Iз фізособою укладено договір, і в ньому зазначено відомості з її паспорта. А що як паспорт виявиться недійсним (або стане таким згодом)? Верховний Суд уважає1, що відсутність у паспорті фізособи фотокартки у зв'язку з досягненням 25-річного віку не означає, що укладений з нею договір є недійсним.
Один із розділів договору, який складають, заповнюють та погоджують сторони цивільного правового чи господарського договору, як правило, має назву «Реквізити Сторін» та є обов'язковою частиною кожного договору (правочину).
1 Постанова Верховного Суду від 02.12.2020 р. у справі №759/22877/19.
А що треба зазначити в такому розділі? Чи можна таке положення договору, як «Реквізити Сторін», визначати на власний розсуд? Чи є вимоги до реквізитів сторони, дотримання яких є обов'язковим?
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів певного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1 — 3 ст. 180 ГКУ).
А як щодо решти умов та відомостей у договорі? Ось тут ГКУ надає сторонам договору повну свободу. Під час укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГКУ).
Аналогічні права дає сторонам договору й ЦКУ. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦКУ).
Проте, щоб дізнатись, якими є обов'язкові реквізити договору, слід звернутися до вимог не лише ЦКУ та ГКУ, а й інших нормативних документів.
ДСТУ 4163-2003 — обов'язкові та додаткові «Реквізити Сторін»
Якщо звернутися до вимог складення офіційних документів (ДСТУ 4163-2003), то відповідно до п. 4.4 документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити:
— назву організації — вона має відповідати назві, зазначеній у її установчих документах;
— назву виду документа (не зазначають у листах) — наприклад, договір або його назва;
— дату — дата складення договору (або правила підписання);
— реєстраційний індекс документа — очевидно, номер договору (відповідно до журналу реєстрації договорів);
— текст документа — положення самого договору, права й обов'язки сторін, відповідальність, інші істотні та необхідні для певного виду договорів умови тощо, стосовно чого сторони дійшли взаємної згоди;
— підпис — ідеться про підписи уповноважених осіб (керівника, представника, фізособи, ФОПа).
Також не слід забувати про код організації за ЄДРПОУ.
Окрім того, у п. 5.9 ДСТУ 4163-2003 названі довідкові дані про організацію, які містять: поштову адресу та інші відомості (номери телефонів, факсів, телексів, рахунків у банку, адресу електронної пошти тощо). Їх розміщують нижче назви організації або структурного підрозділу.
Але це те, що стосується суб'єктів господарювання. А як бути з фізособами? Адже під час підписання договорів ідентифікація таких осіб здійснюється за офіційними документами, зокрема документом, що посвідчує особу.
Щодо останнього й виник спір у коментованій нами справі — наприклад, усім відомо, що дійсність паспорта-книжечки залежить від вклеєних фото після досягнення його власником 25 та 45 років відповідно. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п. 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 р. №2503-XII).
А що з договором, у якому зазначено дані з цього паспорта? Розгляньмо це на прикладі судової справи.
Укладення договору купівлі-продажу ТЗ за участі МРЕВ
Ситуація з практики: фізособа уклала договір купівлі-продажу автомобіля в Сервісному центрі РЦС МВС, але згодом звернулася до суду про визнання укладеного договору недійсним. Причина проста: на час підписання договору паспорт продавця був недійсний — не було вклеєно фото після досягнення ним 25-річного віку.
Був у цій справі й певний нюанс: на покупця переоформили транспортний засіб лише на час поїздки до Криму, і згодом авто мало бути знову переоформлене на продавця чи його батька (тобто планувалося зробити зворотний викуп транспортного засобу). Оформити довіреність на право керування транспортним засобом сторони не змогли — нотаріус вказав на недійсність паспорта і відмовив в оформленні довіреності.
Працівники Сервісного центру, де переоформлявся автомобіль, факту укладення договору не заперечували. Вони стверджували, що під час підписання договору вони встановили особу покупця, сумнівів у його дієздатності не було — у зв'язку з чим укладено договір купівлі-продажу. Прав, свобод чи інтересів покупця під час укладання договору купівлі-продажу не порушено. До того ж покупець не заперечує свого волевиявлення на укладання оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу та власноручно поставленого підпису на договорі. А недійсним такий договір він вимагав визнати через недійсність власного паспорта!
Суди вважають договір із «дефектним» паспортом дійсним!
Усі суди були одностайні — про недійсність договору в цій ситуації не може бути й мови.
Думка суду першої інстанції
Посвідчувальні документи про особу (документи, що посвідчують особу) — документи, що посвідчують особу та підтверджують її статус, видані уповноваженими державними органами або міжнародними органами, які визнано Україною.
Посвідчувальні документи відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство; документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відноситься посвідчення водія.
...Позивач в позовній заяві заперечує дійсність договору купівлі-продажу, оскільки він укладений по недійсному паспорту.
Однак відповідно до вищевказаного порядку*, особа при реєстрації транспортного засобу має надати документ, що посвідчує особу, тобто паспорт громадянина України для державної реєстрації не є обов'язковим.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2020 р. у справі №759/22877/19
* Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.1998 р. №1388.
При цьому ВС звернув увагу на такі моменти:
1) жодна зі сторін не заперечує проти укладеного договору;
2) на дату укладення договору у Сервісному центрі МВС сторони знали про наявність дефекту паспорта покупця, проте все-таки підписали договір та переоформили автомобіль.
На цих підставах покупець програв справу, і договір купівлі-продажу було визнано дійсним.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»