Розгляньмо цікаву справу, в якій керівника підприємства намагалися притягнути до кримінальної відповідальності за те, що він не оформив власного сумісництва (а гроші за це отримував). Що вирішив Верховний Суд?1
У коментованій справі суд розглядав прикру ситуацію: начальника метеостанції спробували притягнути до кримінальної відповідальності за:
1) привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, що карається обмеженням волі строком до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2 ст. 191 ККУ);
2) складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі строком до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1 ст. 366 ККУ).
1 Постанова Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі №433/383/19.
Що вчинив керівник метеостанції?
Слідчі виявили факти виконання роботи за сумісництвом без належного оформлення документів. Ось як було насправді.
Керівник з кінця червня 2016 року здійснював контроль за відпрацьованим робочим часом підлеглими працівниками та особисто відповідав за достовірність складання і подання до бухгалтерії табелів обліку робочого часу на оплату праці.
Йому було відомо про відсутність на робочому місці техніка-метеоролога. Такий працівник з червня 2016 року до вересня 2018 року періодично перебував за межами території України. Відповідні відомості можна отримати на запит від Державної прикордонної служби України, що й було зроблено слідчими органами.
Крім того, керівник був зобов'язаний звітувати перед податковими органами та ПФУ про нараховану та виплачену заробітну плату, сплачені податки, збори, обов'язкові платежі щодо всіх працівників, які офіційно працевлаштовані та яким виплачується дохід.
Незважаючи на те що працівник був відсутній на робочому місці (і не перебував у закордонному відрядженні), його зазначали у табелі як присутнього, нараховували за цей час зарплату, яка і відображалась у «зарплатній» звітності до ДПС.
Під час слідства керівникові інкримінували умисні дії з метою незаконного нарахування й отримання заробітної плати за рахунок коштів держави та внесення неправдивих відомостей до офіційних документів.
Йдеться саме про «зарплатні» документи. Зокрема, в частині складання, заповнення та підписання табелів обліку робочого часу, внесення неправдивих відомостей про відпрацьований ним час за червень — листопад 2016 р., квітень — грудень 2017 р., січень — вересень 2018 р. Сума нарахованої та виплаченої заробітної плати за цей період становила 60209,14 грн (за мінусом утримань із зарплати).
Згідно з висновком судово-економічної експертизи, загальну суму нарахованої заробітної плати фактично відсутньому працівникові в сумі 60209,14 грн було повністю виплачено (за мінусом утримань із заробітної плати) шляхом перерахування на банківську картку працівника. При цьому останній знімав гроші з банківської картки та передавав керівникові. А з листопада 2017 р. керівник сам знімав зарплату з банківської картки працівника, що, на думку слідчих, свідчить про заволодіння зазначеними коштами, якими керівник надалі розпорядився на власний розсуд.
Під час судового розгляду справи керівник свою провину визнав частково — він табелював працівника як присутнього на робочому місці. Проте отримання коштів від працівника пояснив тим, що працівник перебував за кордоном через особисті проблеми, тимчасом як керівник виконував усю роботу за працівника сам. Єдина проблема — жодного наказу про покладення виконання обов'язків відсутнього працівника на іншу особу (сумісництво) керівник не оформляв.
Виходило так, що керівник виконував обов'язки працівника у свій вільний від основної роботи час (працював уночі через добу). I сам собі цю працю оплачував (зокрема, і шляхом повернення коштів відсутнім працівником). Проте робив це неофіційно, що, звісно, є порушенням Постанови №245 та Положення №43.
А насправді без документального оформлення сумісництва керівник не мав законних підстав не лише виконувати роботу за сумісництвом, а й отримувати доплату за виконання додаткової роботи.
Що вирішив ВС?
Верховний Суд цілком підтримав висновки судів попередніх інстанцій та виправдав посадовця за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
Рішення суду першої інстанції
...Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу. Одночасно суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткову міру покарання, передбачену санкцією інкримінованої статті у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських дій.
Вирішуючи питання стосовно цивільного позову, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 1166 ЦК України передбачені загальні підстави для відшкодування майнової шкоди, де головною умовою її відшкодування є доведення вини особи, яка цю шкоду завдала.
У ході судового розгляду провина ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном не була доведена, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 09.08.2019 р. у справі №433/383/19
Він узяв до уваги те, що в періоди відсутності працівника на роботі керівник у повному обсязі виконував посадові обов'язки цього працівника. Це підтверджено журналами вихідних синоптичних телеграм, службовими документами, якими зафіксовано спостереження за погодними умовами і датчиками температури, передавання метеорологічної та іншої інформації за зазначений період часу (саме тоді, коли працівник перебував за кордоном).
Суди визнали, що згідно з документами весь обсяг роботи замість працівника виконав належним чином керівник. Ця робота фактично мала ознаки сумісництва, позаяк була виконана у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві. А отже, оформлена чи ні, ця праця мала бути оплачена.
Проте з огляду на те, що обвинувачений був керівником структурного підрозділу державної організації, він усе ж таки допустив зловживання службовим становищем. Тобто, звісно, що порушення було. Проте таке зловживання не містить корисливого мотиву і не спричинило матеріальної шкоди, адже керівник у повному обсязі виконав роботу за свого працівника.
Тому покарання було, але м'якшим, аніж могло би бути. Привласнення бюджетних коштів керівником не визнали.
За внесення до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей суд покарав керівника (за ч. 1 ст. 366 ККУ) сплатою штрафу у розмірі 1700 грн із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік.
Зверніть увагу!
Стаття 366 ККУ, яка застосовувалась у коментованому судовому рішенні, стосується покарання службових осіб. А ними згідно зі ст. 18 ККУ є, зокрема, особи, які постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Висновки
Зрозуміло, що з першою частиною обвинувачення керівникові пощастило. А позаяк йдеться про бюджетні кошти, то якби було покарання, то воно було б значно жорсткішим.
Проте сумісництво, тим більше неоформлене, трапляється не лише на бюджетних підприємствах. Якщо ж це ваша ситуація, то слід пам'ятати про таке.
Згідно з п. 1 Положення №43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
I хоча це Положення для державних юросіб, на практиці його застосовують і для приватних роботодавців (адже для них окремого нормативного акта для цієї ситуації немає).
Робота, яку виконував керівник, фактично мала ознаки сумісництва, бо виконувалася у вільний від основної роботи час на тому самому підприємстві.
Згідно зі ст. 102-1 КЗпП, ст. 19 Закону про оплату праці та п. 5 Положення №43 оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. При цьому незалежно від отримуваної працівником заробітної плати за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (професії), у т. ч. надбавки, доплати, матеріальна допомога, якщо їх передбачено умовами оплати праці за цією посадою (професією) в трудовому договорі.
Таким чином, виконуючи в повному обсязі посадові обов'язки відсутнього працівника й отримуючи за це нараховану йому заробітну плату з надбавками, доплатами і матеріальною допомогою, керівник не мав корисливого мотиву, позаяк зазначені виплати отримував за фактично виконану роботу. Це може бути аргументом на захист керівника, якщо ваша справа дійде до суду.
Проте відповідно до п. 4 Положення №43 і п. 4 Постанови №245 працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ, організацій та їхнім заступникам, а також керівникам структурних підрозділів таких підприємств, установ, організацій та їхнім заступникам заборонено.
Тож останній як керівник структурного підрозділу державної організації не мав права виконувати роботу за сумісництвом. I тому, виконуючи таку роботу, він допустив зловживання службовим становищем. Для недержавних підприємств такої заборони немає!
Складена «зарплатна первинка» — це не просто документи для внутрішнього користування, не кажучи вже про звітність. I якщо буде доведено, що це була не помилка, а умисне наведення неправдивих відомостей у таких документах, як табель, розрахунково-зарплатна відомість, Звіт з ЄСВ та форма №1ДФ, то керівникові, який складає або підписує ці документи, загрожує щонайменше штраф. А може бути й заборона обіймати керівні посади або обмеження волі строком до трьох років.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Положення №43 — Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. №43.
- Постанова №245 — Постанова КМУ від 03.04.93 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»