Індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 18.02.2021 р. №604/ІПК/99-00-04-03-03-06
Щодо питань віднесення до складу витрат витрати по сплаті відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами
Суттєво. ФОП на загальній системі має право включити до витрат банківські відсотки за кредитом, отриманим для потреб його фінансово-господарської діяльності.
! ФОПам на загальній системі оподаткування
Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), надає нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні щодо питань віднесення до складу витрат витрати по сплаті відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитними коштами, та з урахуванням фактичних обставин повідомляє, що у вказаному рішенні, зокрема, зазначено:
«…Стаття 177 ПКУ визначає порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Так, згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПКУ доходи фізичних осіб — підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.
Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).
Відповідно до підпунктів 177.4.1 — 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:
— витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
— витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
— обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
— суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи — підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи — підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою — підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця;
— інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 — 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Враховуючи наведені положення ПКУ, суд доходить висновку, що фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами, пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця, безпосередньо пов’язані з отриманням доходів від господарської діяльності, фактично сплачені, а товари (послуги) фактично отримані фізичною особою — підприємцем.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; фінансовий кредит — кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент; фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пунктами 6, 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовими вважаються такі послуги, як надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Своєю чергою, Законом України «Про банки і банківську діяльність» надані тлумачення таких термінів:
1) банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;
2) банківський кредит — будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;
3) клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
За змістом положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Як кредитні розглядаються операції — банківські послуги щодо розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських матеріалів від свого імені, на власних умовах та на власний розсуд.
Отже, з огляду на вказані норми, за висновком суду, кредитування (тобто надання грошових коштів у позику під проценти банківською чи іншою фінансовою установою) є банківською (фінансовою) послугою, в якій банк виступає надавачем такої послуги, а клієнт банку є користувачем послуг банку.
Як випливає з матеріалів справи, кредитні кошти, отримані у банківській установі, позивач як фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування має намір використовувати для здійснення своєї господарської діяльності.
Відтак, на переконання суду, сплата відсотків по таких кредитних коштах є вартістю придбаної банківської (фінансової) послуги, прямо пов’язаної з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування має право на включення до складу витрат при річному декларуванні доходів та визначенні оподатковуваного доходу, при складанні податкової декларації про майновий стан і доходи, витрат по сплаті відсотків банку при укладенні кредитних договорів з банками, якщо такий кредит отримувався для потреб його фінансово-господарської діяльності».
Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація надана з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.