Не всім господарським товариствам українське законодавство приділяє однакову увагу: із 5 видів госптовариств, перелічених у ч. 2 ст. 113 ЦКУ, окремий закон про себе досі мали лише АТ. I ось 6 лютого ВРУ прийняла Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
У пояснювальній записці до проекту №4666, який був зареєстрований ВРУ ще 13.05.2016 р., оптимістично сказано, що він «відповідає кращим міжнародним стандартам регулювання корпорацій». Там же говориться, що прийняття цього закону «дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності».
Спілка українських підприємців висловилася ще оптимістичніше: що цей закон «дозволить піднятися Україні із 81 на 57 місце за компонентом «Захист міноритарних інвесторів» рейтингу Doing Business».
Що ж, розгляньмо основні новели цього закону.
ТОВ і ТДВ — а що це таке?
Чи не основною новелою Закону про ТОВ і ТДВ, яка чомусь пройшла повз увагу його коментаторів, у т. ч. Головного науково-експертного управління ВРУ та Комітету з питань правової політики та правосуддя, є те, що він виключає з правового поля України поняття «товариство з обмеженою відповідальністю» та «товариство з додатковою відповідальністю».
Ну, тобто як виключає — самі по собі ці поняття залишаються, і цей-таки Закон ними активно оперує. Але що вони означають, з моменту набрання чинності цим Законом (а це має відбутися через місяць після офіційного опублікування) стане не визначено.
Річ у тім, що автори проекту №4666 піддалися новітній моді і не стали вводити до нього визначення понять: адже всі необхідні визначення вже давно є в інших законодавчих актах. Тому після статті 1 «Сфера застосування Закону» зразу йде «Відповідальність учасників товариства, які не повністю внесли вклади».
I справді, адже визначення понять «товариство з обмеженою відповідальністю» та «товариство з додатковою відповідальністю» містяться у статтях 140 і 151 ЦКУ, ч. 3 і 4 ст. 80 ГКУ, ст. 50 та 65 Закону про госптовариства. Невже треба було примножувати сутності і вчетверте повторювати ці визначення ще й у цьому Законі?
Усе так, от тільки відповідно до ч. 2 глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ТОВ і ТДВ Закон про госптовариства втрачає чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю — а отже, і в частині визначення відповідних понять. Згідно з п. 1 ч. 6 цієї самої глави з ГКУ виключаються статті 87, 88, 91, 92, 207, а згідно з п. 2 ч. 6 з ЦКУ виключаються статті 140 — 151.
Як наслідок — визначення термінів «ТОВ» та «ТДВ» з вітчизняного законодавства зникають.
А тепер про добре
Поняття «добре» для потреб цього розділу статті визначимо як «новели Закону про ТОВ і ТДВ, що наближають українське законодавство до прийнятих у світі законодавчих норм». Адже природно, що знайдуться й незадоволені принаймні деякими з цих новел — іноді чимало й іноді небезпідставно.
Перша з таких новел — положення ч. 1 ст. 4: «Кількість учасників товариства не обмежується». На сьогодні відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону про госптовариства кількість учасників ТОВ і ТДВ обмежена 100 особами, причому це збільшена кількість — відколи Закон №9971 доповнив ст. 50 частиною другою, ця кількість становила лише 10 осіб.
1 Закон України від 27.04.2007 р. №997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України».
До речі, зміна учасників ТОВ або ТДВ буде відбуватись у спеціально визначеному порядку. Цим Законом вносяться зміни до Закону про держреєстрацію: ст. 17 доповнена частиною 5. Відтепер чітко визначено осіб, які подають держреєстратору (виключно при внесенні змін про розмір СК, розміри часток у СК чи склад учасників товариства) такі документи:
1) у разі виключення учасника з товариства — рішення загальних зборів про виключення учасника з доказом обставин(и), через яку(і) учасника виключають, — смерті, іншої обставини, передбаченої статутом для виключення з товариства. Документи подаються від імені товариства керівником або представником, підписи на рішенні осіб, які голосували, посвідчуються нотаріально;
2) у разі прийняття нового учасника як спадкоємця — заява про вступ з нотаріально посвідченим підписом разом із письмовою згодою інших учасників з їх нотаріально посвідченими підписами (якщо статут вимагає такої згоди). Документи держреєстратору подає спадкоємець або правонаступник учасника товариства;
3) у разі прийняття рішення про вихід з товариства — заява про вихід з нотаріально посвідченим підписом та письмовою згодою інших учасників з їх нотаріально посвідченими підписами (якщо статут вимагає такої згоди). Документи подає учасник, який виходить з товариства, його спадкоємець чи правонаступник;
4) у разі передачі (продажу) частки (її частини) — акт приймання-передачі частки (її частини) із нотаріально засвідченими підписами. Документи подає особа, яка передає, або особа, яка набуває частку (її частину);
5) якщо розмір СК або часток учасників товариства визначено судом, — документи подаються позивачем (особою, яка звернулася до суду із відповідним позовом).
Додамо, що цей Закон надав право самому товариству набути частку у власному статутному капіталі без прав та обов'язків учасника з дотриманням таких правил володіння:
1) якщо товариство викуповує частку, збільшення СК такого товариства не допускається (ч. 2 ст. 16 Закону про ТОВ і ТДВ);
2) якщо товариство придбаває частку учасника без зменшення розміру СК, воно зобов'язане її безвідплатно відчужити протягом одного року з дня придбання (напевно, тут мається на увазі дата прийняття рішення товариством — такі дії, як складення договору про відчуження частки, акта приймання-передачі та подання документів держреєстратору, враховуватимуться у річний строк);
3) на дату придбання частки самим товариством воно одночасно формує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки.
Важливо!
Для такого випадку голосування засновниками з усіх питань діяльності товариства здійснюється без урахування викупленої ТОВ або ТДВ частки. Про це варто обов'язково зазначати у протоколах загальних зборів, адже наразі невідомо, чи включать такі відомості до ЄДР та коли саме.
Тут же постає питання дивідендів — як нараховувати?
У ст. 28 Закону про ТОВ і ТДВ установлено обмеження — заборонено виплачувати дивіденди учасника, який не сплатив частку (частково чи повністю). Також учасники не мають прав на дивіденди (навіть нарахування самим собі), якщо товариство не розрахувалося з учасниками, які вибули. До речі, це створює значні проблеми учасникам, адже чи буде вважатись розрахунком виплата частки вибулому учаснику на депозит нотаріусу, якщо такий учасник зник і не з'являється за виплатами? I взагалі, коли починає діяти така заборона: у разі невиплати протягом року з моменту виходу (ч. 7 ст. 25 Закону про ТОВ і ТДВ) чи після закінчення цього строку? Хто та як саме має це контролювати? Які наслідки порушення цієї заборони? Відповіді на ці запитання нам ще належить знайти.
Стаття 7 Закону про ТОВ і ТДВ вносить в українське правове поле нове поняття — корпоративний договір. Не варто плутати його із засновницьким договором (останній не стосується ТОВ і ТДВ, проте передбачений для АТ). Це договір, за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації. Такий договір не може встановлювати обов'язок учасників забезпечити голосування згідно з вказівками органів управління товариства. Частина 5 ст. 7 встановлює, що зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором. Саме це положення є одним з найбільш критикованих у цьому Законі: завдяки наявності таємного корпоративного договору придбання частки в ТОВ набуває ознак купівлі кота в мішку. Втім, такою є світова практика.
Зверніть увагу!
Встановлено строк позовної давності для оскарження рішень загальних зборів — якщо учасник звертається до суду з позовом про визнання їх недійсними, то такі позови прийматимуться судами не пізніше одного року (п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦКУ) з дати прийняття рішень (якщо особа належним чином повідомлена про скликання зборів) або з моменту, коли дізналася про це.
Частини 5, 6 ст. 11 встановлюють, які відомості обов'язково вносяться до статуту: повне та скорочене (за наявності) найменування, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього. По суті, це переписано з ч. 1 ст. 88 ЦКУ. Iнформація про розмір статутного капіталу та осіб засновників більше не мусить зазначатися в статуті — знов очевидний плюс, хоч дехто і нарікає, мовляв, «доведеться переписувати статут, а це клопіт».
До речі, чи доведеться? Прямої вимоги нема. Частина 2 глави VIII вказує лише, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту ТОВ, ТДВ, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству, яке діяло до набрання чинності цим Законом. Тобто далі такі положення просто втрачають чинність.
УВАГА! Частина 5 глави VIII звільняє товариства від сплати адмінзбору за реєстрацію зумовлених цим Законом змін у статуті також протягом року.
Найпростіше питання щодо статуту та змін до нього у зв'язку з прийняттям цього Закону вирішуватиметься для тих товариств, що діють на підставі модельного статуту. Наразі невідомо, чи у зв'язку із прийняттям Закону про ТОВ і ТДВ будуть вноситися зміни до постанови КМУ від 16.11.2011 р. №1182 «Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю». Проте при поданні документів на держреєстрацію ТОВ чи ТДВ можна буде зазначити про це у заяві (зміни до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону про держреєстрацію).
Новела статті 30 Закону про ТОВ і ТДВ є частковою: поняття наглядової ради відоме українському законодавству, але досі стосувалося лише АТ. Хоча чимало ТОВ і раніше передбачали у своїх статутах створення наглядової ради та мали виписані її повноваження (нарівні з ревізійною комісією). За новим Законом наглядова рада не є обов'язковим органом товариства, але в разі її утворення вона контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства в межах визначеної статутом компетенції. До складу наглядової ради можуть входити незалежні члени (незалежні директори). Їй можуть бути делеговані повноваження загальних зборів учасників, крім віднесених до виключної компетенції останніх.
Наступна новела знову неоднозначна, хоча і не є, властиво, новелою для існуючих ТОВ, — ідеться про обмеження повноважень керівника на укладення правочинів від імені ТОВ (відомості про це вносяться до ЄДР). Глава V (ст. 45 — 47)Закону про ТОВ і ТДВ вводить поняття значного правочину і встановлює особливий порядок надання згоди уповноваженими органами товариства на вчинення таких правочинів. Зокрема, виключно загальними зборами учасників приймаються рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.
Проте новий Закон дозволяє відступити від його положень та визначити у статуті інші, на додачу до вищезазначених, критерії значного правочину з іншим порядком надання згоди.
На сьогодні дані про наявність обмежень щодо представництва юрособи (п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону про держреєстрацію) містяться в ЄДР, проте, найімовірніше, при укладенні договорів варто буде ознайомлюватися з положеннями статуту або з витягом із нього. Адже новий Закон вводить поняття як значного правочину, так і правочину, щодо якого є заінтересованість. Про останній в ЄДР ані слова, не вносяться зміни щодо цього й до ст. 9 Закону про держреєстрацію (відомості, які містяться в Реєстрі). Сьогоднішня судова практика не встановлює залежності чинності правочину від його схвалення загальними зборами.1 Проте, зважаючи на приписи ст. 47 Закону про ТОВ і ТДВ, суд може змінити свою позицію. Адже створення, припинення, зміна цивільних прав та обов'язків пов'язані зі схваленням правочину. А у ч. 3 цієї статті є посилання на те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юрособи не має юридичної сили, крім випадків, коли юрособа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦКУ).
1 Див. постанову ВГСУ від 30.11.2017 р. у справі №908/1806/16 — https://news.dtkt.ua/ua/law/jurisprudence/46829.
Так само неоднозначно (залежно від точки зору) сприймається і норма ч. 2 ст. 25 — що учасник, частка якого становить 50% або більше, може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Міноритарії її схвалять, бо їм важливо розуміти, хто вирішуватиме долю товариства.
Доволі жорстко Закон про ТОВ і ТДВ обійшовся з учасниками, які порушують строк внесення свого внеску. Загалом, строк для створення/поповнення статутного капіталу встановлюється у шість місяців, якщо інше не передбачено статутом. Причому сам СК може створюватись і вже в процесі діяльності товариства, або ж учасники можуть взагалі відмовитись від нього (ст. 14 Закону про ТОВ і ТДВ). На момент держреєстрації ТОВ чи ТДВ, як і раніше, наявності статутного капіталу не вимагається.
Натомість якщо учасник порушує строк поповнення статутного капіталу, то його можна або виключити з товариства, або зменшити розмір СК на не внесену ним частку, або сплатити невнесену частку за нього з боку іншого(их) учасника(ків) та перерозподілити частки, або ліквідуватись.
Щоправда, перш ніж приймати такі кардинальні рішення, на виконавчий орган товариства (тобто на керівника або дирекцію) покладається обов'язок попередити такого безвідповідального учасника та встановити йому додатковий строк для оплати внеску, але не більше 30 днів.
I останнє, на що хочемо звернути увагу: із Закону про держреєстрацію виключено положення щодо представництва.
Нагадаємо, що протягом останніх двох років відомості про особу представника можна було вносити до ЄДР. У таких випадках ця особа могла діяти без довіреності (ч. 19 ст. 17, ч. 6 ст. 18 Закону про держреєстрацію, які тепер виключаються). Це стосується як юросіб, так і ФОП. Уточнені вимоги щодо представництва наведені у зміненій ч. 2 ст. 14 Закону про держреєстрацію.
До уваги ФОП!
Для ФОП є ще одна приємна новина: із Закону про держреєстрацію виключена норма (ч. 5 ст. 18), що встановлює перелік документів, які мають пред'являтися ними при реєстрації підприємцем та подальшому внесенні змін до ЄДР (ідеться про документи, що посвідчують особу).
Докладніше див. лист Мін'юсту від 23.01.2018 р. №1028/8.4.3/Iн-18 та коментар до нього у «ДК» №8/2018.
Загалом, попри певну недопрацьованість Закону та неоднозначність деяких його норм, мусимо визнати, що сукупний ефект від його прийняття є позитивним.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
- Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
- Закон про ТОВ і ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»*.
* На момент підписання номера до друку Закон готується на підпис Президенту, тому його номер ще не відомий. — Прим. ред.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора