Хто може працювати вдома? Як оплачувати працю надомників? Чи треба вести табель обліку робочого часу? Чи може Держпраці прийти з перевіркою до працівника, який працює вдома? Коментуємо лист Мінсоцполітики від 19.02.2019 р. №30/1/204-19 (див. «ДК» №35/2019).
Чинне законодавство про надомників
Насамперед зауважимо, що виконання роботи вдома не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників. На надомників, як і на решту працівників, поширюються всі норми КЗпП. Але у КЗпП, на жаль, немає визначення поняття «надомна праця».
На сьогодні праця працівників вдома регламентується Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 29.09.81 р. №275/17-99 (далі — Положення №275). Є й міжнародні документи: Конвенція про надомну працю від 20.06.96 р. №177 та Рекомендації №184 Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 20.06.96 р. Щоправда, вони не ратифіковані Україною, а отже, не є обов'язковими.
Що слід знати про працю надомників роботодавцю
Визначити місце роботи працівника — обов'язок роботодавця (ст. 29 КЗпП). При цьому слід пам'ятати головне правило: організація трудових процесів у надомних умовах допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови. На роботодавця покладено обов'язок оцінити житлово-побутові умови потенційного надомника як з погляду забезпечення його права на охорону праці, так і з погляду дотримання прав і законних інтересів його сусідів.
Житлово-побутові умови громадян, які виявили бажання працювати вдома, обстежуються адміністрацією підприємства, яке використовує надомну працю, за участі представників комітету профспілки, а в деяких випадках — і представників санітарного та пожежного нагляду (п. 9 та 12 Положення №275).
Крім цього, не слід забувати про обов'язок роботодавця забезпечити працівника необхідними для роботи засобами (ст. 29 КЗпП). Пункт 10 Положення №275 наголошує, що адміністрація підприємства надає в безкоштовне користування надомників обладнання, інструменти та приладдя, своєчасно здійснює їх ремонт. У тих випадках, коли надомник використовує свої інструменти і механізми, йому виплачується за їх знос (амортизацію) компенсація в порядку, встановленому законодавством. Обов'язок сплати такої компенсації передбачений ст. 125 КЗпП. Розмір і порядок виплати компенсації, якщо їх не встановлено в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.
Зверніть увагу!
Конвенція №177 визначає надомника як особу, що виконує роботу за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця. Проте в Положенні №275 такої норми немає — за ним надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, що виділяються підприємством, або придбаних за рахунок коштів цього підприємства.
За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватися й інші витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо).
Хто може працювати вдома
Переважне право на укладення трудового договору для роботи вдома надається:
— жінкам, які мають дітей віком до 15 років;
— інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії);
— особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію;
— особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендовано праця в надомних умовах;
— особам, які здійснюють догляд за інвалідами або тривало хворими членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду;
— особам, зайнятим на роботах з сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також навчаються в очних навчальних закладах;
— особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси).
У коментованому листі фахівці Мінсоцполітики також згадали про ч. 8 ст. 179 КЗпП. За її нормами працювати на умовах неповного робочого часу або вдома можуть за бажанням у період перебування у відпустці для догляду за дитиною мати або батько дитини, баба, дід, інші родичі, які фактично доглядають за дитиною.
Домовленість про роботу вдома може бути застосована як при прийнятті на роботу, так і згодом шляхом внесення змін до укладеного трудового договору.
Трудовий договір з надомниками, як правило, укладається в письмовій формі. У ньому зазначаються основні та додаткові умови, а також взаємні обов'язки сторін. Прийняття на роботу оформляється наказом роботодавця.
Зверніть увагу!
У коментованому листі зазначено, що умови застосування надомної праці з питань, не врегульованих чинним законодавством, доцільно передбачати в колдоговорі. Звісно, що ця порада стосується тих підприємств, які такий колективний договір мають.
Оплата праці надомників та облік робочого часу
У коментованому листі фахівці Мінсоцполітики наголосили:
1) оплата праці надомників провадиться за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості;
2) табель обліку робочого часу на надомників не ведеться.
Щодо першого висновку зауважимо, що його зроблено, найімовірніше, на підставі конкретної ситуації, але в п. 13 Положення №275 також ідеться і про акордну оплату праці. Та, на нашу думку, згідно з нормами КЗпП та Закону про оплату праці можна застосовувати й інші форми оплати праці. Тут уже слід орієнтуватися на те, яку саме роботу виконує надомник та за якими критеріями можна оцінювати процес праці та результат.
Щодо другого твердження, то тут аргументом «за» може бути норма п. 16 Положення №275, що надомники розподіляють робочий час на свій розсуд й оплата праці провадиться за фактично виконану роботу.
Але якщо оплата праці провадиться (за домовленістю сторін) все ж таки за відпрацьований час, то тут слід згадати про ст. 30 Закону про оплату праці.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифруванням за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Фахівці Мінсоцполітики зазначили, що роботодавець може вести реєстраційні листи робочих завдань, розрядні розцінки, норми виробітку тощо. Але це стосується лише відрядної форми оплати праці (і тоді це не право, а обов'язок роботодавця — оформити документальні підстави для нарахування зарплати). Для почасової оплати праці ці документи не підходять. Для обліку робочого часу (якщо оплачується саме він) потрібні форми первинного обліку саме робочого часу. I табель тут якраз стане у пригоді (хоч його форма і не є обов'язковою та може змінюватися роботодавцем за потреби).
Насамкінець найцікавіше: чи може Держпраці прийти до надомника з перевіркою?
У листі є посилання на скасований Порядок №295 і зроблено висновок, що відвідування приватних домогосподарств з метою здійснення державного контролю ним не передбачено.
Хоча нових порядків здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю ще не опубліковано, проте, судячи з проектів цих документів, у них такого права інспекторам з праці теж не буде надано.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»