Організація займається оптовою торгівлею товарами. Як списати рекламну продукцію (500 шт. каталогів), щоб не нараховувати ПЗ з ПДВ? Організація обрала варіант збільшити собівартість товарів на суму рекламної продукції. Як це документально оформити та відобразити в бухобліку?
Вважаємо, що операції з безкоштовного розповсюдження носіїв інформації — рекламних каталогів, які виконують лише рекламну функцію, взагалі не оподатковуються ПДВ. Адже такі операції не належать до операцій постачання товарів, бо носії рекламної інформації не становлять цінності і прямої вигоди від їх передачі рекламодавець не отримує. Він лише інформує рекламну аудиторію. А одержувачі рекламних матеріалів, своєю чергою, використовують їх просто як джерело інформації. Раніше податківці погоджувалися з нами (див. листи ДПАУ від 13.06.2006 р. №6421/6/16-1515-26, від 03.06.2002 р. №3428/6/15-1215-26).
З метою зниження ризику претензій податківців до оподаткування ПДВ операцій з розповсюдження листівок та брошур підприємства ми радили по змозі не оприбутковувати їх як активи (запаси), а списувати відразу на витрати в складі отриманих послуг з їх виготовлення згідно з актом наданих послуг (тобто без оформлення окремої видаткової накладної на брошури). Але тепер вони воліють бачити оподаткування ПДВ (IПК ДФСУ від 03.11.2017 р. №2510/6/99-99-15-03-02-15/IПК):
— якщо вартість безоплатно переданих товарів рекламного призначення (рекламні буклети, листівки, брошури, плакати) за відповідними П(С)БО включають до складу вартості інших власно виготовлених товарів/послуг, які надалі беруть участь в оподатковуваних операціях, а їх вартість компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ, то такі товари вважають використаними в оподатковуваних операціях. Тому передачу/надання означених товарів не розглядають як окрему операцію з постачання (у тому числі з безкоштовного постачання) товарів, що підлягає оподаткуванню;
— якщо вартість рекламних матеріалів не включають до складу вартості інших власно виготовлених товарів/послуг, роздачу буклетів, листівок, брошур, податківці вимагають оподатковувати ПДВ як при безкоштовному постачанні товарів. Для цього слід скласти дві податкові накладні: одну — на суму, розраховану виходячи з нульової фактичної ціни постачання, а другу — на суму перевищення ціни придбання/звичайної ціни над нульовою фактичною ціною.
Звичайно ж, поставало запитання: а відповідно до якого П(С)БО вартість рекламного матеріалу може включатися до вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, які при постачанні оподатковуватимуться ПДВ?
Адже витрати на рекламу, тобто витрати на збут, не включаються до виробничої собівартості товарів (п. 10 П(С)БО 9) (рахунок 23), та й до собівартості реалізованої продукції такі витрати на включаються (п. 11 П(С)БО 16) (рахунок 90). Це витрати звітного періоду, і вони мають бути відображені у витратах у звітному періоді їх понесення (п. 6 П(С)БО 16).
Вищезгадане роз'яснення податківців повністю справедливе для ситуації з оподаткуванням безкоштовної роздачі в рекламному агентстві, коли воно постачає підприємству-замовникові послуги організації/проведення рекламної акції, в ході якої придбаває виготовлення рекламних брошур (у т. ч. для рекламної акції) і самостійно роздає їх безкоштовно. Тоді, справді, рекламний матеріал включається до собівартості послуги.
Ще як варіант (але він стосується випадку роздачі саме рекламної продукції, а не «рекламної макулатури») — це коли підприємство при продажу основного товару до його вартості одразу враховує товар, що безкоштовно передається, продаючи дві одиниці товару, а третю одиницю віддаючи безкоштовно. Тобто коли рекламна кампанія закладена в ціну інших товарів і вартість рекламних безкоштовних роздач компенсується їх споживачами шляхом збільшення бази оподаткування ПДВ інших товарів.
Утім, податківці не розмежовували ситуацій та просто надавали роз'яснення щодо неоподаткування ПДВ, якщо вартість рекламної продукції включається до вартості інших власно виготовлених товарів/послуг. З огляду на це та на відсутність роз'яснень ДФС, про яку саме вартість товарів/послуг мова, деякі фахівці вважали, що йдеться про собівартість реалізованих товарів/послуг, а тому на практиці одні платники ПДВ рекламної продукції включають її до змінних загальновиробничих витрат — на Д-т 91, а інші — на Д-т 23.
Утім, порівняно нещодавно з'явилася IПК, з якої випливає, що податківці говорять саме про ціну продажу, а не про собівартість товару/послуги. А те, що рекламні витрати буде включено до кінцевої ціни товару/послуг, буде підтверджувати калькуляція ціни продажу (або інший, визначений обліковою політикою документ, який встановлює ціни продажу).
Думка податківців
В опублікованому листі ДФС конкретніше висловилась щодо вартості товарів/послуг, безоплатно переданих під час проведення маркетингових/рекламних заходів. Це кінцева ціна товарів/готової продукції, підтверджена калькуляцією вартості або іншим, визначеним обліковою політикою платника податку документом, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розданих/наданих з рекламною метою товарів/послуг. Тобто підприємству — платнику ПДВ слід мати (зробити) калькуляцію ціни одиниці товару/готової продукції/послуги (інший подібний документ), що містить у своєму складі вартість «рекламних» витрат. Рекомендуємо про калькуляцію ціни товару (інший такий документ) прописати в наказі про організацію бухгалтерського обліку підприємства.
Раніше ДФС не конкретизувала, чим саме слід керуватися платнику ПДВ, а це, своєю чергою, породжувало різні тлумачення щодо порядку визначення поняття «вартості товарів/готової продукції/послуг». Наприклад, окремі платники вважали, що в ДФС під цією «вартістю» мають на увазі виробничу собівартість товарів/готової продукції/послуг, до складу якої потрапляють аж ніяк не всі витрати. Зокрема, вартість безоплатно розданих рекламних матеріалів не є складовою виробничої собівартості, вони належать до витрат періоду за напрямами. В опублікованій IПК ДФС таку позицію дещо спростувала.
Коментар до IПК ДФСУ від 23.05.2019 р. №2343/6/99-99-15-03-02-15/IПК, «Вісник» №27-28/2019
Тобто виходить, що в бухобліку це включення не відображають, цей запис не має сенсу — в бухобліку просто відображають списання «рекламної макулатури» до витрат на збут — Д-т 93 К-т 209, Д-т 79 К-т 93. Податківці тут висловлюються з економічного погляду, а не з бухгалтерського. Тут мається на увазі, що ціна реалізації арифметично повинна бути достатньою, щоб перекрити витрати на розповсюдження рекламної продукції, пов'язаної з реалізацією таких товарів / послуг.
Висновки
Як ми вже уточнювали на початку, вважаємо, що роздача «рекламної макулатури» взагалі не є операцією з постачання товарів/послуг, а тому ПДВ немає. Якщо СГ не бажає це доводити перевіряльникам та хоче перестрахуватися, радимо отримати власну IПК щодо цього.
I якщо податківці дадуть відповідь, що саме до ціни продажу треба закладати витрати «рекламної макулатури», як це вони зробили в IПК від 23.05.2019 р. №2343/6/99-99-15-03-02-15/IПК, то операція з включення матиме вигляд звичайних проведень на списання таких витрат — Д-т 93 К-т 209, Д-т 79 К-т 93. Головне, аби в документі, який встановлює ціну на такі товари / послуги, було прописано, що вона включає в себе витрати на поширення рекламної продукції (з параметрами, яка це продукція, її кількість, суму витрат і т.д.).
Iнакше надзвичайно обережним платникам можна такі витрати визнавати змінними загальновиробничими витратами — Д-т 91 К-т 209, звичайно ж, внісши зміни до калькуляції собівартості й, відповідно, до наказу про облікову політику. Втім, у такому разі радимо насамперед звернутися до Мінфіну за роз'ясненнями. Адже згідно з п. 19 П(С)БО 16 для списання рекламних каталогів більше підходять саме витрати на збут.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»