За останні кілька років відповідальність керівників юросіб за неналежну організацію бухобліку, складання помилкової або фіктивної фінансової та податкової звітності і приховування збитковості значно посилили: від кримінальної до субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство. Посуворішала й судова практика.
Повноваження керівника щодо організації бухобліку на підприємстві наведено у ст. 8 Закону про бухоблік.
Що каже закон
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, також несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Отже, якщо керівництво підприємством здійснює безпосередньо власник (або їх група), то і за те, аби на підприємстві був добрий бухоблік, відповідають саме вони.
Якщо власників це не влаштовує, вони можуть цю відповідальність перекласти на інших осіб — разом із повноваженнями з управління підприємством.
Як правило, у статутах підприємств на керівника (голову колегіального виконавчого органу) покладається повноваження, зокрема, щодо:
— здійснення керівництва поточною діяльністю товариства;
— організації ведення бухгалтерського обліку і звітності товариства;
— організації ведення документообігу товариства;
— забезпечення підготовки річного звіту та балансу товариства та подання на затвердження загальних зборів учасників річного звіту та балансу товариства.
Проте не часто у статутах можна зустріти вимоги щодо покладення відповідальності на керівника (голову колегіального виконавчого органу) чи засновника (одного із засновників).
Але маніпуляції з даними обліку, фальсифікація фінансових документів — це злочин, який може привести особу, що відповідала за цей облік, до реального строку за ґратами. I недарма, адже часто такі злочини призводять і до банкрутства підприємства.
Зверніть увагу: коли ми кажемо про відповідальних осіб, то маємо на увазі власника підприємства або його керівний орган, а також і головного бухгалтера. Тобто хто буде «крайнім» у цій ситуації, дуже залежить від того, на кого саме покладено обов'язок з ведення та контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємстві.
Директор підписує звітність, а чи має він її перевіряти?!
Ось приклад із практики1. До призначення на посаду директора фізособа працювала у 2003 р. у КРУ. Директором ПП стала за рішенням єдиного власника підприємства. Під час прийняття на посаду директора ПП обговорили з його власником напрям роботи підприємства, коло посадових обов'язків. При цьому вирішили, що до кола обов'язків директора входитиме:
— підписання договорів;
— складання договірних цін та кошторисів;
— вивчення галузевого ринку.
Повний перелік обов'язків директора закріплено у посадовій інструкції.
1 Постанова ВС від 20.04.2021 р. у справі №184/1631/18.
Директор належним чином згідно з чинним законодавством організував на підприємстві бухгалтерський облік, а саме: створив бухгалтерію, куди входили головний бухгалтер, бухгалтер та економіст. За час його перебування на посаді директора жодних претензій до бухгалтерії та головного бухгалтера, а також порядку ведення бухгалтерського обліку не мав, бо на його адресу жодних заяв чи скарг від контролюючих органів чи від контрагентів не надходило.
Щодо визначеної у п. 4.3 статуту ПП відповідальності за законність та результати господарської діяльності зазначив, що несе таку відповідальність перед власником. Жодних інших повноважень на керівника не покладено.
Директор вказує на те, що з огляду на його посадову інструкцію та домовленості з власником до кола його службових обов'язків не входила перевірка правильності складання податкової звітності!
Податкову звітність складав головний бухгалтер. Отже, до процесу підписання, складання та надсилання податкової звітності директор відношення не мав, бо це входило до повноважень головного бухгалтера.
Попри це на податковій звітності підприємства з ПДВ є ЕЦП директора! Носій із цим ЕЦП зберігався у головного бухгалтера, який підписував податкову звітність і від його імені.
Загалом, ми розуміємо, що така практика підписання ЕЦП (КЕП) керівника податкової звітності саме головним бухгалтером без фізичного втручання керівника юрособи є стандартною на багатьох підприємствах. Проте варто пам'ятати, що те, що так зручно, те, що «так роблять усі», — не звільняє керівника від відповідальності за помилки або фальсифікації, виявлені в документі, на якому є його підпис.
Адже тепер директор має довести, що головний бухгалтер діяла не за його наказом, що це саме вона накладала цей підпис і що директор при цьому не був присутній і змісту документа не знав.
Нагадування від юриста
Керівники (і решта працівників), які полюбляють зберігати свої ЕЦП (КЕП) не у власному сейфі або віддавати їх іншим у користування, мусять пам'ятати!
Особистий ключ КЕП не можна передавати іншій особі, інакше він вважатиметься скомпрометованим, тобто недійсним.
Користувачі електронних довірчих послуг зобов'язані унеможливити використання особистого ключа у разі його компрометації, а також інформувати контролюючий орган про порушення конфіденційності, що впливає на надання електронних довірчих послуг, не пізніше 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення (п. 26 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону про електронні довірчі послуги).
Навіщо тоді директору ціла бухгалтерія?
Суди докладно роз'яснили, що за відсутності відповідних повноважень керівника у статуті ПП та посадовій інструкції керівник під час організації та здійснення фінансово-господарської діяльності ПП зобов'язаний керуватися такими нормативними актами:
1) положеннями статті 16 ПКУ, відповідно до яких платник податків зобов'язаний:
— вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2);
— подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3);
— сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4);
2) положеннями статті 36 ПКУ, відповідно до яких, зокрема, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5);
3) положеннями статті 47 ПКУ, відповідно до яких, зокрема, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юрособи, а також їх посадові особи (пп. 47.1.1);
4) положеннями ст. 8 Закону про бухоблік, відповідно до яких:
— питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві стосуються компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (службової особи) відповідно до законодавства й установчих документів (ч. 2 ст. 8);
— відповідальність за організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (службова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів (ч. 3 ст. 8);
— відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку й недостовірність відображених у ній даних несуть особи, які склали й підписали ці документи (ч. 8 ст. 9);
5) нормами п. 2 Положення №88, відповідно до яких:
— керівник підприємства, організації забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, які були зроблені, у первинних документах і виконання всіма підрозділами, службами й працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення й подання для обліку відомостей і документів (пп. 2.13 п. 2);
— відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пп. 2.14 п. 2);
— забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2).
Тож директор, звісно, не зобов'язаний робити все на підприємстві власноруч. Більшість робіт він делегує — покладає на інших працівників, а сам лише контролює виконання. Проте, якщо на якомусь бухгалтерському або податковому документі є підпис директора, це означає, що він відповідає за зміст такого документа. I, звісно ж, мав би цей зміст ретельно вивчити (якщо не сам складав документ), перш ніж підписувати його. У ситуації, коли йдеться про фінансову та податкову звітність (якщо сам директор на ній не розуміється), це може призвести до трагічних наслідків.
У коментованому рішенні суд визнав керівника ПП винним у невжитті заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ та допущенні подальшого подання засобами електронного зв'язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов'язань з ПДВ за звітні періоди: травень — вересень 2015 року.
Суд вважає, що керівник неналежно виконував покладені на нього службові обов'язки директора ПП, які передбачали не лише загальне керівництво підприємством, а й відповідно до закону організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, сплату податків у розмірах та в строки, встановлені ПКУ.
Отже, керівника було засуджено за ч. 2 ст. 367 «Службова недбалість» ККУ до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади та штрафом у дохід держави у розмірі 4250 грн. Щодо головного бухгалтера відкрито окреме кримінальне провадження.
Але якщо у вищенаведеній справі керівник діяв за загальною практикою організації бухобліку та підписання податкової звітності на підприємстві, тобто, цілком можливо, що за ґрати потрапив за недбалість, то в іншій справі керівник навмисно виправляв дані для того, аби приховати збитки підприємства. Але й тут наслідки були невідворотні.
За збитки керівник несе відповідальність нарівні із засновниками!
У цій другій справі1 протягом 2018 року керівник ТОВ уклав договорів на виготовлення та постачання товарів на суму понад 7 млн грн. При цьому отримав аванс у розмірі 50 — 70% від суми договору. Проте виконати свої зобов'язання та постачити товар він не зміг. Унаслідок цього контрагенти зверталися до суду та отримували судові рішення на свою користь зі стягнення коштів та штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
1 Постанова ВС від 23.03.2021 р. у справі №910/3191/20.
До речі, контрагенти ретельно перевіряли ТОВ та отримували від нього копії фінансової звітності, які свідчили прибутковість товариства й доволі успішне ведення бізнесу. Але така фінзвітність була сфальсифікована!
Як виявилося пізніше, за підсумками останнього звітного періоду (31.12.2018 р.) господарська діяльність ТОВ була збиткова: збиток становить 518,7 тис. грн. Фінансовий стан ТОВ характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Але керівник ТОВ не тільки не звернувся до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, але й фактично приховував банкрутство підприємства. Натомість справу про банкрутство ТОВ було порушено лише 19.05.2020 р. за заявою ініціюючого кредитора — контрагента.
ВС наголосив, що на підставі погіршення показників забезпечення зобов'язань ТОВ усіма його активами, забезпечення зобов'язань його оборотними активами та повної відсутності (від'ємне значення) чистих активів на підприємстві вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, вчинених посадовими особами ТОВ у період з 01.01.2016 р. до 31.12.2018 р., що є підставою для притягнення відповідальних осіб ТОВ чи його засновників до субсидіарної відповідальності.
Нагадаємо!
Боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, у разі якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Тож ВС доходить висновку, що солідарна відповідальність керівника боржника — це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності КУзПБ не передбачено.
Наразі справа про банкрутство ще триває, проте нині у ній ідеться про відповідальність за борги ПП як майном самого підприємства, так і майном керівника за процедурою банкрутства.
Нормативна база
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про електронні довірчі послуги — Закон України від 05.10.2017 р. №2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
- Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»