Якщо виникає спір між контрагентами, то навіть у судів виникають запитання, чи треба платити пеню і в якому розмірі. Поставити крапку має коментоване рішення ВС1.
Зміст позову
Контрагенти уклали договір оренди обладнання, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, а саме систему для виробництва електроенергії з біогазу, яке є об'єктом власності орендодавця.
1 Постанова ВС від 20.08.2020 р. у справі №902/959/19.
Пунктом 4.1 договору оренди початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі обладнання орендарю в оренду, про що складається акт приймання-передачі обладнання в оренду.
Відповідно до п. 7.4 договору орендну плату за кожен розрахунковий місяць орендар сплачує орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. У разі недотримання вимог, передбачених цим пунктом, платіж вважається простроченим.
Пунктом 9.1.1 передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно зі строками оплати, визначеними цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.
Контрагенти склали акт звіряння розрахунків, а уповноважені представники сторін підписали його.
У підсумку через неналежне виконання умови договору орендодавець нарахував пеню за порушення строків внесення орендних платежів у період з 05.11.2018 р. до 05.11.2019 р., яка становить 271230,67 грн, що і стало підставою звернення орендодавця з позовом до суду.
При цьому суди не визнали розрахований розмір пені, оскільки:
1) перерахунок пені здійснено з урахуванням місячних розмірів орендної плати;
2) в окремих випадках пеню розраховували за вихідні (святкові) дні, тимчасом як пеня має розраховуватися починаючи з першого робочого дня;
3) виникнення дат прострочення сум коштів, сплачених орендарем (орендна плата), визначали з банківської довідки руху коштів на рахунку орендодавця та призначення платежу, зазначеного орендарем при здійсненні оплат;
4) розрахунок пені провели за період з 05.11.2018 р. до 05.11.2019 р., тобто за один рік до звернення орендодавця до суду з цим позовом та у межах строків позовної давності, встановлених законодавством для цих вимог. Тимчасом як рахувати пеню треба було лише у межах шестимісячного строку.
Правила розрахунку пені, на які вказав ВС
1) пеня нараховується за кожен день прострочення, право на подання виникає щодня на певну суму;
2) період нарахування пені шість місяців, але може бути змінений сторонами;
3) строк позовної давності — 1 рік та розраховується з дня порушення зобов'язання (вихідний чи святковий).
Що вирішили суди?
ВС наполягає на дотриманні правил розрахунку пені, які вже були визначені судовою практикою. Окреслимо їх.
Правило 1. Частиною 6 ст. 232 ГКУ визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду по захист свого порушеного права, встановлюється ЦКУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.
Висновок: якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожен день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Наприклад, якщо розрахунок пені починається з 01.12.2020 р., то позов може бути поданий на повну суму пені у будь-який день, але не пізніше 01.12.2021 р. При цьому подання позову 05.12.2021 р. автоматично зменшує суму пені на 4 дні прострочення, за якими минув строк позовної давності в один рік. I так далі... Це правило сторони не можуть змінити.
Акти звіряння й інші підтвердні документи
ВС наголосив, що акт звіряння може бути доказом наявності заборгованості госпсуб'єкта, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Проте за умови, що відображена в ньому інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи осіб, уповноважених на його підписання сторонами.
Для договору оренди обладнання підтвердними документами є акти, інші первинні документи, які вказують на використання обладнання протягом звітного періоду. Тож варто підготуватися та надати ці документи до суду.
Крім того, варто завжди пам'ятати, що господарські спори — це, так би мовити, спори документів. I такі документи мають бути належним чином оформлені, погоджені сторонами та надані суду.
Правило 2. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ, до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
Отже, з огляду на те що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконане, то позовна давність закінчується через рік з дня, за який нараховано санкцію.
I ВС звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій та строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГКУ.
Висновок: приписами ч. 6 ст. 232 ГКУ передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або договором, укладеним сторонами, може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початку перебігу такого строку не можна змінити за згодою сторін.
Наприклад, сторони у договорі можуть встановити період нарахування 4 місяці або один рік. Але дата початку розрахунку пені не змінюється. Наприклад, це наступний день за датою оплати (інша дата виконання зобов'язання, встановлена у договорі). Навіть якщо такий наступний день — вихідний чи святковий. Змінити це сторони також не можуть.
Правило 3. Неустойка нараховується у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦКУ) з першого дня прострочення та доти, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо несвоєчасної сплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не зазначено у законі чи договорі.
Водночас згідно з ч. 6 ст. 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
ВС зауважує, що приписами ч. 6 ст. 232 ГКУ передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Отже, 6 місяців чи інший період, визначений у договорі, — це період нарахування пені, який не є строком позовної давності. А ось нараховану суму можна стягнути протягом одного року (строку позовної давності за приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ) — див. правило 1.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»