Чи завжди роботодавець має нарахувати ЄСВ на зарплату працівника не нижче від мінімального страхового внеску? Як виконувати це правило з перехідними лікарняними та відпустками? Як зазначити донарахування ЄСВ у єдиній «зарплатній» звітності?
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний соцвнесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. Менші ставки ЄСВ передбачені лише щодо працівників із інвалідністю (проте про них ми поговоримо окремо).
Тобто коли йдеться про «базову» ставку 22%, то є вимога сплачувати за працівника ЄСВ у розмірі, не меншому за мінімальний внесок!
Закон формулює це так: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
Відповідно у 2021 році мінімальний страховий внесок з 1 січня до 30 листопада становить 1320 грн (6000 х 22%), з 1 грудня — 1430 грн (6500 х 22%).
Приклад 1 Нарахування ЄСВ на зарплату працівника за основним місцем роботи при неповному робочому часі
Працівникові за основним місцем роботи встановлено оклад 5600 грн, і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але працює на 0,5 ставки. Тому норму робочого часу за основним місцем роботи не виконує, а оплата його праці відбувається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
Роботодавець зарплату за місяць нараховує виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (6000 грн) пропорційно до відпрацьованого часу. Нарахована зарплата за місяць у такому разі становить: 6000 х 0,5 = 3000 грн.
Базою для нарахування ЄСВ, коли працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем за основним місцем роботи весь місяць, є МЗП (у 2021 р. — 6000 грн).
Тому роботодавець має нарахувати та сплатити ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску, якщо нарахована зарплата менша від МЗП, у розмірі 1320 грн (3000 х 22% + ((6000 - 3000) х 22%)).
Коли ЄСВ слід нараховувати на фактично нарахований дохід?
Свого часу податківці наводили перелік випадків, коли не потрібно застосовувати правило донарахування ЄСВ до мінімального страхового внеску. А саме:
— до заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи — базою нарахування ЄСВ є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру;
— до заробітної плати (доходу) працівника — особи з інвалідністю, який працює на підприємстві або у ФОПа, де застосовується ставка 8,41%;
— до заробітної плати (доходу) працівників всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, де застосовується ставка 5,3%;
— до заробітної плати (доходу) підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів, де застосовується ставка 5,5% (для працюючих інвалідів);
— до працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше ніж 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО;
— якщо працівника прийнято не з першого робочого дня та звільнено не останнім робочим днем звітного місяця;
— якщо працівник повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати — бази нарахування єдиного внеску немає;
— для працівника (за основним місцем роботи), в якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, адже загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних визначається після надання листка непрацездатності).
Правила нарахування ЄСВ на перехідні лікарняні
Для працівника (за основним місцем роботи), в якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, ЄСВ у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, бо загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності).
Якщо після надання листка непрацездатності після розподілу лікарняного (суми допомоги з тимчасової непрацездатності належать до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше від мінімального розміру, питання необхідності донарахування сум ЄСВ має розглядатись одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Приклад 2 Нарахування ЄСВ на зарплату працівника за основним місцем роботи за наявності карантинної відпустки на весь місяць
Працівникові за основним місцем роботи встановлено оклад 6500 грн, і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але у травні 2021 року він перебував у відпустці без збереження зарплати через карантин. Тому зарплату йому не нараховано.
Позаяк працівник повний місяць перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то бази нарахування ЄСВ немає. Тобто роботодавець не нараховує та не сплачує ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску за такого працівника.
Перехідна щорічна відпустка
Для працівника, який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував у відпустці, де загальна сума нарахованого доходу за поточний місяць (сума нарахованої заробітної плати за відпрацьований час та частина відпусткових, нарахованих за час перебування працівника у відпустці в поточному місяці) не перевищує розміру МЗП, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП та ставки ЄСВ.
Водночас ЄСВ на суму другої частини відпусткових нараховується на фактично нараховану суму, бо ці доходи включаються до бази нарахування ЄСВ майбутнього періоду.
Приклад 3 Нарахування ЄСВ на зарплату зовнішнього сумісника
Працівникові не за основним місцем роботи встановлено оклад 6000 грн, і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але працює на 0,5 ставки. Оплата його праці відбувається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
Роботодавець зарплату за місяць нараховує виходячи з розміру МЗП (6000 грн) пропорційно до відпрацьованого часу. Нарахована зарплата за місяць у такому разі становить: 6000 х 0,5 = 3000 грн.
Базою для нарахування ЄСВ, коли працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем не за основним місцем роботи весь місяць, є фактично нарахована зарплата.
Тому роботодавець має нарахувати та сплатити ЄСВ у розмірі: 660 грн = 3000 х 22%.
Приклад нарахування ЄСВ на суму винагороди за договорами ЦПХ
1) Якщо фізособа-виконавець не перебуває із замовником у трудових відносинах, а отже, не отримує від нього за певний звітний місяць жодних інших доходів, крім винагороди за договором ЦПХ, вимоги ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ не застосовуються і базою для нарахування ЄСВ є сума такої винагороди.
Отже, якщо виконавцю нараховано в травні 2021 р. винагороду 2000 грн, ЄСВ роботодавець має сплатити у розмірі: 2000 х 22% = 440 грн. Тобто жодних доплат — як щодо суми такої винагороди, так і щодо суми ЄСВ з неї.
2) Якщо фізособа-виконавець за договором ЦПХ одночасно перебуває із замовником у трудових відносинах, то правила ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ працюють до загальної суми доходу за кожен місяць окремо.
Наприклад, якщо основному працівникові нараховано від одного роботодавця в травні 2021 р. зарплату 3000 грн і винагороду 1000 грн, ЄСВ роботодавець має сплатити у мінімальному розмірі 1320 грн.
Чи показувати ЄСВ (у т. ч. і донарахування до мінімального внеску) в додатку 4ДФ?
За ознакою доходу «133» у додатку 4ДФ до Розрахунку передбачено відображення сум ЄСВ платника податку, що вносяться за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом. Ця ознака доходу стосується, зокрема, і сум ЄСВ, донарахованих роботодавцем до мінімального розміру — адже він теж визначений законом.
Але податківці наполягають: до набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду не потрібно заповнювати ознаку доходу «133» у додатку 4ДФ.
Відображення мінімального страхового внеску в єдиній звітності
У розділі 1 основної частини єдиної звітності під час відображення донарахування ЄСВ слід заповнювати:
— рядки 2 та 2.5. У них відображають різницю між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою, якщо сума такої заробітної плати менша ніж розмір МЗП, установленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата,
— рядки 3 та 3.5, де відображається сума ЄСВ, нарахованого на суми різниці між розміром МЗП та фактично нарахованої зарплати .
У додатку 1 до єдиної звітності для відображення донарахування ЄСВ слід застосувати тип нарахування 13. За цим типом зазначають суму різниці між розміром МЗП та фактично нарахованою зарплатою (доходом) за місяць звітного кварталу.
Тип нарахувань 13 застосовують для сум у місяцях звітного кварталу за попередній звітний (податковий) період лише в таких випадках:
— під час нарахування сум допомоги з тимчасової непрацездатності за попередні місяці;
— під час нарахування сум допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за попередні місяці.
Якщо у звітному місяці виникає потреба нараховувати єдиний внесок з додаткової бази нарахування, щодо працівника в таблиці додатка 1 заповнюватимуть два рядки:
— у першому рядку зазначають фактичну базу нарахування ЄСВ;
— у другому рядку показують суму додаткової бази нарахування — різницю між фактичною базою нарахування ЄСВ і розміром МЗП.
Суму додаткової бази нарахування відображають у таблиці 6 з кодом категорії застрахованої особи, що й основна база нарахування. Але якщо йдеться, наприклад, про донарахування лише з лікарняних — «29», допомоги по вагітності та пологах — «42» тощо. Решту реквізитів заповнюють таким чином:
— реквізит 09 — завжди код типу нарахування «13»;
— реквізит 10 — місяць і рік, за який визначають суму додаткової бази нарахування;
— реквізит 16 — не заповнюють, якщо дані зазначено в рядку з основною базою оподаткування;
— реквізит 18 — сума додаткової бази нарахування;
— реквізит 20 — сума єдиного внеску, нарахована на суму додаткової бази нарахування;
— реквізит 21 — позначка «1» («так»).
Iнші реквізити в цьому рядку — 12, 13, 14, 15, 19, 22, 23,24, 25 — не заповнюють.
Зверніть увагу!
Значення рядка 2.5 розділу I основної частини єдиної звітності має дорівнювати сумі показників графи 18 додатка 1 до єдиної звітності відповідного місяця звітного кварталу, проведених стосовно застрахованих осіб із типом нарахувань 13.
Перехідні лікарняні. Як і раніше у звіті з ЄСВ, так і в новій єдиній звітності нарахування лікарняних (у тому числі перехідних) відображають у звіті за місяць, у якому проведено таке нарахування.
При цьому суму різниці між розміром МЗП та фактично нарахованою зарплатою (доходом) у випадку перехідних лікарняних зазначають у додатку 1 до єдиної звітності в реквізиті «18» окремим рядком, код категорії застрахованої особи — «29», код типу нарахувань — «13».
У випадку перехідних лікарняних тип нарахувань «2» не застосовують, бо нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності), не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази ЄСВ.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»