Працівник досяг пенсійного віку і звільняється. Чи обов'язково йому виплачувати допомогу у зв'язку з таким звільненням? Чи виникають податкові різниці? Що з оподаткуванням ПДФО та ВЗ? Чи нараховувати ЄСВ?
Правила виплати допомоги при звільненні
Згідно з п. 4 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є ініціатива працівника (ст. 38, 39).
Статтею 38 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір з ініціативи працівника у зв'язку з виходом на пенсію у строк, про який просить працівник.
Чинним законодавством не передбачено додаткових компенсацій або вихідної допомоги у разі звільнення при виході на пенсію. Однак виплата одноразової матеріальної допомоги у зв'язку зі звільненням може бути передбачена колективним договором.
Статтею 18 КЗпП встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Тож роботодавець має виплатити одноразову допомогу при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію, якщо це передбачено колективним договором.
Про це йдеться у роз'ясненні Полтавського обласного центру зайнятості.
Але у разі звільнення працівника-пенсіонера через скорочення штату (п. 1 ст. 40 КЗпП) йому має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Це передбачено ст. 44 КЗпП.
Судова практика
У рішенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10.02.2019 р. у справі №212/2434/18 зазначалося, що згідно зі ст. 2 Закону про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Позаяк матеріальна допомога у зв'язку зі звільненням є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, позовні вимоги щодо її виплати не обмежуються будь-яким строком звернення до суду. Тобто якщо колдоговором передбачено виплату такої допомоги, а фактично роботодавець цього не зробив, то працівник після звільнення має право звернутися до суду в будь-який момент часу.
Податок на прибуток
Податківці в ІПК від 28.02.2020 р. №850/6/99-00-07-02-02-06/ІПК (див. «ДК» №10/2020) навели норми пп. 139.1.1 ПКУ та 139.1.2 ПКУ, Інструкції №5. З них випливає, що виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором, зокрема одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з чинним законодавством та колективним договором, видатки підприємства на покриття витрат ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, а також матеріальна допомога одноразового характеру, що надається підприємством окремим працівникам, належать до виплат, пов'язаних з оплатою праці. А вихідна допомога (навіть якщо її отримує пенсіонер) до фонду оплати праці не належить (п. 3.8 Інструкції №5).
Утім, наслідки для податку на прибуток однакові. Фінансовий результат до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не підлягає коригуванню на суми таких виплат. Навіть якщо на їх виплату створено відповідний резерв (згідно з пп. 139.1.1 та 139.1.2 ПКУ).
ПДФО та ВЗ
Позаяк, як зазначалося вище, одноразова допомога у зв'язку з виходом на пенсію належить до фонду оплати праці, то й оподатковується податком на доходи фізосіб та військовим збором як звичайна зарплата. Тобто за ставками 18% та 1,5% відповідно.
Й у формі №1ДФ вона відображається разом з іншою зарплатою за ознакою доходу «101».
А ось вихідна допомога у зв'язку зі звільненням працівника зарплатою не вважається. Проте і вона оподатковується податком на доходи фізосіб за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%. А у формі №1ДФ відображається за ознакою доходу «127».
ЄСВ
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією №5.
Отже, і тут ми йдемо за класифікацією видів доходів, які виплачуються працівникові, визначеною Інструкцією №5:
- одноразова допомога при звільненні належить до фонду оплати праці. Тому на неї ЄСВ нараховується (за ставкою 22% або 8,41%, якщо працівник є особою з інвалідністю);
- вихідна допомога до фонду оплати праці не належить, тому на неї ЄСВ не нараховується. Аналогічну норму містить п. 4 розділу 1 Переліку №1170.
Відповідно у Звіті з ЄСВ за місяць звільнення пенсіонера роботодавець зазначає його зарплату (в тому числі і суму одноразової допомоги при звільненні). А ось вихідна допомога в такому звіті не відображається.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
- Інструкція №5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»