору на туристичне обслуговування (п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону про туризм).
Увага, туроператори
Зміни до Закону про туризм, внесені Законом №1441, не стосуються ліцензованої діяльності туроператорів.
Стаття 22 Закону про туризм фактично викладена в новій редакції. Але там внесено суто технічні правки, які поширюють вимоги договору на готельне обслуговування на готелі (незалежно від форми власності власників/користувачів). Тобто якщо ФОП отримає відповідну категорію готелю на власний майновий туристичний комплекс, то він має укладати договір на готельне обслуговування зі всіма умовами та наслідками.
Загалом ці зміни однозначно є позитивними — підприємці можуть конкурувати на ринку готельних послуг нарівні з юридичними особами, що неодмінно має посприяти підвищенню якості послуг. Проте це не означає, що всі без винятку фізособи-підприємці зобов'язані «перетворити» свою туристичну нерухомість на готелі.
Також закон розрізняє готелі та засоби тимчасового розміщення. Останні і далі існуватимуть, і, найімовірніше, власники та користувачі туристичної нерухомості рішення прийматимуть під тиском конкуренції чи на власний розсуд. Але важливо буде дочекатися змін до ДСТУ 4269:2003 та прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного документа КМУ щодо визначення видів готелів. I, звісно, інших змін, які планується внести до Закону про туризм законопроєктом від 29.09.2020 р. №4162 «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» та деяких інших законодавчих актів щодо основних засад розвитку туризму».
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про туризм — Закон України від 15.09.1995 р. №324/95-ВР «Про туризм».
- Закон №1441 — Закон України від 29.04.2021 р. №1441-IX «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо розширення кола суб'єктів надання готельних послуг».
- Положення про ДАРТ — Положення про Державне агентство розвитку туризму України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 р. №1162.
- Порядок №803 — Порядок встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 р. №803.
- КВЕД — Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» (ДК 009:2010), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. №457.
- ДСТУ 4269:2003 — Національний стандарт України ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 23.12.2003 р. №225.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»