Судова практика останнім часом встановила кілька критеріїв, які розмежовують трудові договори та договори ЦПХ. Проте нещодавно з'явився ще один — неможливість укладання договорів ЦПХ, якщо вони стосуються сфери діяльності підприємства. Ми спробували дослідити аргументи «за» і «проти» цієї позиції на основі рішення Хмельницького окружного адмінсуду від 16.04.2019 р. у справі №560/508/19.
У своїх аналітичних матеріалах та коментарях до судових рішень ми багато уваги приділяємо можливості застосування праці фізосіб на підставі договорів ЦПХ. Адже такі договори підпадають під пильну увагу органів Держпраці і ДФС, які застосовують штрафні санкції за допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.
Попри доволі чітко прописані критерії, у коментованій нами справі суд винайшов ще один — збіг предмета цивільно-правового договору з КВЕДами замовника послуг.
Адже, на думку інспекторів Держпраці, за наявності посади у штатному розписі та осіб, які виконують таку роботу за трудовими договорами, жодних договорів ЦПХ на аналогічні роботи суб'єкт господарювання укладати не має права.
Заборона укладення таких договорів для ТОВ/ТДВ
До речі, ми звернули на це увагу не лише через висновки суду, навіть незважаючи на те, що 14.05.2019 р. Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/8917/17 скасовано Порядок №2951.
1 Докладніше про це читайте в статті «Перевірки Держпраці по-новому» в «ДК» №22/2019. — Прим. ред.
Проблема в тому, що у чинному законодавстві передбачена заборона укладати договори ЦПХ з працівниками юридичних осіб у формі товариства з обмеженою відповідальністю у сфері діяльності товариства.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 40 нового Закону про ТОВ/ТДВ член виконавчого органу товариства не може без згоди загальних зборів учасників або наглядової ради товариства, а член наглядової ради товариства — без згоди загальних зборів учасників здійснювати господарську діяльність як фізична особа — підприємець у сфері діяльності товариства.
Утім, це не стосується керівника ТОВ (одноосібного виконавчого органу), голови колегіального виконавчого органу (голова правління, дирекції тощо), інших працівників ТОВ.
Аргументація суду
Аргумент 1 — у штатному розписі є посада, яка передбачає виконання таких самих робіт
У коментованій справі ТОВ-роботодавець має код КВЕД 20.59 «Виробництво іншої хімічної продукції» (основний вид діяльності).
Згідно з наданим адміністрацією підприємства діючим штатним розписом, виявлено наявність таких виробничих професій (робіт):
— «розливальник хімічної продукції» — 2 штатні одиниці (посадовий оклад 3710,0 грн);
— «апаратник змішування» — 1 штатна одиниця (посадовий оклад 3730,0 грн);
інші виробничі професії.
Отже, цивільно-правові договори, відповідно до яких громадяни були зобов'язані для ТОВ виконати роботи з розливу готової продукції підприємства у тару різного розміру, передбачають виконання функцій, властивих посаді «розливальник хімічної продукції», наявній у штатному розписі. До того ж, на думку суду, такі роботи спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес виконання функцій.
Зазначене дало суду підстави для висновку, що правовідносини між ТОВ та громадянами у наведеному контексті мають ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.
Аргумент 2 — шкідливість робіт
Суд зазначив: позаяк розлив хімічної продукції є небезпечним та шкідливимм для здоров'я, то саме під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Але це вимога, яка стосується трудових відносин. Тому ТОВ логічно уточнило, що за цивільно-правовим договором в нього обов'язку з такого інформування, надання пільг і виплати компенсацій не виникало.
Суд критично поставився до такого аргументу ТОВ і став на бік Держпраці, щоб захистити права фізосіб (навіть ті, які не прописані чітко в законі). При цьому суд посилався на те саме, що було зазначено вище, — у разі якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватися на умовах трудового договору. Тоді, звісно, працівник буде повністю захищений законодавством з охорони праці.
Аргумент 3 — самостійна організація виконання робіт
Також у коментованому нами рішенні суд послався на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 04.07.2018 р. у справі №820/1432/17.
У цій справі ВС вказав на вкрай важливу деталь: як вбачається зі змісту укладених угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам.
Відповідальність працівника і виконавця
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.
Як вбачається зі змісту трудових угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в трудових угодах та додаткових угодах.
Враховуючи викладене, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.
Постанова ВС від 04.07.2018 р. у справі №820/1432/17
Зазначений момент є дуже важливий, адже основною відмінністю трудових договорів та договорів ЦПХ є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
I ми наразі не можемо заперечувати того, що далеко не всі роботи, які виконуються працівниками на підприємстві, можуть бути віддані на аутсорсинг фізособам. Справді, є низка робіт чи послуг, які не можуть бути організовані самостійно фізособами, а мають виконуватись з організацією фактично «робочого місця» для такої фізособи-виконавця.
Наприклад, до таких робіт/послуг ВС у справі №820/1432/17 відніс виконання функцій головного інженера, виконроба та бригадира.
Те саме, на думку суду, відбувалося і у коментованій справі при розливі готової продукції підприємства у тару різного розміру — фізособа не могла самостійно побудувати процес виконання таких робіт, а повинна була виконувати їх на наданому замовником «робочому місці», та ще і під контролем певних посадових осіб замовника.
Висновки
Звісно, із коментованим судовим рішенням можна та варто спорити, адже:
1) рішення у справі №820/1432/17, на яке посилався суд, базувалось, зокрема, на неналежному складенні договорів про виконання робіт/надання послуг. Наприклад, у договорах ЦПХ та додатках до них не була встановлена відповідальність виконавця послуг, а також який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, тобто не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо, за які сплачується винагорода. Але в коментованій справі таких недоліків у договорі не знайдено;
2) для ТОВ справді є заборона укладення договорів ЦПХ виключно з працівниками — членами виконавчого колегіального органу такого ТОВ у сфері його діяльності. Але для решти видів юросіб такої заборони законом не встановлено. Крім цього, ніхто не забороняє ТОВ наймати сторонніх фізосіб для виконання робіт або надання послуг у сфері його діяльності. Навіть якщо аналогічна посада в штатному розписі ТОВ є, і навіть якщо вона — вакантна. Отже, те, що таким чином юрособа приховує трудові відносини під виглядом цивільно-правових, — це лише точка зору Держпраці, а не норма законодавства, якої всі мають дотримуватися;
3) до повноважень органів Держпраці не віднесено право перекваліфікації договорів ЦПХ у трудові чи визнання наявних між замовником та виконавцем договорів ЦПХ недійсними. Таку перекваліфікацію може здійснити лише суд і за позовом такої фізособи, а на чиєму боці він буде саме у справі з роботодавцем, передбачити важко.
Держпраці не має права перекваліфікації договорів
Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких — цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
При цьому слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці.
Рішення Дніпропетровського окружного адмінсуду від 10.08.2018 р. у справі №804/2857/18
Водночас, укладаючи договори ЦПХ у сфері діяльності підприємства, слід враховувати, що:
— предмет таких договорів не повинен належати до посадових обов'язків працівника. Тобто працівник не може отримувати за однакову роботу і зарплату, і винагороду на одному підприємстві;
— організація роботи такого виконавця має бути чітко виписана. I якщо для виконання робіт/надання послуг виконавець використовує власне обладнання, то про це потрібно прямо вказати. Якщо ж обладнання замовника, то мають бути прописані вимоги його отримання і повернення виконавцем, а також відповідальність за неналежне користування обладнанням тощо;
— в договорі ЦПХ слід чітко визначити строки виконання робіт/надання послуг та передачі результату робіт/послуг. Бажано встановити і який документ при цьому складається — акт чи інший документ, — але він має чітко засвідчувати, що результатом робіт/послуг є певний створений/оновлений/вироблений/перероблений тощо предмет чи конкретна послуга;
— якщо йдеться про виробництво на території юридичної особи, в договорі ЦПХ має бути чітко виписано порядок допуску на таку територію;
— між виконавцем та замовником має бути передбачено відповідальність за невиконання чи несвоєчасне або неналежне виконання замовлених робіт/послуг замовника.
Мало того, все прописане в договорі повинно виконуватись його сторонами, а в разі невиконання має застосовуватись передбачена цим договором відповідальність.
I чим детальніше буде виписаний договір, тим менше претензій виникне до нього в органів Держпраці та суду.
Нормативна база
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
- КВЕД — Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» (ДК 009:2010), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. №457.
- Порядок №295 — Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»