Кожен керівник чи бухгалтер шукає шляхів оптимізації об'єкта оподаткування для нарахування податків. Сьогодні поговоримо про можливість дооцінки ОЗ перед його продажем та які наслідки у такому разі виникають у платників як податку на прибуток, так і єдиного податку.
Податок на прибуток
Раніше дооцінку використовували з метою збільшення сум податкової амортизації, але з 01.01.2017 р. таку оптимізацію вже не вийде зробити, адже відповідно до абз. 2 пп. 138.3.1 ПКУ «податкову» амортизацію розраховують без урахування її переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку за П(С)БО чи МСБО.
А отже, якщо у бухобліку було проведено дооцінку, у «збільшувальному» рядку 1.1.1 додатка РI до декларації з податку на прибуток буде показано збільшену суму «бухгалтерської» амортизації згідно з абз. 2 п. 138.1 ПКУ. А в «зменшувальному» рядку 1.2.1 буде відображено «податкову» амортизацію. Позаяк останню розрахують без урахування переоцінки, її величина буде меншою, аніж сума, зазначена у рядку 1.1.1 відповідно до абз. 2 п. 138.2 ПКУ.
Отже, переоцінка для «високодохідника», з одного боку, призведе до збільшення витрат у вигляді амортизації у бухобліку, а з іншого — на цю саму суму через рядок 1.2.1 буде збільшено фінансовий результат до оподаткування. У кінцевому підсумку ефект впливу на податок на прибуток дорівнюватиме нулю.
А що ж тоді з дооцінкою перед самим продажем основного засобу — з'ясуймо разом.
Відповідно до п. 7 П(С)БО 7, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат, зазначених у п. 8 П(С)БО 7, зокрема, це ціна придбання у постачальника. Тому якщо за документами ми придбали, наприклад, автомобіль за 15000 грн (припустімо, що інших витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7, не було), то й зарахувати на баланс такий транспортний засіб слід на суму 15000 грн. Тимчасом як підприємство мало інформацію, що справедлива вартість такого транспортного засобу становить, наприклад, 25000 грн.
Переоцінка основних засобів регулюється нормами п. 16 — 21 П(С)БО 7. Так, підприємство МОЖЕ переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Таким чином, переоцінка — це ПРАВО, а не ОБОВ'ЯЗОК, і така переоцінка МОЖЕ робитися:
— якщо вже є залишкова вартість, а це різниця між первісною вартістю і зносом (п. 4 П(С)БО 7);
— якщо така залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої;
— виключно на дату балансу;
— при переоцінці одного об'єкта ОЗ слід переоцінити і решту ОЗ, які належать до однієї й тієї самої групи.
Нагадаємо, що детально про переоцінку основних засобів ми писали в статті «Переоцінка основних засобів: усі «за» та «проти» в «ДК» №12/2018.
Перше, що може спасти на думку платнику податків, — а чи не скажуть податківці, що підприємство припустилося помилки у минулих звітних періодах та не зробило переоцінки у першому ж кварталі використання придбаного автомобіля?
Вважаємо, що тут усе залежить від того, чи вже було раніше проведено переоцінку групи ОЗ, до якої належить такий ОЗ, чи ні. Згідно з абз. 2 п. 16 П(С)БО 7, переоцінка ОЗ тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
Тож саме у цьому випадку справді можна говорити про помилку щодо непроведення переоцінки. Якщо виправлення помилки стосується ще минулих років, то виправляти ії слід через нерозподілений прибуток згідно з п. 4 П(С)БО 6. Власне нарахування дооцінки не впливає на нерозподілений прибуток, тож воно просто має відобразитися проведенням Д-т 10 К-т 411 (дооцінка первісної вартості) та Д-т 411 К-т 131 (дооцінка зносу). А ось суму амортизації, яка була неправильно порахована через непроведення дооцінки, слід відкоригувати за рахунок нерозподіленого прибутку на початок звітного року — Д-т 44 К-т 131.
Якщо ж помилка стосується звітного року, то треба просто відкоригувати фінзвітність, здійснивши додаткові проведення Д-т 10 К-т 411, Д-т 411 К-т 131 та Д-т 23, 91-94 К-т 131.
На замітку!
Надалі суму дооцінки залишкової вартості ОЗ, накопичену на субрахунку 411, можна щомісячно/раз на квартал/раз на рік включати до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням капіталу в дооцінках: Д-т 411 — К-т 441 (у сумі, пропорційній до нарахування амортизації) (п. 21 П(С)БО 7). Якщо ж періодично цього не робити, вся сума накопичених на субрахунках 411 дооцінок потрапить до складу нерозподіленого прибутку лише при вибутті ОЗ.
При цьому періодичність списання накопиченої дооцінки або навпаки списання її у звітному періоді вибуття ОЗ суб'єкт господарювання має визначити в наказі про облікову політику згідно з п. 2.1 Методрекомендацій №635.
Крім того, також зазначимо, що дооцінка ОЗ (як перша, так і всі подальші) призводить до виникнення різниці між їх бухгалтерською та податковою вартістю. Тому за результатами дооцінки наприкінці року в підприємств (крім тих, які застосовують П(С)БО 25) виникнуть відстрочені податкові зобов'язання (ВПЗ): Д-т 411 — К-т 54 (на суму дооцінки, помноженої на 18% (ставка податку на прибуток)). У разі якщо сума дооцінки включається до складу нерозподіленого прибутку, ВПЗ коригують: Д-т 54 К-т 411 (на суму дооцінки, включеної до складу нерозподіленого прибутку, помноженого на 18%).
У разі коли переоцінки групи ОЗ, до якої належить ОЗ, що планується до продажу, не було взагалі, то, звичайно ж, помилки жодної не було й у звітному періоді проведення переоцінки слід зробити проведення Д-т 10 К-т 411 (дооцінка первісної вартості) та Д-т 411 К-т 131 (дооцінка зносу).
Та коли саме слід зробити таку переоцінку, адже ОЗ, утримувані для продажу, переводяться на субрахунок 286?
Відповідно до п. 9 П(С)БО 27, необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин — балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.
Балансова (залишкова) вартість основного засобу дорівнює різниці між його первісною (переоціненою) вартістю об'єкта та сумою накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності (п. 4 П(С)БО 7).
Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9).
Первісно вартість таких груп вибуття може тільки зменшуватися (п. 9 П(С)БО 27). Тому якщо ОЗ вже переведено на субрахунок 286, то після такого переведення можна тільки зменшити їх вартість, якщо зменшиться чиста вартість реалізації.
Таким чином, позаяк ми бажаємо, аби у витрати потрапила залишкова вартість із врахуванням переоцінки, то переоцінку слід зробити до переведення ОЗ до групи вибуття. Позаяк на дату балансу переведення ОЗ до групи вибуття вже має бути відома переоцінена вартість, то провести дооцінку ОЗ слід за квартал до кварталу переведення до групи вибуття. Наприклад, продати ОЗ планується у липні 2019 року (це III квартал), то вже на 30.06 (II квартал) такий ОЗ має бути у групі вибуття за дооціненою вартістю, а отже, саму дооцінку слід зробити станом на 31.03 (I квартал).
Зробити й переоцінку, й переведення у групу вибуття на одну й ту саму дату балансу не вийде. Адже дата балансу — дата, на яку складено баланс підприємства (П(С)БО 6). А на одну й ту саму дату в балансі не може бути відображено й переоцінену первісну вартість ОЗ та переоцінену групу вибуття.
Крокуємо далі. Податкові різниці. Ось тут найцікавіше.
Тут фінансовий результат до оподаткування маємо збільшити на бухгалтерську залишкову вартість (п. 138.1 ПКУ) та зменшити на податкову залишкову вартість (п. 138.2 ПКУ). У бухобліку буде вже переоцінена залишкова вартість, а ось що з податковою, чи й там також буде переоцінена, зважаючи на фразу «на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта».
Податківці вважають, що переоцінку в податковому обліку не можна врахувати не тільки при визначенні податкової амортизації, а й під час продажу переоціненого об'єкта основних засобів.
Так, податківці в IПК ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 24.10.2017 р. №2347/IПК/04-36-12-32-20 зазначають, що балансова вартість об'єкта ОЗ у податковому обліку при застосуванні положень п. 138.2, 138.3 ПКУ внаслідок проведених дооцінок та уцінок не зміниться.
Така позиція, найімовірніше, ґрунтується на тому, що у абз. 2 п. 138.2 ПКУ сказано: залишкова вартість визначається з урахуванням положень всієї ст. 138 ПКУ загалом. А в абз. 2 пп. 138.3.1 ПКУ уточнено, що для визначення податкової амортизації береться бухгалтерська залишкова вартість без врахування переоцінки (як дооцінки, так і уцінки). Ну а позаяк тут не враховується переоцінка, то фіскали автоматично поширюють дію норми абз. 2 пп. 138.3.1 ПКУ і на розрахунок залишкової вартості при продажу ОЗ.
Судова практика
Судова практика щодо цього наразі щойно формується. Утім, відоме рішення Окружного адмінсуду міста Києва від 04.07.2018 р. у справі №826/16767/17, у якому суд хоча й розглядав застосування різниць у зв'язку з передачею заставного майна, проте висловив своє бачення щодо залишкової вартості. Адже ДФС стверджувала, що залишкова (балансова) вартість ОЗ у податковому обліку визначається без урахування їх дооцінок, проведених відповідно до положень бухобліку, а тому у рядку 1.2.3 додатка РI має бути зазначена зменшувальна різниця на залишкову вартість без переоцінки.
Суд зазначив, що звертатися до визначення залишкової вартості у п. 4 П(С)БО 7 як на підставу для визначення залишкової вартості переданого майна згідно зі ст. 138 ПКУ є необґрунтованим і помилковим, бо відповідно до пп. 3 п. 3 П(С)БО 7 це Положення (стандарт) не поширюється на ОЗ, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. А іншого визначення залишкової вартості для податкових цілей, крім наведеного у пп. 14.1.9 ПКУ, немає. Тож суд погодився з позицією податківців.
Як наслідок, зменшувальна різниця за п. 138.2 ПКУ «з'їсть» увесь ефект від дооцінки, адже збільшити фінасовий результат слід на залишкову бухгалтерську вартість, тобто дооцінену, а зменшити — усього лише на залишкову податкову вартість, тобто недооцінену.
Таким чином, вважаємо, що провадити дооцінку перед продажем ОЗ економічно не виправдано, адже, по-перше, жодної оптимізації з податку на прибуток не буде, по-друге, ПДВ слід сплатити щонайменше з переоціненої залишкової вартості (про це далі), по-третє, у разі переоцінки одного об'єкта ОЗ слід переоцінити повністю решту ОЗ відповідної групи ОЗ згідно з п. 16 П(С)БО 7, а це доволі фінансово витратно, адже треба оплачувати послугу незалежного експерта з оцінки.
Податок на додану вартість
Постачанням товарів є передача права на розпорядження товарами як власник (пп. 14.1.191 ПКУ). Операції, пов'язані з дооцінкою та переоцінкою об'єктів ОЗ, не є операціями з поставки товарів. Отже, жодних податкових наслідків з ПДВ не виникає.
Проте в деяких випадках переоцінка впливає на ПЗ з ПДВ. Адже згідно з п. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Тобто якщо було проведено переоцінку необоротного активу, то у разі його продажу база оподаткування визначатиметься з урахуванням проведеної переоцінки.
Єдиний податок
Розрахунок єдиного податку у зв'язку з продажем ОЗ юрособи — платники ЄП проводять відповідно до правил, прописаних у п. 292.2 ПКУ. Так, якщо об'єкт ОЗ проданий після його використання протягом 12 к. м. з дня введення в експлуатацію, то дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу, і залишковою балансовою вартістю об'єкта, що склалася на дату продажу. А якщо продаж відбувається до закінчення 12-місячного строку, до доходу включається вся сума коштів, отримана від продажу.
У ПКУ визначення залишкової вартості наведено лише для платників податку на прибуток, які керуються р. III ПКУ для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, — див. пп. 14.1.9 ПКУ. Тому «єдинники» при визначенні залишкової вартості мають керуватися П(С)БО. А згідно з п. 4 П(С)БО 7 залишкова вартість — це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою накопиченої амортизації (зносу). А переоцінена вартість — це як вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Застережень у ПКУ щодо врахування чи неврахування переоцінки немає. Відповідно, оподатковуваним доходом при переоцінці ОЗ (якщо ОЗ продані після їх використання протягом 12 к. м.) буде різниця між ціною продажу ОЗ та бухгалтерською залишковою (переоціненою) вартістю. Мало того, фахівці ДФС самі говорять, що сума залишкової балансової вартості на день продажу розраховується згідно з П(С)БО 71.
Щодо самої переоцінки зазначимо таке. Спочатку розкажемо радісну новину — податківці у ЗIР, підкатегорія 108.01.02,2 та в IПК від 03.04.2019 р. №1395/6/99-99-15-02-02-15/IПК зазначаютя, що суми дооцінки (уцінки) за результатами переоцінки необоротних активів (основних засобів) до справедливої вартості не враховуються при визначенні доходів юридичної особи — платника єдиного податку. Тобто сама сума дооцінки не є доходом «єдинника». Iз цим ми погоджуємося на всі 100%.
1 ЗIР, підкатегорія 108.01.02, запитання: «Як визначається дохід за звітний період (квартал) ЮО — платником ЄП третьої групи при продажу ОЗ з поетапною (частковою) оплатою?».
2 Запитання «Чи враховуються при визначенні доходів ЮО — платника ЄП суми дооцінки (уцінки) за результатами переоцінки необоротних активів (ОЗ) до справедливої вартості?».
На замітку!
Не варто плутати це роз'яснення ДФС щодо самої суми дооцінки з визначенням залишкової вартості при продажу ОЗ — виймати із залишкової переоціненої вартості саму переоцінку не треба! Податківці самі говорять, що беремо бухгалтерську переоцінену залишкову вартість ОЗ.
А тепер що стосується самого обліку, то відповідно до п. 8 розділу I П(С)БО 25 суб'єкти малого підприємництва, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, можуть обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості.
Тож переоцінка у «єдинників» — також справа добровільна, і якщо ви все-таки бажаєте проводити переоцінку й обліковувати ОЗ за переоціненою вартістю, то це слід закріпити у наказі про облікову політику. Якщо наразі наказ про облікову політику забороняє обліковувати ОЗ за переоціненою вартістю, то спочатку слід внести до нього відповідні зміни, а відтак проводити переоцінку.
Тепер про дату проведення переоцінки — вона проводиться на дату балансу, тобто на кінець останнього дня звітного періоду.
А згідно з п. 2 Порядку №419 юрособи-«єдинники», які ведуть спрощений облік доходів і витрат, складають фінансову звітність, установлену П(С)БО 25, один раз за підсумками року. Тобто виходить, що зробити дооцінку ОЗ можна лише один раз на рік — станом на 31.12, а не в будь-який день перед продажем. Утім, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди. Тому якщо в наказі про облікову політику не зазначено, що СГ складає фінансову звітність щоквартально, то якщо ви продаєте ОЗ у середині року, а на кінець попереднього переоцінки не було, то продати дооцінений ОЗ не вдасться. Тому, знову-таки, слід спочатку внести зміни до наказу про облікову політику щодо звітного періоду складання фінансової звітності, а потім вже проводити переоцінку та продавати ОЗ.
Утім, вважаємо, що, звичайно ж, у податківців виникнуть питання щодо складання такої квартальної звітності платниками єдиного податку, а отже, законності проведення переоцінки. Сміливим платникам радимо озброїтися нормою ст. 13 Закону про бухоблік, а іншим — звернутися за консультацією до Мінфіну.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»