Верховний Суд наголосив1, що списання податкового боргу у зв'язку із закінченням строків давності (визначених ст. 102 ПКУ) є обов'язком податкового органу та має здійснюватися щоквартально. Жодних заяв чи інших звернень платник податків для цього подавати не зобов'язаний.
Верховний Суд у коментованому рішенні відповідає на запитання: списання безнадійного податкового боргу у зв'язку із закінченням строку у 1095 днів є правом чи обов'язком податкового органу?
1 Постанова Верховного Суду від 09.03.2021 р. у справі №300/2353/19.
Що каже закон і чому взагалі виникло це запитання?
Відповідно до п. 101.5 ПКУ контролюючі органи щокварталу списують безнадійний податковий борг.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком, затвердженим наказом Міндоходів від 10.10.2013 р. №577, який полягає у таких діях податкового органу (щодо податкового боргу, за яким минув строк давності у 1095 днів):
1) сума безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, визначається на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу;
2) днем виникнення безнадійного податкового боргу є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу;
3) структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал;
4) рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Увага!
На підставі вищезазначеного Верховний Суд у коментованому рішенні наголошує, що безнадійний податковий борг, у тому числі стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, списується контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Якщо борг не списали: дії платника податків
Що робити платнику податків, якому відомо про наявність податкового боргу, проте строк давності минув, а податковий орган не списує чи відмовляється списати податковий борг?
До речі, на практиці після спілкування з податковими органами (усно чи письмово) окремі платники податків, особливо коли наявність податкового боргу заважає бізнесу чи участі у прилюдних торгах, сплачують такий борг навіть після закінчення 1095 днів.
Але більшість усе ж таки вважає за потрібне поборотися за свої гроші та звертається письмово до податкового органу з вимогою списати податковий борг, а далі — вже йде до суду, якщо податківці знаходять різні підстави та причини не списувати, хоча, як правило, у своїх відповідях не відмовляються списати.
Звісно, норма щодо списання безнадійного податкового боргу, за яким минув строк давності, виписана неоднозначно. Адже вона вказує на право списати борг за результатами кварталу, проте строк давності за податковим боргом не прив'язаний до кварталу, в якому має здійснитися таке списання.
Тобто керівник податкового органу має прийняти рішення, й у кварталі, на який припадає дата такого рішення, має відбутися списання — і це не залежить від того, коли реально минув строк у 1095 днів. Тому платник податків може доволі довго очікувати такого рішення керівника і самого факту списання — це виключні повноваження органу ДПС, і ніхто на законних підставах не може втручатись у цю ситуацію.
Саме такий механізм ПКУ й створює численні звернення платників податків до суду з позовами про бездіяльність податкового органу.
Але такі дії платників податків не позбавлені здорового глузду. Процесуальний закон має певні особливості захисту порушених прав, що вказує все ж таки на необхідність спілкування з податковим органами щодо списання податкового боргу. Адже будь-яке листування з податковим органом відіграє роль тільки фактичного повідомлення про наявність податкового боргу. Проте ніяк не зобов'язує та не спонукає його до прийняття рішення про списання. Так сталося і в коментованому нами рішенні.
Зміст справи
ФОП за письмовим зверненням до податкового органу дізнався, що податковий орган обліковує заборгованість у сумі близько 2 млн грн ще з 2013 року і цей борг досі не списано.
ФОП звернувся із заявою, в якій просив прийняти рішення про виникнення та списання безнадійного податкового боргу, бо з моменту виникнення основної суми податкового боргу минуло понад 6 років, у зв'язку з чим заборгованість підприємця відповідно до ст. 14 ПКУ визнається безнадійною та підлягає списанню разом зі штрафними санкціями і пенею.
Не очікуючи кінця кварталу, ФОП звернувся до суду з позовом про визнання податкового боргу безнадійним, бездіяльності податкового органу та зобов'язання останнього списати його.
Загалом ми цілком підтримуємо такі вимоги — якби не було листа, яким податковий орган повідомлено про закінчення строку давності, та відсутності відповіді, чому такий борг досі не списано (адже минуло понад 6 років), платникові податків не було би з чим звертатися до суду. Списання боргу — це прерогатива податківців! Але суди першої та апеляційної інстанції дійшли різних висновків.
Що вирішили суди?
Якщо перша інстанція повністю задовольнила вимоги ФОПа, то апеляція покликалася на виключні (дискреційні) повноваження податкового органу щодо прийняття подібних рішень. Фактично суд відмовився втручатися у дії податкового органу — суд не може зобов'язувати податковий орган приймати рішення про списання. Тобто апеляцію ДПС виграла.
Що сказав суд першої інстанції
...під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №813/4430/16. <...>
Рішення Iвано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 р. у справі №300/2353/19
Це важливо!
У постанові від 04.09.2018 р. у справі №813/4430/16 Верховний Суд не взяв до уваги доводи органу ДФС про втручання в його дискреційні повноваження, зобов'язуючи його списати податковий борг. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин. Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами та дійшов висновку, що суд є правозастосовним органом і не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Ефективний спосіб захисту — визнання бездіяльності органу ДПС
Платник податків має право обрати ефективний спосіб захисту своїх прав, що спричиниться до бажаного результату — списання податкового боргу.
I ВС визнав таким ефективним способом захисту саме звернення платника податків до податкового органу з проханням списати податковий борг та відмову податкового органу в цьому і продовження облікування боргу в інформаційних системах усупереч вимогам ПКУ. Хоча таке звернення не є обов'язковим! Подання заяви про списання безнадійного податкового боргу Порядком №577 визначено лише у разі визнання податкового боргу безнадійним за форс-мажорними обставинами (п. 4.1 Порядку №577).
Отже, щоб суди приймали саме такі позитивні для платника податків рішення, останньому бажано попередньо звернутися до податкового органу, надати всю інформацію про наявність саме безнадійного податкового боргу та вимагати його списання.
Відмова списати чи надання іншої відповіді, яка не вказує на готовність податкового органу до списання боргу, надає право оскаржувати його бездіяльність у суді.
Увага! Платники податків мають бути готові, що, отримавши рішення апеляційної інстанції на свою користь із зобов'язанням податкового органу списати такий борг, на сам факт списання очікуватимуть не один місяць. Податкові органи, навіть отримавши такі рішення, не поспішають приймати рішення про списання.
Що робити в такому випадку? Звертатися до суду знову, але вже використовуючи зовсім інший механізм.
Приписи ст. 382 КАСУ передбачають судовий контроль за виконанням судового рішення суб'єктами владних повноважень.
Платник податків має право подати заяву про такий судовий контроль, за результатами розгляду якої суд:
1) вимагає звіту від податкового органу про виконання судового рішення та встановлює строк для цього, який, як правило, коливається у межах 30 календарних днів;
2) у разі неподання звіту може встановити новий строк, але при цьому накласти на керівника органу Державної податкової служби штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На сьогодні це від 45400 грн до 90800 грн. Причому половина штрафу спрямовується до державного бюджету, а половина — платникові податків.
Як свідчить практика, вже через кілька тижнів після подання заяви до суду податковий борг успішно списується, про що податківці надсилають звіт до суду, і платник податків може особисто ознайомитися з рішенням про списання податкового боргу та його датою.
Тож застосування цього механізму судового контролю є вкрай актуальним і цілком дієвим, особливо під час карантину й у разі ліквідації юридичних осіб та припинення ФОПів.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»