• Посилання скопійовано

Щодо проведення перевірки фізичної особи у разі неподання податкової декларації про майновий стан і доходи

Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 21.08.2020 р. №3495/IПК/99-00-04-04-02-09

Щодо проведення перевірки фізичної особи у разі неподання податкової декларації про майновий стан і доходи

Суттєво. Якщо фізособа не подавала декларацію про доходи у зв'язку зі звільненням від такого обов'язку на підставі п. 179.2 ПКУ, ДПСУ залишає за собою право на податкову перевірку такої фізособи без обмеження строком давності.

! Фізособам

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо проведення перевірки фізичної особи у разі неподання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі — декларація) та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Строки давності та порядок їх застосування встановлено ст. 102 Кодексу, п. 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас нормою п. 102.2 ст. 102 Кодексу визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Кодексу).

Податкове зобов'язання — це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів встановлено ст. 49 Кодексу, відповідно до п. 49.9 якої посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом за умови дотримання платником податків вимог ст. 49 Кодексу.

Отже, врахування строків давності при визначенні періоду, при якому контролюючий орган має право визначити грошові зобов'язання, залежить від факту подання декларації та наявності податкових зобов'язань у цьому періоді. При цьому нормою п. 102.2 ст. 102 Кодексу не передбачено виключення при застосуванні платником податків норм п. 179.2 ст. 179 Кодексу, якими визначається, що обов'язок щодо подання податкової декларації вважається виконаним.

Слід зазначити, що п. 179.2 ст. 179 Кодексу визначає перелік випадків, за якими податкова декларація не подається, тобто випадки звільнення від обов'язку подання декларації.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом. Пунктом 38.1 ст. 38 Кодексу визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Отже, при застосуванні платником податків п. 179.2 ст. 179 Кодексу з дотриманням вимог п. 38.1 ст. 38 Кодексу та відсутності інших підстав для визначення податкового зобов'язання слід вважати, що платником податку — фізичною особою податковий обов'язок виконано.

Водночас у такому випадку контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 Кодексу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХX «Перехідні положення» Кодексу встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього ПКУ;

фактичних перевірок у частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

До змісту номеру