Підприємство — резидент України надає нерезидентові транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевалки та перевезення товару (для перевезення залучається сторонній перевізник). Як в обліку відображаються надані послуги? Як такі послуги оподатковуються ПДВ та податком на прибуток?
Податок на додану вартість
Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Своєю чергою, як зазначено у пп. «а» пп. 186.2.1 ПКУ, місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг (послуг, пов'язаних з рухомим майном), є місце фактичного їх постачання.
Як роз'яснювали податківці в УПК від 06.07.2012 р. №610, послуги з перевалки оподатковуються ПДВ у такому порядку (незалежно від того, надаються вони резидентом чи нерезидентом):
— якщо такі послуги надаються на території України, вони підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою;
— якщо зазначені послуги надаються поза межами митної території України, вони не підлягають оподаткуванню ПДВ.
Отже, якщо фактичне місце постачання послуг з перевалки за межами території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування ПДВ, бо їх місце постачання за межами України. У разі надання зазначених послуг саме на території України (до перетину митного кордону) вони оподатковуються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20% (якщо послуги надаються нерезиденту, то ПН складається як на неплатника ПДВ).
Що ж до експедиторських послуг, то відповідно до пп. «ж» п. 186.3 ПКУ місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.
У тому числі і податківці в УПК №610 зазначають, що в разі якщо послуги надаються замовнику-нерезиденту, то операції з їх постачання не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ.
Позаяк експедиторські послуги (в частині винагороди експедитора) надаються нерезидентові, то вони не є об'єктом оподаткування ПДВ.
I варто звернути увагу, що базою оподаткування ПДВ в експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення, за умови що перевізник є платником ПДВ.
Якщо фактичний перевізник (залучений експедитором) не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ в експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовникові.
Водночас у разі залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності нульову ставку, визначену пп. «а» пп. 195.1.3 ПКУ, застосовують саме такі перевізники чи інші учасники транспортно-експедиторської діяльності.
Фактично в УПК №610 викладено такий підхід, що саме перевиставлену замовникові вартість перевезення експедитор перевиставляє в тому самому порядку оподаткування ПДВ і за тією самою ставкою, як це робить сам перевізник. Якщо він неплатник ПДВ, то послуги з перевезення замовникові перевиставляються без ПДВ. Якщо ж перевізник є платником ПДВ, а перевезення є міжнародним (підлягає оподаткуванню за ставкою 0%), то такий перевізник складає на експедитора ПН, а експедитор, своєю чергою, перевиставляє також за ставкою 0% ПДВ на нерезидента (як на неплатника ПДВ).
Бухоблік та податок на прибуток
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 15).
Витрати відображають у бухобліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками), за умови що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 5, 6 П(С)БО 16).
Отже, перевиставлена замовнику вартість послуг з перевезення, наданих залученим перевізником, не включається ані до складу доходу, ані до складу витрат підприємства-експедитора. Фактично доходом буде лише вартість винагороди експедитора та вартість послуг з перевалки вантажу.
Придбані послуги відображають на субрахунку 685 — із замовником і на субрахунку 377 — з особами, що фактично надають ці послуги. Датою підписання акта наданих послуг в обліку відображають проведення: Д-т 361 К-т 703 — саме на плату за транспортне експедирування та послуги з перевалки, що надані безпосередньо самим експедитором.
Послуги з перевезення вантажу знайдуть своє відображення через проведення: Д-т 685 К-т 377. Собівартістю експедитора через проведення Д-т 903 К-т 23 відображатимуться виключно ті витрати, які понесені ним на надання послуг ним самим (експедиторські послуги та послуги з перевалки), наприклад зарплата експедитора, нарахування на зарплату, оплата роботи колцентру, витрати на надання послуг з перевалки та зарплату відповідного персоналу, амортизацію техніки для цих послуг тощо (а не вхідні послуги перевезення та супутні їм послуги, що надаються залученим перевізником!).
Якщо йдеться про міжнародне транспортне експедирування і для розрахунків використовується іноземна валюта, слід взяти до уваги П(С)БО 21.
Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МФСЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Якщо платник податку прийняв рішення про незастосування податкових різниць (дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн), то зазначена операція впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток лише за наведеними вище правилами бухобліку.
У разі застосування підприємством коригувань фінрезультату необхідно звернути увагу на пп. 140.5.5-1 (який було внесено до ПКУ Законом №466). Згідно з ним фінрезультат збільшується на суму 30% вартості товарів, у т. ч. необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь:
— нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ;
— нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юрособи.
Зверніть увагу!
Вимоги коригування фінрезультату не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»